"Яким би не був час, яким не було б усе довкола, ми можемо бути щасливі".
"Моє тихе Різдво" - це збірка короткої прози сучасних українських письменників.
Хоч як я обходжу збірки стороною, та ця книжечка припала мені до душі. Вона вміщає 18 оповідань, які не залишать вас байдужими. Обов'язково натрапите на ту оповідку, яка торкнеться серця.
Ця збірка якраз на часі, тому що вона про нас з вами, про українців, які живуть у дуже непростий історичний період.
✴️Про тих, які зараз змушені втікати від війни за кордон і про тих, які здригаються від звуків сирени тут;
✴️ про волонтерів, які постачають найнеобхідніше бійцям та переселенцям, і військових, які блукають, але ніколи не загубляться, бо їх тримає тепла надійна рука;
✴️про жінок, які мучаться від переживань і не можуть їсти та спати, допоки не почують рідний голос по телефону;
✴️ про колядування у селі і велику родину, яка збирається на Різдво за одним столом;
✴️про особливий смак тертих картопляних голубців та виліплювання грибних вушок;
✴️про обручку з фольги, яка дорожча за всі коштовності світу, подарунки долі та вміння цінувати те, що маємо;
✴️і про окупований Крим, в якому ми обов'язково ще побачимось.
Мій Топ-5 оповідань, які найбільше вразили:
1. "Марто, Марто" Артур Дронь;
2. "Міцна горішка" Надійка Гербіш;
3. "Ідеальний різдвяний сюжет" Мар'яна Савка;
4. "Може не бути інших днів, окрім цих" Катерина Бабкіна;
5. "Казка про життя" Людмила Таран.
Ця зворушлива книга змушує ностальгувати, тривожить, зачіпає за живе, рве серце, болить, водночас наповнює душу теплом, любов'ю до рідної землі, безмежною вірою та надією на краще.
✴️"Диво цього свята полягає в тому, що Христос рождається постійно. Бог, який існує поза часом, стирає тепер час і для людей. У кожному з нас він тепер рождається. Велика радість - стати Йому Вифлеємом".
✴️"...завжди залишається шанс на розраду, на надію, - навіть у найчорнішу мить".