🌟сенсорна унікальність героїні / надчутливість 🌟токсична сім’я / складне дитинство 🌟магічний реалізм 🌟самотність серед людей 🌟пошук себе / самозцілення Еліс, має дивовижний дар бачити людські почуття у відтінках і кольорах. і хоча це звучить як благословення, для неї це радше постійний гул, від якого важко сховатися. коли щодня відчуваєш сотні чужих емоцій, дуже легко загубити власні. саме так і стається з Еліс. вона втрачає зв’язок із собою.❤️ вона росла у токсичній сім’ї, де замість безпеки отримувала біль, і дуже рано почала боротися не лише за себе, а й за право жити у власному темпі, не тонучи в чужих настроях. авторка майстерно передає внутрішній світ героїні, її переживання та думки багато уваги приділяється дрібницям життя, відчуттям, запахам, настроям. мені найбільше відгукнулося те, як Еліс вчиться слухати себе після багатьох років тиші всередині. це історія про прийняття себе, про складний шлях з хаосу до гармонії, про любов, яка не рятує, а дозволяє рятувати себе самостійно. про внутрішнє дорослішання, про спробу розібратися зі своїми травмами, зрозуміти, де межа між допомогою іншим і саморуйнуванням. 🤩 прониклива та щира. 9/10⭐️

Хороша книга. Чутливе завершення, від якого мурахи по тілу. Якщо хочете чогось, що легко читається, можете обрати цю книгу.

Моя улюблена книга! Так чекала, коли ж її перевидадуть українською і ось!)) Вона наштовхує замислитися над власним життям, подивитися на нього збоку та переглянути пріоритети. Упродовж історії ви разом із головним героєм міркуєте, який вибір зробили б на його місці. Спойлерити не буду, але читала із захватом, у кінці я ридала. Книга дуже чіпляє. Чудова історія, яку, на мою думку, вже давно мали б екранізувати.

Продовження роману "P.S.I love you". Було цікаво дізнатися як склалося життя героїв далі. Книга легша за першу в моральному аспекті, але в ній теж порушено безліч важливих тем, які залишають після себе багато роздумів.

Біль втрати та нове життя. Книга про кохання у всіх його проявах, переживання героїні її думки, страхи все це описано правдоподібно та емоційно. Історія про те як пам'ять і кохання можуть підтримувати. Книга про те, що потрібно жити далі, коли здається, що життя зупинилося. Авторка створила незабутніх персонажів, які не залишать нікого байдужим.

Цікавий формат написання книги у листах один до одного. Досить легка, швидко читається. Цікавий задум і прекрасна реалізація.Тема книги - найкращі друзі дитинства у листуванні через все життя, через горе, радість, одруження та народження дітей. Авторці вдалося передати почуття та характери героїв через листування.

ПРОДОВЖЕННЯ ІСТОРІЇ КНИГА "POSTSCRIPT" Друзі, це для всіх вас. Бо кожен з нас так чи інакше дотичний до цієї історії. До ідеї залишити щось після себе для близьких. Сказати «P.S. Я кохаю тебе». Просто прочитайте цю книгу, але перед цим подивившись фільм по першій частині, бо це продовження "Postscript". І все. Особисто я дивилася фільм «P.S. Я кохаю тебе», який є першою частиною історії. Книги в українському перекладі по тій першій частині немає, тож краще одразу фільм. Хоча книгу теж прочитала. Тільки російською. Та ця книга — друга частина історії. В чудовому українському перекладі. Продовження життя головної героїні та її подруг через декілька років. Суть ідеї: багато невиліковно хворих людей дізналися про те, що декілька років тому, незадовго до смерті, чоловік залишив Голлі ряд листів. Для посмертної підтримки. Для поштовху жити далі. І вони прийшли до Голлі по допомогу, бажаючи зробити це вже для їх близьких. Щоб і далі бути із ними поряд. Ця книга-продовження, як і фільм по першій частині – те, що не потребує оцінок чи суджень. Це просто зануритися і проживати. Плакати і переосмислювати. Просто подивіться фільм (1), а потім прочитайте книгу "Postscript" (2), і все. Ви переживете безліч неймовірних моментів. Інакше я й слів не підберу.

А ви знаєте, де? Навіть не де, а коли? Тоді, коли закінчується життя... Але в цій книзі не все так сумно... Мені сподобався стиль авторки, адже твір написаний у вигляді листування усіх героїв. А почалося все з Алекса і Роузі, які з 5 років почали листуватися. Разом росли, разом ходили до школи, разом тікали з дому? Що тут скажеш, справжні найкращі друзі. Роки йшли, а разом з ними життя головних героїв, їхніх сімей та друзів. Якщо буду багато описувати, то почну спойлерити, тому тим, хто зацікавився цією дружньо-романтично-щиро-справжньо-щемкою історією, пропоную прочитати цю книгу. Єдине, що скажу (у чому суть книги, на мою думку): не втрачайте віри, не втрачайте свого шансу і завжди йдіть до своєї мети, як би страшно не було. Адже можна прожити все життя не так, якщо не зробити крок вперед. Якщо ви вірите в долю – то вона вам буде давати стільки шансів, скільки потрібно, навіть, якщо це буде і через 30 років...