"Дівчинко, якщо живеш так, що ніколи не втрачаєш...тоді ти насамперед ніколи нічого й не отримуєш.Який у цьому сенс?"
Ця історія обволікує, як густий туман, затягує у химерну павутину.Читаючи, ти ніби впадаєш у якийсь транс, з якого не хочеться повертатись у реальність.
💠Головній героїні Семере Архіва лише 18. Вона живе в підземному місті Новий Ханаан.
Дівчина особлива. Та, що Знає. Вона вчиться на цілительку і могла б насолоджуватися своїм життям, але там, у Позамежжі, мешкають ті, хто голодує, страждає від хвороб. І Семере хоче поділитися з ними своїм безцінним даром - знаннями.
Бекет прилетів на космічному кораблі 🛸разом із командою, щоб дослідити вимерлу цивілізацію.
Вони - люди із різних галактик, які ніколи не мали зустрітися. Але доля вирішила інакше.
Чи справді представниця іншої цивілізації є для Бекета лише об'єктом для дослідження?
💠Як же ж я довго чекала на продовження yong edult фантастики "Забуття" від Шерон Кемерон!
І от, нарешті, довгоочікувана друга частина вже в моїх руках.
Це антиутопія з елементами наукової фантастики.Тут нові герої, а події розвиваються через 379 років після того, як ханаанці покинули своє місто і вирішили заховатись від Забуття під землею.
💠Важливе місце у творі займають спогади.Уявіть, якби ви ніколи нічого не забували, ваші спогади не тьмяніли б з часом і ви могли б їх переставляти, як 📚 на книжковій полиці.
Але що робити з болючими спогадами?Особливо, якщо ти їх проживаєш сотні, тисячі разів?
💠У цій історії є достатньо політики.І є неймовірна жага влади, усвідомлення себе кимось винятковим, вищим над іншими.І це бачення себе в кривому дзеркалі змушує пожертвувати найріднішими людьми.
🩵І так, тут знайдете кохання, яке лише зароджується в юних серцях, які до кінця ще не усвідомили, що стали одне для одного цілим світом.
Бекет заради Семере порушить всі свої правила, він піде на все, щоб дати їй можливість відпустити жахливі спогади.
Але чи впевнений він, що забувши те, що розриває її зсередини, Семере не забуде і його самого?
💠Я не можу сказати, що друга книга перевершила першу, бо вона дещо інша.
Похмура і небезпечна.
Драматична і філософська.
Зворушлива і щемка.
Водночас сповнена надією на життя без брехні, де кожен має вибір - пам'ятати чи забути назавжди...