Чи можливо відновити зруйновану дружбу? Вес і Джеймі були друзями багато років. З підліткового віку вони зустрічалися щороку в літньому хокейному таборі. У якийсь момент дурна витівка зруйнувала їхню дружбу і хлопці втратили зв'язок, а через кілька років знову зустрілися в тому ж таборі — цього разу як тренери. Тут кожному з них доведеться переоцінити своє життя та, незважаючи на труднощі у здійсненні мрій, рухатися вперед. Хоча ця книга не є чимось надзвичайно видатним, вона зачіпає складні та важливі теми, водночас будучи легкою та написаною доступною мовою. На перший погляд, це історія про роман між двома чоловіками, які возз'єднуються через роки, але насправді вона про те, як іноді важко буває зрозуміти себе та як сильно можна боятися власних почуттів. Авторки зображують не лише кохання, а й страх, сором і невпевненість, що супроводжують відкриття власної ідентичності. Що мені справді сподобалося, так це баланс між гумором, еротикою та більш емоційними моментами; пристрасть між головними героями; розвиток їх стосунків, включаючи їх зображення до чотирирічного розриву, самопізнання та всі дилеми, що його супроводжують. Стосунки між Джеймі та Весом, як на мене, добре зображені. Можна відчути хімію та напругу між ними, а їхня динаміка виглядає природною. Їхні стосунки розвиваються повільно, з нервозністю, яка здається дуже реальною. У них немає штучного романтизму, натомість є напруга, невизначеність і моменти, коли обидва мають зіткнутися зі своїми справжніми почуттями. У книзі також є несподіваний поворот сюжету, який ненадовго розбиває серце, але кінцівка все виправить. Роман дуже легко та швидко читається. Часом ця книга кумедна, іноді дуже ніжна, а часом розбиває серце. Тут немає пишних слів; є прості, людські емоції, які можуть справді глибоко проникнути в душу. «Він» – це історія про те, як часом важко бути собою, як важко повірити, що хтось тебе прийме, і про те, що потрібна неабияка мужність, щоб відкритися іншій людині. Раян і Джеймі вчать, що кохання – це не лише пристрасть, а й довіра, чесність і прийняття власної вразливості. Коротко кажучи... ця історія — ідеальний любовний роман для романтиків, які полюбляють наявність еротичних сцен🤭

Цитати книги: "Пристрасть - це хімія. А на уроках біохімії нам розповідали, що хімія - насправді електрика. Ми лише мішки із зарядженими атомами, які іноді наштовхуються один на одного." Двоє хлопців, Джеймі й Вес, товаришують з дитинства. Вони обидва - хокеїсти, які колись поділили особливу ніч, після якої їхній зв’язок порвався. Але час минає, і вони зустрічаються знову. Спочатку між ними панує напруга, та згодом починається щось глибше. Мені книга сподобалась. Вона читається легко, але водночас дає багато для роздумів. Особливо цінним є те, як авторки розкривають проблеми ЛГБТ-людей: внутрішню боротьбу, тиск суспільства, страх бути відкинутим. Це не нав’язливо, а дуже живо й по-людськи. Для мене це було пізнавально. Думаю, тим, хто не знає, що і як насправді вони відчувають, ця історія допоможе краще зрозуміти. Щодо 18+ сцен - вони тут є, багато, і вони написані відверто.

Друга частина сподобалась мені трошки менше, ніж перша, але для мене це все одно 5 зірочок. ❤️ Ця книжка про те, що відбувається після щасливого фіналу. Про спільне життя, побут та перші маленькі дрібнички, які починають дратувати. Про те, що невисловлені обра́зи та втрата зв’язку завжди будуть гіршими, ніж претензії, гнів та сварки. Про те, що відсутність спільного часу та необхідність приховувати стосунки завжди призводять до того, що як мінімум хтось один в цих стосунках точно буде нещасний. Про страх громадського осуду, про гомофобію, про бажання захистити того, кого любиш, про межу між турботою та гіперопікою, про справжнє призначення та наполегливість йти до своєї мети, про визнання помилок і необхідність вирішувати проблеми разом. Про те, що іноді світ здається більш ворожим, ніж він є насправді. Про знайдену родину, справжню дружбу та кохання, за яке варто боротись. ❤️ Мені дуже сподобалось, що тут, як і в першій частині, дуже адекватні та здорові стосунки, і хоч герої проходять через кризу, вони все ж намагаються комунікувати, навіть якщо в них не завжди виходить. Ніхто не каже «ой, з тобою занадто складно, піду знайду когось іншого», вони просто беруть і шукають спосіб полагодити те, що дало тріщину. Тут немає третіх осіб в стосунках, даремно розбитих сердець чи рішень, прийнятих за того, кого кохаєш. Герої максимально комфортні, хоч їм обом доводиться багато з чим справлятись. Тепер про все інше: 🔞 Сцен 18+ було багато, але мені їх виявилось замало (не дивіться так - ви їх читали? Це було добре. І ми заслуговували побачити більше) 💫 Другорядні герої Клуб Веса, команда Джеймі, безцеремонний друг (який сам собі зробив дублікат від хати хлопців), родина Кеннінґів - всі дуже приємні, і я навіть трошки всплакнула (двічі) - на моменті з командою Джеймі та після інтерв’ю Веса та того дзвінка. Це було так прекрасно, що важко було стримати сльози. ❤️ Гумор Я знову хихикала, сміялась і кричала, як чайка. І мені дуже сподобалось, як все завершилось. Це поки що моя улюблена квірна історія і одна з найулюбленіших contemporary romance серій. Дуже раджу🤍

Після прочитання книжки "Він", яка стала однією з улюблених, мені було трохи страшнувато починати "Ми". Думаю, це через занадто високі очікування, які я зробила для цієї частини. Але ці хвилювання були даремні. Друга книжка була нічим не гірша за першу та по-своєму особлива. В цій частині ми бачимо, як головні герої, Вес і Джеймі, починають жити разом. Тут менше гарячих сцен, але більше тепла і турботи, розділених між хлопцями. Звісно, куди ж без проблем. Сучасний світ і досі залишається доволі ворожим для людей, які сміють чимось виділятися. Особливо це стосується публічних осіб. Чомусь ми любимо будувати якісь очікування, ставити в рамки людей, яких ми, навіть, особисто не знаємо. І, якщо вони роблять щось, що в ці рамки не вписується, це починає нас дуже дратувати і злити. От і хлопцям довелося відчути це на власній шкурі. Та ці негаразди їх не зламали, а зробили ще сильнішими. Взагалі, я їх просто обожнюю. Вес - це взагалі моє сонечко, якого хочеться обійняти і закрити від всього світу. Джеймі також люблю, але в цій частині він змусив трохи на нього позлитися. Звісно, я розумію, що у кожного свої таргани в голові, але треба ж мати якісь міри. Та все закінчилось добре і я за них дуже рада. Обов'язково буду перечитувати обидві книжки. Думаю, що і не один раз. І всім рекомендую їх прочитати.

Я мала високі очікування. І знаєте що? Результат їх перевершив? "Він" — це історія, яка починається як легкий спортивний роман про хокей і дружбу, а потім розкручується в емоційну, напружену романтику. Авторки хапають читача за комір і кидають просто в хокейну роздягальню, де пахне адреналіном, льодом і… хімією між головними героями, від якої червоніють навіть найбільш загартовані фанати жанру? Головні герої — Джеймі та Вес — це чоловіки зі списку "улюблені чоловічі персонажі", повірте. Джеймі — щирий, розважливий, добрий, завжди прагне зрозуміти інших, інколи навіть ціною власних почуттів. Вес — харизматичний, емоційний, впертий і водночас вразливий, коли йдеться про почуття, які більше не вдається ховати під маскою сарказму та спортивної бравади. Разом вони — наче дві шайби, що зіткнулися на швидкості: спочатку боляче, потім — неймовірно видовищно. Їхня взаємодія — це суміш дружби, сумнівів, напруги, гумору та глибокого емоційного зв'язку. А пікантні сцени... Так, вони гарячі. Дуже! Але ідеально вплітаються в полотно історії, адже додані не просто для розваги читача, а справді мають сюжетну вагу. Через них герої пізнають себе, руйнують бар’єри й будують довіру. І, погодьтеся, коли емоційна близькість зливається з фізичною, історія стає вдвічі переконливішою. Та зауважу, що розповідь не крутиться лише довкола кохання. Насправді у книзі порушуються важливі теми, як от прийняття себе, страх осуду, важливість підтримки, вибору між кар'єрою та почуттями, складність дружби, яка переростає в щось більше. І все це подано без зайвої драми, але з неймовірною чуттєвістю та тактом, щирістю та подекуди гумором. Авторки не тиснуть, не моралізують, а просто дозволяють героям бути собою — помилятися, боятися, кохати. Саме це найбільше підкорило мене — реалістичність головних героїв з усіма їхніми недоліками та перевагами. Ця книга зігріває зсередини, змушує усміхатися, червоніти й, найголовніше, відчувати. Мені дуже сподобалася, тому наполегливо раджу і вам прочитати?

?????/5 По-перше, це набагато гарячіше за "Двір королеви вампірів" і має більше різноманіття. Стиль досить легкий, якби не було справ прочитала б за день-два. Взагалі драму між персонажами справді можна було б розігнати більше і це було б виправдано, але авторки не зациклювалися на цьому і від цього + до легкості книги. А ще по реакціях більшості персонажів на орієнтацію я наче була в раю. Сім'я одного з героїв то взагалі булочки) Мені сподобалося як авторки передали цю хлопчачу недбалість(?) брудною машиною, розкиданим одягом і тд. Самі жарти і дії також їм дуже личать, хоча і дитячі (але як ми знаємо перші 40 років самі складні у чоловіків (⁠・⁠∀⁠・⁠)) Мені дуже сподобався цей троп від друзів дитинства до закоханих, ще й цей їхній прикол з коробкою додав певних теплих вражень. Це дуже лампове чтиво, головне не забувати, що лампа вмикається і тоді стає дуже гаряче. Вже не дочекаюся коли зможу почати читати другу частину. По відгуках там серйозніші теми проблем в стосунках, але сподіваюсь, що легкість цих проблем буде на рівні з першою книгою.

Троп від друзів до коханців. Дуже цікаво як вибудовувались стосунки між героями. Теми прийняття, складнощів бути нетрадиційної орієнтації у світі професійного спорту і взагалі в цьому суспільстві. Багато розпусних сцен. Загалом дуже мила історія кохання з висвітленням тем прийняття себе, дослідження своєї сексуальності і яскравим прикладом, що треба говорити з партнером, а не шифрувати собі в голові і приймати на основі своїх шифрів рішення за іншу людину. Прям дуже добра історія. Рекомендую до читання!

Класна і мила історія, яка залишиться в серці надовго