Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Події книги розгортаються у місті-фортеці Ханаан, що огороджене стіною, яку заборонено перетинати. Кожні 12 років у цьому місті настає Забуття. День, коли всі жителі забувають хто вони такі. Захиститися від забуття неможливо, тому кожен мусить вести книгу свого життя. Вона розкаже правду, коли ті прокинуться і не згадають, ким є та хто поряд. ~ На початку історії ми знайомимося з головною героїнею — Надею, донькою Фарбарки (замість прізвищ у них професії батьків), яка ніколи не забувала. Вона пам'ятає той жах, що прийшов з настанням Забуття, і саме тому хоче знайти порятунок. Вихід вона бачить в одному — якщо за стіну не можна, то там мають бути відповіді. Дівчина впевнена, що саме там вона дізнається таємниці Ханаана. ~ В один із днів після повернення із-за стіни Надю ловить Ґрей, син Склодува, який шантажем змушує Надю наступного разу взяти себе за стіну. Дівчина погоджується, та насправді вони обоє ще не знають, що саме на них чекає. Чи справді минуле варте того, щоб його пам'ятати? Правда, яка відкривається цим двом, шокує... ~ В якийсь момент я подумала, що ця книга — щось схоже на "Дивиргент". Але якщо вам хтось так скаже, то дайте йому в лоба😅 (жартую, насилля — це погано)! Світобудова тут геть інша! Розвиток подій кращий, як і взаємодія героїв. Тут все краще! ~ Мені сподобалися головні персонажі — Надя і Ґрей прописані відмінно, вчинки у них логічні, діалоги влучні. Не було якихось "я буду захищати його мовчки, на людях вдаючи, що більше не кохаю"... і драми на половину книги! Один оступився, зізнався, інша психонула, та обдумала і сама прийшли поговорити. ~ Ця книга подарувала мені безліч емоцій! А коли настав переломний момент, який я наче передбачувала, але дещо в іншій інтерпритації, то я така: "Щоооооо?😳" На мене чекали не тільки інтриги, політика, зради і кохання, але й круті повороти сюжету, які ховались в дрібничках, але щоразу змушували мене відкривати рота від подиву! Короче, читаки, це мій рекомендасьон! Хутчіш купуйте книгу, поки вона ще є в магазинах☝️
Анонім
Події у книзі "Знання" розгортаються через 379 років після подій "Забуття". Я думала, що після розв'язання проблем Забуття Новий Ханаан стане ідеальним. Люди мали побудувати ідеальне суспільство, для чого їх і відправили з Землі на нову планету. Але розв'язання одної помилки призвело до виникнення іншої. Ліки від Забуття дали неочікуваний результат — ті, хто їх отримував, перестали забувати. Взагалі. Вони отримали Знання і сховалися в Підземеллі. А жителі Позамежжя залишилися на поверхні, щоб і надалі кожні 12 років Забувати. Семере Архіва пережила трагічні події, Знання про які змушують її страждати, а згодом штовхають на пошуки ліків до Проклятого міста — Старого Ханаану. Але там вона знаходить те, чого не очікувала — двох землян. Усе, у що вірила дівчина, руйнується, а правда, що розкривається, виявляється жахливішою за Знання... 📖 Із короткого опису вам може здатися, що геть нічого не зрозуміло. Але повірте, сюжет швидко затягне у новий світ. Навіть, якщо ви не читали "Забуття". Оповідь ведеться від двох людей: Семере — жительки Нового Ханаану, та Бекета — хлопця із Землі, що прилетів на пошуки залишків експериментальної колонії з Землі. І це додає певної родзинки, адже технологічний розвиток суспільств цих двох повністю відрізняється. Як і в попередній книзі авторка чудово розкрила світоустрій. Персонажі здаються напрочуд реальними, а їхні вчинки цілком логічними. Взаємодія Семере та Бека була на висоті! Не обійшлося без інтриг і зовсім неочікуваних зрад. Зізнаюся, були моменти до яких я не змогла додуматися. Якщо порівнювати, то "Забуття" мені більше сподобалося, бо в момент читання книга була оригінальною, а події в продовженні частково були зрозумілими. Але! Тішуся, що змогла прочитати "Знання", адже у мене залишалися питання — чи змогли все ж люди побудувати ідеальне суспільство? ~ Історію я буквально проковтнула за 2 вечори, тож зрозуміло, наскільки було цікаво. І це та серія, до якої я однозначно повернуся. А ще я б залюбки прочитала продовження, але його не існує 😅
Анонім
"Це жахливо, коли приходить любов не до тієї людини. Але ще страшніше, коли жінка, кохання до якої ти не забудеш ніколи... є злом" Жанр: 🌘роментезі 🌘антиутопія 🌘наукова фантастика Рівень spicy: no smut Сиквел, який можна читати окремо! Тропи: 🌒від незнайомців до кохання 🌒сильна головна героїня 🌒словберн Фентезійна складова: 🌊існування привілейованого суспільства, яке ніколи нічого не забува�� (буквально; вони можуть відтворити в пам'яті будь-який момент свого життя так, ніби вмикають його на якомусь програвачі; також їхня пам'ять буквально фотографічна — їм достатньо один раз подивитися на сторінку, щоб запам'ятати все написане на ній) Дійові особи: 🌙Семере — головна героїня, яка ніколи не забувала; вона пам'ятає кожну дрібницю зі свого минулого; і це минуле переслідує її, адже воно сповнене смертей, втрат і жорстокості; 🌙Бекет — головний герой, який прибуває із Землі з місією довідатися все про жителів Ханаану; 🌙Джилліан — "��одружка" Бекета, як�� працює разом із ним, а ще має стати його дружиною колись у майбутньому, бо так вирішили їхні батьки (тож частково тут можна було б приписати троп "шлюб за домовленістю", але я вирішила, що це було б не надто доречно, але не скажу чому, щоб не спойлерити)) 🌙Реддікс — хлопець, з яким має побратися Семере, щоб Рада пробачила її родину (о, ще один "шлюб за домовленістю", так; але знову ж таки не вважаю за потрібне додавати його до тропів)) За вайбом схоже на: 🪐підліткові антиутопії (Голодні ігри, Дивергент, Деліріум, Той, що біжить лабіринтом, Темні уми, Перезавантаження та Знищ мене) Тип оповіді: почергово від Семере або від Бекета Ця частина сподобалася мені менше, ніж Забуття, але я не можу назвати її нудною. Мабуть, я просто очікувала дечого іншого. Також зауважу, що тут більший акцент на фантастичній сюжетній лінії, ніж на любовній. В якийсь момент я навіть почала сумніватися, що тут буде любовна лінія, але тут просто шалено довгий словберн, тож треба набратися терпіння. Кохання у цій книжці трепетне і ніжне. За ним приємно спостерігати. Головні герої дуже обережні зі своїми почуттями. Можливо, тому мені часом не вистачало іскри між ними. Але на колір і смак, як-то кажуть... Приємно порадували відсилки до попередньої частини. Наприклад, деякі деталі й роздуми перегукуються та протиставляються. А ще для мене була очевидна паралель між початками історій Наді та Семере: Надя на початку історії лізе по мотузці, повертаючись з-за стіни, і думає, чи не впіймається вона цього разу; Семере на початку історії також лізе по мотузці, повертаючись із Позамежжя, і теж думає, чи не впіймається. А ще приємно було нарешті дізнатися про Анну, чия історія залишилася нерозказаною у Забутті. Також ми дізнаємося про долю Наді, Ґрея і Дженіві після фіналу Забуття. Сюжетні повороти подекуди змусили мене сидіти з роззявленою щелепою, але "скляних" моментів у цій частині значно менше, якщо порівнювати з першою. Перша частина далася мені доволі важко, адже подій багато, а тут ще й два оповідача, які паралельно розповідають про два різних світи: Землю у майбутньому та Новий Ханаан. Але десь у другій половині стає легше стежити за оповіддю, а фінал узагалі пішов як по маслу. Раджу прочитати тим, кому сподобалося Забуття і в кого залишилися питання після нього.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях