Це просто одна з найкращих книг року!!! Книга захоплює з перших сторінок і тримає в напрузі до кінця. Було дуже цікаво спостерігати за дорослішанням героя, за жителями маленького містечка, що вимирає, за різними соціальними проблемами і за тим, як дитяча фантазія може врятувати життя. Це та книга де реальність та магія настільки міцно переплелись, що інколи важко розрізнити де і що є. Ця книга на віки, її хочеться перечитувати знову і знову, що і буду робити, і не раз ?

«Життя хлопця» купувала другові, але так вийшло, що книга лишилася в мене. Читати почала без особливого ентузіазму, оскільки фентезі з домішками містики і магічного реалізму — абсолютно не мій жанр. Проте Роберт Маккеммон на ходу затягнув мене в інтригуючий сюжет роману, наче у вагон поїзда, і я сміливо попрямувала з ним назустріч неймовірним пригодам. 1964 рік. Південний штат Алабама. Ідилічне, на перший погляд, містечко Зефір, у якому всі один одного знають, сколихує звістка про жорстоке вбивство. Жертва (а заодно практично всі докази злочину) безповоротно зникає на дні глибочезного озера Сасконз. Мимовільними свідками «утоплення» незнайомця стали молочник Том Макенсон та його 12-річний син Корі, що мріє стати письменником. Через побачене Том не знаходить собі місця. Корі у спробі повернути батькові внутрішній спокій проводить власне розслідування. Єдиною зачіпкою є загадкова зелена пір’їна, яку хлопець знайшов на місці події. Книга ділиться за порами року на 4 частини, кожна з яких формується з окремих епізодів із життя хлопчика Корі. Завдяки цікавій детективній лінії вони з’єднуються воєдино, як різнокольорові клаптики печворку. Вкрившись такою строкатою ковдрою та озброївшись ліхтариком добра ви пліч-о-пліч з Корі боротиметесь не тільки із білим водяним змієм, але й з двоногими чудовиськами, які бувають страшнішими за монстрів під ліжком. Роман Маккеммона нагадує торт іменинника — він складається з великої кількості шарів, що просочені липким сиропом волелюбності. Мавпочка, над якою знущається священник, тварина із загубленого світу, що втекла з цирку, діти, чиї батьки не дозволяють їм розправити крила своїх можливостей, учні, що потерпають від булінгу вчителів і задавак, афроамериканці, які попри расизм намагаються тримати спину рівно — практично усі герої твору, від малого до старого, відстоюють свою гідність і свободу! Впевнена, що завдяки цій книзі читачі причастяться «від чаші поваги до інших». Звісно, ключовою темою книги є прощання з дитинством. Із зручної нижньої сходинки Корі по драбинці поступово пробирається наверх, звідки добре видно недосконалості його світу. Хлопець вперше у своєму житті зіткнеться з несправедливістю і насильством, болючими втратами і непростими рішеннями. Однак тест на зрілість він складе на відмінно. Завдяки вірі в себе, відданим друзям та підтримуючій родині... Ну і без магії вуду теж не обійдеться! Насамкінець відзначу, що автор філігранно стирає межі між різними формами: уява і реальність, легенди і буденність, містика і прозаїчність, минуле і сьогодення, світ живих і світ духів на сторінках книги перетікають з одного стану в інший так само легко, як привиди проходять крізь залізобетонні стіни. Але виглядає усе достоту правдоподібно, тож навіть поява динозавра в алабамських лісах ХХ ст. не викликає жодної тіні сумніву. Переконайтеся і ви! P.S. Запрошую послухати музичну добірку, створену мною під враженням від прочитаної книги. Щоб знайти її, введіть у рядок пошуку на youtube «Плейлист до книги "Життя хлопця" Роберта Маккеммона / Playlist for reading "Boy's Life" by Robert R. McCammon». Насолоджуйтеся чудовим романом під гарну музику ;)

Це напрочуд сильний роман про дорослішання. Трошки фентезійна, літня-літня приємна історія. Хоч я зазвичай ніколи не читаю фантастику й наукову фантастику, інколи трапляється книга поза улюбленими жанрами, що несподівано повністю захоплює. «Життя хлопця» став саме таким відкриттям: вона вразила мене з перших сторінок і не відпускала до самого кінця. Читаючи його вже в майже тридцятирічному віці, я раптом повернулась в дитинство. Ця історія нагадала про цінність тих коротких і неповторних років, коли світ здавався нескінченним і сповненим відкриттів. У дитинстві ми зазвичай не усвідомлюємо, скільки свободи маємо, — це приходить лише пізніше, коли з’являються обов’язки й турботи. Роман повернув мене до простих, але яскравих спогадів: ночівель у друзів, катання на велосипеді, шкільних пригод, турботи про домашніх тварин. У дорослому житті ми вже самі мусимо захищати інших, а не бути під захистом. Ця книга дозволяє знову відчути той особливий погляд на світ, який був у нас у дитинстві, — коли все довкола здавалося дивовижним, а уява працювала без обмежень. Автору вдалося передати атмосферу, що водночас тепла, ностальгійна й пронизлива. Хоч роман вийшов ще у 1991 році, він і досі звучить актуально та близько. Попри наявність елементів фантастичного, містичного чи страшного, центральною темою лишається сам досвід дорослішання — зіткнення з реальністю, труднощами, нерівністю, втратами, пошуком себе. Це універсальна історія про те, як ми змінюємося, і що насправді залишає слід у нашому житті.Для мене ця книга стала емоційним поверненням у минуле, нагадуванням про те, що певні речі ми можемо відчути лише з висоти років. Рекомендую всім, хто хоче знову відчути давно забуте відчуття внутрішнього дива.

​В суспільній думці побутує такий собі напіванекдотичний стереотип, мовляв, чоловіки ніколи не дорослішають, а складними в житті хлопчика є лише перші сорок років його життя. Ха-ха. Приблизно за тиждень зі мною також станеться дещо жахливе і прекрасне одночасно — сорок два роки, але я вже зараз можу сказати, що відповідь на головне питання життя, Всесвіту і взагалі мені так і не трапилася, натомість відбулося дещо інше вкрай дивовижне. Я маю на увазі книгу Роберта Маккеммона  «Життя хлопця». Корі Макенсону дванадцять років і це либонь найкращий час в житті будь-якого хлопця, адже в цьому віці хлопець зазвичай (принаймні зі мною було саме так) вже вміє читати запоєм найкращі книжки, літає на велосипеді, наче шаленець, не боїться вилізти на найвищу в селі черешню, вперше закохується в (чомусь обов'язково) старших дівчат і цікавиться всім на світі, особливо динозаврами, привидами та марсіянами.  Роман розпочинається з того, як хлопець з татом розвозять молоко замовникам і потрапляють в загадкову пригоду — мало не зіштовхуються із авто, яке летить у бездонне озеро. Батько хлопчика стрибає у воду, сподіваючись врятувати водія, але повернути до життя чи бодай витягнути на берег того голого понівеченого і прикутого наручниками до керма чоловіка — неможливо.  «Життя хлопця» в моїй уяві постає чимось на кшталт рімейку «Кульбабового вина» Рея Бредбері. Другу з цих книг я вперше прочитав приблизно у стільки ж років, скільки головному герою є у першій. Десь тоді ж я також читав «Воно» Стівена Кінга, «Загублений світ» Артура Конан-Дойла і ще багато-пребагато інших книг, які необхідно прочитати кожному хлопцеві в такому віці. А от коміксів, на жаль, не читав зовсім — в середині дев'яностих їх можна було побачити хіба на сторінках знайдених на горищі підшивок журналу «Перець». Здається, я впустив цю книгу так глибоко у серце саме тому, що почав забувати, як це — бути хлопчиком і бачити магію світу. Забувся про те, як по цвинтарях  та покинутих будинках блукали привиди, як невідомі чудовиська викрадали худобу в селах, дикі кабани переслідували самотніх нічних подорожніх, а в лісах зустрічалися якщо й не казкові олені чи трицератопси, то зубри або пара вовків — точно.  Я не знаю чи потрібно всім знати те, чим живуть і дихають дванадцятирічні хлопці, але для мене — майже сорокадворічного дядька — роман «Життя хлопця» став книгою, яка вперше за довгий час викликала справжнє і сильне зворушення, безліч спогадів, часом, навіть, трішки сліз. Роберт Маккеннон виклався по-максимуму, пишучи цей (ймовірно достатньо автобіографічний) роман про життя і дорослішання хлопчика в крихітному містечку Зефір, що десь в Алабамі. Не пригадую, коли ще мені траплялася настільки поетична і насичена метафорами оповідь, від читання якої стає то солодко, то гірко. Це одна із тих історій, котрі заповнюють тебе вщерть. Що відбувається з Корі Макенсоном впродовж цього роману? На перший погляд, він просто собі живе. Але життя — це завжди трохи більше, ніж перелік подій та обставин, які їх супроводжують. Життя — це магія та виклики, невдачі і перемоги, страхи і до болю нестерпна радість, це смертельні втрати та раптові виграші, це таємниці та загадки, це відчай, почуття провини та втома, це дружба і закоханість, це щирість і світло, це здатність і намір не спинятися, не зважаючи ні на що, це знайомство зі смертю, це пам'ять про минуле і прийняття невідворотного. А в такому житті знайдеться місце і зомбі-тваринам, і підводним чудовиськам, і розборками з місцевою мафією та шкільними хуліганами, і спогляданням за купанням оголеної дівчини в лісовому озері... «Життя хлопця» — це, можливо, найкраща книга серед тих, які за мною трапилися в цьому бентежному 2025 році.  За силою вражень та густиною переживань вона навіть може бути однією з найкращих книжок евер.  Якщо ви загубили ключі від власного дитинства, всі інші доступні «машини часу» саме зламалися, а відчути трохи справжньої магії і тепла дуже треба — читайте цю книгу вже сьогодні, не зволікайте.  Нехай ця оповідь і нанизує на себе всі чотири пори року, але літо — найкращий час для проходу крізь такий портал.

«Життя хлопця» ?дорослішання / становлення героя ?маленьке містечко з великою таємницею ?дружба, що проходить випробування ?атмосфера 60-х ?дитячі пригоди з дорослими наслідками ?небезпека, яку ніхто не помічає ?герой, який рано виростає через події 60-ті роки американське містечко Зефір. 12-річний Корі живе в люблячій родині, має гарних друзів та вірну собаку. одного ранку вони з батьком стають свідками страшної загибелі невідомої людини. з цього моменту життя Корі змінюється.. з самого початку книга захопила мене атмосферою маленького містечка, запахом літа, пригодами та тією особливою ностальгією, яку автор вміло передає. сподобалась щирість оповідача, його по-дитячому чесні спостереження й те, як крізь буденні події проступає щось темніше, загадкове. але водночас були моменти, коли сюжет трохи розтягувався, і я ловила себе на думці, що чекаю більшого драйву чи акценту на головній інтризі. це не псувало враження повністю, просто трохи зменшувало темп читання. порушуються непрості життєві теми, такі як расизм, відмова від власних мрій та втрати близьких. загалом, добре написана історія про дорослішання, з магічним присмаком та гумором. але поки що це для мене більше приємне читання, ніж «вау» досвід. 7/10 ⭐️

Цікаво 1964 рік. Ідилічне містечко Зефір у штаті Алабама. Люди працюють на папірні та молочарні, священники виголошують палкі проповіді, десь у космосі летять перші супутники та кораблі, стосунки чорних і білих ще неоднозначні. І є в житті речі, що вражають уяву дванадцятирічного Корі Макенсона, який мріє стати письменником. Як і кожен хлопчина, він проживає шкільні клопоти, радість канікул та пригоди в гурті друзів. І не має сумніву, що духи можуть навідуватися до живих, що в лісі за містом переховуються небезпечні злочинці, а в річці живе прадавня гігантська істота. Корі спостерігає за цими явищами з таким захватом, на який ми здатні лише в дитинстві. А випадково побачені злочини та невипадкові пошуки правди ведуть героїв світом, де стикаються щира наївність і справжнє зло. Поміж ними — речі моторошні і прекрасні, чарівні і шалені, фантастичні й реальні. Корі занурюється у глибини загадок Зефіра і згодом виявляє: хоча дитячі радощі розвіюються і лишаються позаду, але й дорослішання — це теж химерно-прекрасна подорож.

✍️ "я тоді зрозумів, у чому полягає мужність. це коли любиш когось більше за себе" ✍️"по-моєму, спокій людині ніхто дати не може, тату. по-моєму, свій спокій, хочеш чи не хочеш, треба вибороти" на ідеальні книги чомусь найважче писати відгуки. я досі пам'ятаю деякі свої дитячі фантазії, пам'ятаю історії, що вигадувала та проживала в своїй голові, і страшенно люблю історії про дорослішання і магію дитинства, тому ця, очікувано, потрапила в саме серденько ❤️‍? я сміялась, хвилювалась, надихалась, ностальгувала і виплакала відро сліз через собаку, поки читала цю книгу. мені не хотілось поспішати, не кортіло пошвидше дізнатися, що ж там вкінці, а лише насолоджуватись кожною сторінкою. дуже сумно, коли люди, дорослішаючи, гублять всю свою магію і більше ніколи її не знаходять. ті хто змогли її зберегти відчайдушно сміливі, талановиті і добрі. та найстрашніші монстри також люди.

Теплий, зворушливий і сповнений магічного реалізму роман про дорослішання, у якому будні маленького містечка поєднуються з таємницями, що хвилюють дитячу уяву. Історія дарує ностальгію за часами, коли світ здавався безмежним і сповненим чудес, але водночас показує темні сторони реальності, з якими стикається підліток. Це прониклива, атмосферна книга про втрату невинності, силу уяви та красу шляху до дорослого життя.