Роберт Маккеммон

Це просто одна з найкращих книг року!!! Книга захоплює з перших сторінок і тримає в напрузі до кінця. Було дуже цікаво спостерігати за дорослішанням героя, за жителями маленького містечка, що вимирає, за різними соціальними проблемами і за тим, як дитяча фантазія може врятувати життя. Це та книга де реальність та магія настільки міцно переплелись, що інколи важко розрізнити де і що є. Ця книга на віки, її хочеться перечитувати знову і знову, що і буду робити, і не раз 😁

Анонім

«Життя хлопця» купувала другові, але так вийшло, що книга лишилася в мене. Читати почала без особливого ентузіазму, оскільки фентезі з домішками містики і магічного реалізму — абсолютно не мій жанр. Проте Роберт Маккеммон на ходу затягнув мене в інтригуючий сюжет роману, наче у вагон поїзда, і я сміливо попрямувала з ним назустріч неймовірним пригодам. 1964 рік. Південний штат Алабама. Ідилічне, на перший погляд, містечко Зефір, у якому всі один одного знають, сколихує звістка про жорстоке вбивство. Жертва (а заодно практично всі докази злочину) безповоротно зникає на дні глибочезного озера Сасконз. Мимовільними свідками «утоплення» незнайомця стали молочник Том Макенсон та його 12-річний син Корі, що мріє стати письменником. Через побачене Том не знаходить собі місця. Корі у спробі повернути батькові внутрішній спокій проводить власне розслідування. Єдиною зачіпкою є загадкова зелена пір’їна, яку хлопець знайшов на місці події. Книга ділиться за порами року на 4 частини, кожна з яких формується з окремих епізодів із життя хлопчика Корі. Завдяки цікавій детективній лінії вони з’єднуються воєдино, як різнокольорові клаптики печворку. Вкрившись такою строкатою ковдрою та озброївшись ліхтариком добра ви пліч-о-пліч з Корі боротиметесь не тільки із білим водяним змієм, але й з двоногими чудовиськами, які бувають страшнішими за монстрів під ліжком. Роман Маккеммона нагадує торт іменинника — він складається з великої кількості шарів, що просочені липким сиропом волелюбності. Мавпочка, над якою знущається священник, тварина із загубленого світу, що втекла з цирку, діти, чиї батьки не дозволяють їм розправити крила своїх можливостей, учні, що потерпають від булінгу вчителів і задавак, афроамериканці, які попри расизм намагаються тримати спину рівно — практично усі герої твору, від малого до старого, відстоюють свою гідність і свободу! Впевнена, що завдяки цій книзі читачі причастяться «від чаші поваги до інших». Звісно, ключовою темою книги є прощання з дитинством. Із зручної нижньої сходинки Корі по драбинці поступово пробирається наверх, звідки добре видно недосконалості його світу. Хлопець вперше у своєму житті зіткнеться з несправедливістю і насильством, болючими втратами і непростими рішеннями. Однак тест на зрілість він складе на відмінно. Завдяки вірі в себе, відданим друзям та підтримуючій родині... Ну і без магії вуду теж не обійдеться! Насамкінець відзначу, що автор філігранно стирає межі між різними формами: уява і реальність, легенди і буденність, містика і прозаїчність, минуле і сьогодення, світ живих і світ духів на сторінках книги перетікають з одного стану в інший так само легко, як привиди проходять крізь залізобетонні стіни. Але виглядає усе достоту правдоподібно, тож навіть поява динозавра в алабамських лісах ХХ ст. не викликає жодної тіні сумніву. Переконайтеся і ви! P.S. Запрошую послухати музичну добірку, створену мною під враженням від прочитаної книги. Щоб знайти її, введіть у рядок пошуку на youtube «Плейлист до книги "Життя хлопця" Роберта Маккеммона / Playlist for reading "Boy's Life" by Robert R. McCammon». Насолоджуйтеся чудовим романом під гарну музику ;)

Анонім

Це напрочуд сильний роман про дорослішання. Трошки фентезійна, літня-літня приємна історія. Хоч я зазвичай ніколи не читаю фантастику й наукову фантастику, інколи трапляється книга поза улюбленими жанрами, що несподівано повністю захоплює. «Життя хлопця» став саме таким відкриттям: вона вразила мене з перших сторінок і не відпускала до самого кінця. Читаючи його вже в майже тридцятирічному віці, я раптом повернулась в дитинство. Ця історія нагадала про цінність тих коротких і неповторних років, коли світ здавався нескінченним і сповненим відкриттів. У дитинстві ми зазвичай не усвідомлюємо, скільки свободи маємо, — це приходить лише пізніше, коли з’являються обов’язки й турботи. Роман повернув мене до простих, але яскравих спогадів: ночівель у друзів, катання на велосипеді, шкільних пригод, турботи про домашніх тварин. У дорослому житті ми вже самі мусимо захищати інших, а не бути під захистом. Ця книга дозволяє знову відчути той особливий погляд на світ, який був у нас у дитинстві, — коли все довкола здавалося дивовижним, а уява працювала без обмежень. Автору вдалося передати атмосферу, що водночас тепла, ностальгійна й пронизлива. Хоч роман вийшов ще у 1991 році, він і досі звучить актуально та близько. Попри наявність елементів фантастичного, містичного чи страшного, центральною темою лишається сам досвід дорослішання — зіткнення з реальністю, труднощами, нерівністю, втратами, пошуком себе. Це універсальна історія про те, як ми змінюємося, і що насправді залишає слід у нашому житті.Для мене ця книга стала емоційним поверненням у минуле, нагадуванням про те, що певні речі ми можемо відчути лише з висоти років. Рекомендую всім, хто хоче знову відчути давно забуте відчуття внутрішнього дива.

Анонім