«Води слонам» - це історія, що торкається найтонших струн душі. Книга повна любові та болю, магії цирку і складних людських доль. Читаючи її, відчуваєш запах пороху, звук кроків на манежі та серце, що б’ється в унісон з героями. Головні персонажі - такі живі, що здається, вони можуть заговорити з тобою будь-якої миті. Їхні радощі й втрати відлунюють в душі й залишаються там надовго.

«Води слонам» — це чарівна і зворушлива історія, яка переносить у світ мандрівного цирку часів Великої депресії. Сара Груен майстерно поєднує романтику, драму і неймовірну атмосферу, яка огортає читача з перших сторінок. Це книга про кохання, втрату і силу людяності, яка залишається у серці надовго. Читати «Води слонам» — це немов зануритися у світ, де магія цирку переплітається з болем і надією, створюючи незабутній досвід.

Це роман, який огортає атмосферою мандрівного цирку, змушує серце битися швидше й вірити в те, що навіть у найжорстокішому світі можливі людяність і любов. Зворушлива, яскрава й незабутня книга, яка надовго залишає слід у душі.

Атмосферна книжка про атмосферні часи та неймовірно атмосферну царину - пересувні цирки. Читається на одному диханні, а післясмак не розчаровує. Ще й екранізація пречудова (але все ж рекомендую спершу прочитати, а вже потім дивитися). 10/10

Закулісся циркового світу для глядачів залишається таємницею. Вони бачать доведену до досконалості виставу, бачать усмішки артистів, піддаються сміхові клоунів, аплодують дресированим тваринам і захоплюються вмінням акробатів та жонглерів. Гарна яскрава картинка, що манить дітей та дорослих. Але багато хто не задумується якою ціною даються артистам і тваринам ці виступи. Авторці вдалося показати справжній цирк без гриму - як дресирують тварин, як їх б'ють, не дають їсти; робітникам вчасно не виплачують зарплату, артисти травмуються, проте продовжують працювати крізь біль. У книжці маємо дві часові лінії: сьогодення і часи Великої Депресії. Але головний герой один - Джейкоб Дженковскі. Він випадково опинився у цирковому житті після смерті батьків і навіть на схилі віку, коли йому 90 років, згадує події сімдесятилітньої давнини, настільки вони в'їлися йому в пам'ять. Немає тут розповідей про приголомшливі вистави, світло рамп і захват глядачів. Натомість є насильство над робітниками, тваринами, гіркота втрат, дружба, конкуренція, любов, страх, ненависть, неминуча старість. Не люблю цирк, але книжку прочитала із задоволенням.

Чомусь з дитинства з-поміж тварин найбільше обожнював саме слонів. Хоча why «чомусь»? Коли істота важить шість тонн, має добрячих три метри зросту, дві здоровецькі рогатини біля носу і при цьому все одно не поводиться як «мудак» у світі тварин – вподобати її з дитинства цілком природно. Якщо вам теж подобаються слони, то, мабуть, ви і без мене читали роман Сари Груен чи дивились екранізацію з Паттінсоном і Візерспун)) Якщо ж ні – раджу почати з книжки, вона пречудова.

Емоційна. Пропитанна почуттями. Колоритна. Це слова синоніми до цієї фантастичної історії. Колір обкладинки як і сама ідея книги схожі на ширму, за якою живе правда. Прикра часом болюча правда, якою живе цирк ? той зворотний бік, що є повною протилежністю ВЕЛИЧНОГО шоу, яскравих виступів, гучних фанфарів солодкої вати та широких усмішок. Робітники й артисти цирку щоразу після того, як задовольняють вимогливого глядача, вдало пакують усмішку й велич у вагонах потяга, що несеться в хаосі й меркантильності людських почуттів. Та все, що будується на брехні й жорстокості, розсипається за першої ж нагоди, як карточний будинок від найменшого протягу. Відверто, я боялася починати цю книгу, через страждання тварин які могла зустріти в книзі. Та на перших сторінках, авторка попередила, що кінець буде приємним. Через, що було легше сприймати деякі моменти, в упевненості, що справедливість запанує, а зло буде покараним. Тут можна зустріти так багато почуттів. Кохання та ненависть, злидні та розкіш, дружба та зрада, біль втрати та надія, мужність та розчарування, жорстокість та ніжність. Емоційна історія гойдаються з крайності в крайність, та в кінці все ж дістається до золотої середини. P.s. років 5 тому дивилась екранізацію. І це той випадок, коли і фільм і книга смакують однаково чудово

Неймовірна історія, емоційна, гарна, катарсистична. Обов’язково прочитайте, а після цього подивіться екранізацію. Не пошкодуєте!