Без перебільшення, це одна з найскладніших книг у моєму читацькому досвіді. Тут дуже щільний текст: на одній сторінці може бути безліч алюзій та посилань (вона потребує повної концентрації), і я з усіх сил старалась їх відшукати - багато гуглила, писала прямо в книзі свої думки, але певна, що навіть і третини всього не помітила. Буде привід перечитати. Хоч читання йшло повільно, а місцями не все було зрозуміло, я отримувала задоволення від взаємодії з цим текстом

Я трохи побоювався починати цю книгу, через доволі складнувату історію. Та коли почав, я не міг зупинитися читати. Це була неймовірна пригода. 10 з 10

«Сатанинські вірші» — це сміливий і провокаційний роман, який став символом боротьби за свободу слова і творчості. Салман Рушді майстерно переплітає магічний реалізм із гострою соціальною і політичною критикою, створюючи складний і багатошаровий твір. Книга змушує задуматися про віру, ідентичність і владу слова в сучасному світі.

Ця книга - справжній вибух для уяви й емоцій. «Сатанинські вірші» вражають сміливістю, глибиною і тим, як Рушді грає зі словами, реальністю й міфами. Часом важко, часом боляче, але завжди захопливо. Це твір, який викликає сильні почуття й не відпускає ще довго після прочитання.

Напружена, багатошарова історія про кохання, зраду, помсту та насильство, що виростає з політичного й особистого болю. Рушді майстерно переплітає долі героїв із трагічними подіями в Кашмірі, створюючи роман-попередження про те, як фанатизм і ненависть руйнують життя. Це не просто роман про теракт — це історія про те, як світ втрачає рівновагу, коли особисте перетворюється на політичне. Для тих, хто цінує глибоку прозу із сенсами й контекстом

“Клоун Шалімар” - тяжка, але дуже цікава книга. Про що вона? Якщо коротко, то про кохання. І про людей. І про іслам. Мабуть, таки в першу чергу про іслам, як про руйнівну силу, що з легкістю змітає на своєму шляху людські долі, перетворює мир на війну, а життя - на смерть (так, Рушді ворог агресивного ортодоксального ісламу, і в цьому немає нічого дивного). Це точно не розважальне читво. Ковтнути її за пару вечорів неможливо. “Клоуна Шалімара” потрібно ретельно пережовувати, слово за словом, речення за реченням, абзац за абзацом. Смакувати. Проте, попри певну тяжкість читання, котре часто вимагає осмислення прочитаного, книга захоплює своєю широкою глибиною, глибокою шириною, розкішною густиною та тонким психологізмом. Про цей, без перебільшення, шедевр Салмана Рушді міг би написати багато, але в такому разі неминучі спойлери, а не треба. Тому просто щиро пораджу - коли захочеться чогось справді вартісного, серйозного - візьміть до рук томик “Клоуна Шалімара”, не пошкодуєте. Це одна з тих книг, до котрої, я певен, сам ще повернуся, і котра, я певен, тоді відкриється мені новими гранями. 10 з 10. P. S. До речі, якщо раптом не знали, вона написана у жанрі магічного реалізму. Читайте, насолоджуйтесь. P. P. S. На жаль, мушу відзначити не найкращу вичитку книги. І мова йде не про звичайні хибодруки. Зокрема, редактор пропустив згадку знаменитої лос-анджелеської баскетбольної команди як... хокейної! Дрібниця, звісно, але неприємно.

Я в захваті, дуже цікаво.

Це було щось абсолютно магічне, що мені дуже сподобалось і стане однією з найкращих прочитаних книг цього року. Водночас, це дуже цікава і абсолютно нелегка для читання книга, про що і говорить її Букерівська премія, а також Букер Букерів. Тут йдеться про двох чоловіків з Індії, що під час вибуху літаку, падають в Ла Манш та перероджуються: один в архангела, а інший в диявола. Далі нічого коротко переказати не можливо, бо це такий неймовірний політ фантазії автора, за яким годі й встигати. В книзі два головних персонажі, але дуже багато другорядних, що грають не менш важливу роль і часто пересікаються в сюжеті. Книга потребувала додаткової підготовки, тому перечитувала «Вісім релігій, що панують у світі», а також передивлятися числені відео огляди на книгу. Але й досі не можу сказати, що зрозуміла все. Не можна також не згадати скандальну історію, якою оповиті книга та автор, адже після виходу книги (80-х роках) автору оголошено фетву про смертну кару від Аятоли Ірану і від тоді мусульмани спалювали книгу посеред міст, на автора було скоєно напади, а британсько-іранські дипломатичні відносини порушено. Це додатково інтригує і тягне до книги. Важко сказати, чи ці переслідування справедливі, судити може кожен особисто після прочитання. Я особисто не глибоко віруюча людина, та й дуже далека від ісламу. Мушу погодитись, Салман Рушді не обмежував себе в польоті фантазії щодо релігійних питань. А що як… пророком буде жінка? окрім Аллаха існували ще інші богині? Муххамед піддавався людським спокусам? І взагалі вся релігія в книзі піддається сумніву. «Що протилежне вірі? Ні, не невіра. Надто категорично, остаточно, незмінно. По суті, тільки різновид віри. Сумнів.»