Шерон Кемерон

"Якщо ти мене забудеш, то я пам'ятатиму за нас обох"

Жанр:
🌘роментезі
🌘антиутопія
🌘наукова фантастика

Рівень spicy: no smut

Тропи:
🌒від ненависті до кохання (і не треба мені казати, що там не було ненависті: вона вдарила його по писку! для мене це ненависть)
🌒він закохується перший
🌒сильна головна героїня (вона — моя ікона: і морально, і фізично)
🌒сонечко і буркотун (тільки от буркотун тут головна героїня, а не як зазвичай буває)
🌒"Торкнешся її — і ти труп" (фрази не було, але були дії, а це навіть краще)
🌒втрата пам'яті (ну, це очевидно з анотації, тому не вважайте це спойлером)

Фентезійна складова:
🍃кожні 12 років настає Забуття, коли всі люди втрачають свої спогади

Дійові особи:
🌙Надя — головна героїня, на яку чомусь не діє Забуття, тому вона приречена все пам'ятати, коли всі близькі їй люди забувають її (ммм скло), а ще вона постійно лазить "за стіну", порушуючи головний закон Ханаану і ризикуючи тим, що її можуть упіймати й відшмагати за це (або й убити)
🌙Ґрей — хлопець, який одного разу помічає, як Надя лазить за стіну і починає її шантажувати (мовляв, або ти візьмеш мене з собою, або я тебе здам)
🌙Дженіві — молодша сестра Наді, яку я обожнюю всім серцем, бо вона просто найкраща дитина
🌙Лілія — старша сестра Наді, яка її відверто ненавидить і не натякає, а каже прямо, що хоче, аби Надя десь зникла
🌙моя відвалена щелепа і заплакані очі

За вайбом схоже на:
🪐підліткові антиутопії (Голодні ігри, Дивергент, Деліріум, Той, що біжить лабіринтом, Темні уми, Перезавантаження та Знищ мене)

Тип оповіді: від першої особи (Наді)

Насамперед скажу, що читала цю книжку вже вдруге (вперше я була в такому захваті, що моєму хлопцеві довелося слухати детальний переказ сюжету, бо мені треба було з кимось поділитися емоціями) і боялася, що друге прочитання зіпсує мені враження (знайду сюжетні діри чи відчуття будуть не ті), але я помилилася. Книжка сподобалася мені навіть більше, ніж уперше. Позаяк удруге я перечитувала вже повільніше (бо ж знала, чим усе закінчиться, тому не було потреби терміново дочитати) і стала помічати дрібні деталі, які вказували на те, якою ж буде розв'язка.
Любовна лінія знову розбила мене і змусила стати психічно неврівноваженою (ні про що не шкодую).

💜Сюжет💜
Не буду переказувати багато, але щоб вас заохотити до читання дечого все ж скажу.
Отже, у нас є таємниче місто, оточене високими стінами, в якому люди втрачають свої спогади кожні 12 років. Тому щоб допомогти їм повернутися до життя, вони змушені записувати все у свої книги, щоб після Забуття перечитати й згадати, хто вони й що відбувається взагалі.
Однак у нас є головна героїня — Надя, яка ніколи не забувала. Та про це ніхто не знає. А ще вона постійно лазить "за стіну", бо вона хоче покласти край Забуттю, бо їй боляче, що її знову забуде навіть сім'я. І от через те, що її приречені забути, Надя вирішила відгородитися від усіх: бути мовчазною і холодною. Щоб не було так боляче, коли настане Забуття. А до Забуття залишається всього 70 днів.
Але тут трапляється халепа: одного дня Ґрей помічає, як Надя повертається з-за стіни. Тож він висуває їй умови: або вона проведе його за стіну, або він її здасть. І хоч Надя погоджується провести його за стіну, їй зовсім цього не хочеться, бо цей хлопець славиться тим, що дурманить дівчатам голову, а Надя й узагалі ненавидить його ще зі школи. Та згодом Надя розуміє, що їй треба допомога Ґрея, тож вона веде його за стіну. Але там вона пізнає не те, на що сподівалася, але це однаково змінює її життя.
І тепер вони разом шукають спосіб запобігти настанню Забуття, а в процесі довідуються про своє місто стільки всього, що в це важко повірити.

Більше про сюжет нічого не буду казати, прочитайте і дізнайтеся, що ж там далі сталося!

Мушу ще додати, що я обожнюю цю книжку, тому абсолютно не сприймаю жодних негативних відгуків на неї. Я живу у своєму Делулуленді, де Ґрей — найкращий хлопець ever, а цей сюжет — витвір мистецтва. Не тривожте мене своїми намаганнями довести, що це не так. Я все сказала)

"Якщо ти мене забудеш, то я пам'ятатиму за нас обох".

🌚Уявіть собі світ, в якому кожні 12 років настає Забуття,після якого вже ніхто нічого не може пригадати: свого минулого, рідних, друзів. Це таємничий день,який для когось стає дарунком долі, для іншого ж - суцільним прокляттям.

Так живуть мешканці Ханаану - міста-фортеці. Вони готуються до Забуття все своє життя. Щоб пригадати ким ти є після Забуття, люди пишуть книгу, яку постійно носять прикріпленою до свого тіла.

І тільки Надя ніколи не забувала. Вона мусить дізнатися всю правду. На пошуки істини дівчина вирушає разом з небажаним супутником-Ґреєм.

🌚Ця книга стала для мене відкриттям та неабияк здивувала. Це підліткова наукова фантастика з елементами антиутопії. Я не надто цікавилась фантастикою, але бачу,що даремно, бо цей твір мене вразив!

От, що ми маємо:
💫Детально продуманий світ,закрите тоталітарне суспільство, де діють жорсткі правила, за невиконання яких чекає жорстоке покарання
💫Нетривіальний, динамічний сюжет. Книга виявилась дуже захоплюючою. Авторка тримає напругу від першої до останньої сторінки. Нерозкриті таємниці змушують читача шукати відповідей. Інтрига витає у повітрі.
💫Ненав'язлива лінія кохання. Читач спостерігає за зародженням любові. Ніжні почуття огортають героїв, які є повними протилежностями: мовчазна, самотня Надя та харизматичний, саркастичний Ґрей.
💫Стосунки в родині, сестринська любов та ненависть.
💫Космічна складова.
💫І,нарешті, шокуючі відповіді, які я отримала наприкінці цієї фантастичної, незабутньої подорожі.
Ця книга надихає боротися зі злом, відчайдушно викорінювати його!

🌚Повертаючись до сьогодення, мушу сказати: рашистам ніколи не вдасться влаштувати Забуття для України та цілого світу! Ми завжди будемо пам'ятати їхні криваві злочини!Кричатимемо на цілий світ: росіяни - вбивці, а раша - країна-терорист! 🇺🇦

📌"Ми складаємося зі своїх спогадів.Ми ті, ким ми були.Та мій вибір сьогодні - це моя пам'ять завтра. Ким я стану, визначає саме мій вибір. А не спогади про минуле".

Дуже довго шукала цю книгу. Мене вабила обкладинка мого улюбленого кольору 💜 І я аніскільки не пожалкувала, що придбала цю книгу.

Головна героїня живе у місті, де кожні 12 років всі втрачають пам'ять. Всі, окрім неї. Та вона нікому про це не говорить. Проте жити серед людей, знаючи хто й що колись робив стає важко. Адже дехто зовсім не був добрим, дехто змінив свою родину на іншу, хтось втратив власну дитину і навіть про це не пам'ятає.

Головна героїня дуже енергійна, не сидить на місці, цікавиться речами про які інші взагалі не питають. Я здивована, що вона так довго тримає все в собі і не лазить за стіну кожен день😂

Анотація книги інтригує і події розвиваються дуже швидко. Занурюєшся в новий світ, дивуєшся правилам, не розумієш обмежень. А потім відбувається такий поворот сюжету, якого я не очікувала🥴 Навіть і не подумала б, ким насправді виявилися люди містечка. Зовсім не здогадувалася, що причина забуття така банальна🤦 Але ж як цікаво закрутили🔥

Кінцівка дуже непередбачувана. Відкриваються все нові й нові деталі і вже й не знаєш, як взагалі так? Хоча головну лиходійку покарали дуже навіть справедливо. А головні герої обрали для себе гарне продовження.

"Дівчинко, якщо живеш так, що ніколи не втрачаєш...тоді ти насамперед ніколи нічого й не отримуєш.Який у цьому сенс?"

Ця історія обволікує, як густий туман, затягує у химерну павутину.Читаючи, ти ніби впадаєш у якийсь транс, з якого не хочеться повертатись у реальність.

💠Головній героїні Семере Архіва лише 18. Вона живе в підземному місті Новий Ханаан.

Дівчина особлива. Та, що Знає. Вона вчиться на цілительку і могла б насолоджуватися своїм життям, але там, у Позамежжі, мешкають ті, хто голодує, страждає від хвороб. І Семере хоче поділитися з ними своїм безцінним даром - знаннями.

Бекет прилетів на космічному кораблі 🛸разом із командою, щоб дослідити вимерлу цивілізацію.

Вони - люди із різних галактик, які ніколи не мали зустрітися. Але доля вирішила інакше.

Чи справді представниця іншої цивілізації є для Бекета лише об'єктом для дослідження?

💠Як же ж я довго чекала на продовження yong edult фантастики "Забуття" від Шерон Кемерон!
І от, нарешті, довгоочікувана друга частина вже в моїх руках.

Це антиутопія з елементами наукової фантастики.Тут нові герої, а події розвиваються через 379 років після того, як ханаанці покинули своє місто і вирішили заховатись від Забуття під землею.

💠Важливе місце у творі займають спогади.Уявіть, якби ви ніколи нічого не забували, ваші спогади не тьмяніли б з часом і ви могли б їх переставляти, як 📚 на книжковій полиці.

Але що робити з болючими спогадами?Особливо, якщо ти їх проживаєш сотні, тисячі разів?

💠У цій історії є достатньо політики.І є неймовірна жага влади, усвідомлення себе кимось винятковим, вищим над іншими.І це бачення себе в кривому дзеркалі змушує пожертвувати найріднішими людьми.

🩵І так, тут знайдете кохання, яке лише зароджується в юних серцях, які до кінця ще не усвідомили, що стали одне для одного цілим світом.

Бекет заради Семере порушить всі свої правила, він піде на все, щоб дати їй можливість відпустити жахливі спогади.

Але чи впевнений він, що забувши те, що розриває її зсередини, Семере не забуде і його самого?

💠Я не можу сказати, що друга книга перевершила першу, бо вона дещо інша.

Похмура і небезпечна.
Драматична і філософська.
Зворушлива і щемка.

Водночас сповнена надією на життя без брехні, де кожен має вибір - пам'ятати чи забути назавжди...