Нові відгуки

Перша книга з дилогії про таємний острів Каданс, та боротьбу двох народів на ньому. Джек - бард, що повернувся додому з навчання. Адера - спадкоємиця Сходу. А також детективна лінія - зникнення дівчаток. Все це поєднано в єдину картину: боротьби, любові, покликання. І коли головні таємниці відкриті, коли відповіді на поверхні, вчинки героїв викликають сльози та співчуття. Неймовірно чуттєве фентезі. Гарно прописаний світ. Думки і вчинки героїв дуже продумані і пояснені. Єдине чого мені не вистачило - це динамічності сюжету.

Ми зустрічаємо героїв там, де їх залишили після завершення першої частини: - Адера - живе на Заході в Бреканців, вона знайшла своїх батьків (несподівано), переймає їхні традиції, призвичаюється жити по-новому. - Джек - її коханий чоловік, залишається на Сході у Тамерланців. Він більше не співає і не пише музику, серце барда розбите. Життя кидає героям новий виклик - смертельну хворобу. Саме ліків від цієї хвороби герої шукатимуть весь час. Також історія доповнена: - Боротьбою за владу - на Заході. - Зникнення лерда (короля) на Сході. - Смерті людей, що гинуть від дивної хвороби з обох сторін. - Дикі смерчі і вітрюгани, що знищують людей. - Місцеві духи (народці), що намагаються підказати і допомогти смертним. Любовна лінія гарно прописана, Адера та Джек борються за своє кохання всіма можливими способами. Світ Кадансу постає для нас повністю. Якщо в першій частині гарно був прописаний Схід, то тут більше уваги приділено Заходу та світові духів. Фінал просто чудовий - добрий, позитивний, очікуваний. Цікава, мелодійна, ритмічна фентезі історія. Любовна лінія додає їй шарму. Загадка у вигляді хвороби вносить детективну ниточку. Рекомендую до прочитання як першу, так і другу частину.

📝«Твоє серце таке ж лагідне, як і люте» 🖋 Прикро, але друга і заключна частина дилогії про населений духами острів Каданс мене розчарувала. На початку я мала 2 побажання до розвитку історії. Перше — щоб конфлікт розвинувся в площині духів, адже вже в першій частині люди у Ребекки Росс показали неабияку для популярного фентезі спромогу виявляти адекватне ставлення до сусідів і домовлятися. А друге — щоб не було безглуздої любовної драми заради драми. І знаєте, обидва мої побажання «Незгасний вогонь» виконав. Але це його не врятувало. Друга частина видалася одночасно поверховою та затягнутою. Тобто в ній наче постійно щось відбувається, але воно минає миттєво: конфлікти вирішуються, рішення просто так спадають на думку, і жоден з цих моментів не має достатньої глибини, щоб чимось зацікавити. Персонажі також ані краплі не розвиваються порівняно з першою частиною; нові ж представлені досить загально. Наприклад, чоловік лерда Заходу віддзеркалює дружину лерда Сходу, а злодії необґрунтовано карикатурно погані. От як можна було так стрімко злити Морі, яка в першій частині мала а) зрозумілу мотивацію і б) почуття міри! Найбільший флоп цієї частини для мене — це стосунки героїв зі своїми віднайденими родинами. Я не бачила жодних передумов для такого стрімкого розвитку почуття близькості до цих нових людей в їхньому житті. Там, де мав би бути складний клубок почуттів, ми отримуємо товсту і коротку мотузку — просту, нецікаву, нереалістичну. Ця книга якась ледаща. Але що мене дивує, то це як можна було створити такий цікавий і доволі продуманий світ, але не спромогтися дати йому хоч мінімально цікаве наповнення у вигляді логічних подій та глибоких емоцій. У подяках авторка згадує жорсткі дедлайни — може, справа в них, а від того ще більш прикро, бо перша книга продемонструвала, що авторка може створювати атмосферу (яка в другій книзі повністю вивітрилася). Можливо, якби цій історії було дано більше часу, вона отримала б гідне завершення, адже потенціал в ній точно був.

Попри те, що зараз видається багато фентезі, мені здається, що знайти серед нього дійсно якісне і цікаве – високе, підліткове, затишне, романтичне – насправді складно. Але ця історія пройшла контроль якості (читай: сподобалася моїй сестрі), а тому, беручись за неї, я знала, що на мене чекає гарно проведений час. Ці сподівання виправдалися. «Зачарована річка» – перша книга дилогії «Ементалі Кадансу». Вона занурює читача в атмосферу шотландського фольклору і розповідає про острів Каданс – землю, де панує народець духів. Колись духам стало нудно на безлюдному клаптику землі, і вони прибили до берегів острова два кораблі – один зі Сходу, один із Заходу. Так на острові з’явилися два клани: Тамерлени і Бреккани, які, авжеж, не змогли ужитися разом і розділили Каданс межовою лінією на Схід і Захід. Східні тамерленці живуть у мирі й достатку, але платять високу ціну за магію і страждають від набігів західних брекканців, які, навпаки, потерпають від неврожаїв і роблять ставку на войовничість і магію, яка дається їм легко. Ми потрапляємо на Каданс разом із Джеком, якого колись давно було відіслано на материк навчатися музиці і який ніколи не планував повертатися на свої рідні землі. Але одного дня його було викликано Лердом Сходу, і, невдоволений, Джек змушений знову ступити на свою батьківщину. Найсильніша сторона історії – це, безумовно, її атмосфера. Ізольований острів, духи природи, захисні пледи і атакуючі дирки, які черпають свою магію від таємниці власника. Страви, трави, затишні садиби і камерність клану, де всі певною мірою – велика родина. На шкалі фентезі від казки до антиутопії «Зачарована річка» точно ближча до першої, і я люблю таке. Також мені подобається, що попри заявлену ворожнечу кланів, ця книга не про боротьбу, а про налагодження стосунків. З противником, з вірою в те, що не можна бачити й контролювати, і з самим собою. Багато хто закидає історії те, що вона нудна, і хоч я з цим не погоджуюсь (нудні 500-сторінкові книги не проковтуються за добу), я розумію, звідки може виростати така претензія. Справа в тому, що у конфлікту, як на мене, досить низькі ставки. Це проявляється і в камерності самого острова, і в тому, що при всій заявленій ворожнечі вона не скидається сторонньому оку такою, яку не можна було б залагодити. Немає отої спіралі жорстокості і помсти, яка тільки розростається і якій дуже важко покласти край. Натомість обидві сторони здаються адекватними і навіть готовими до діалогу, і головна перешкода – це непорозуміння, недовіра, роздуті очікування і небажання говорити й працювати разом. Фінал першої частини трохи передбачуваний, а поведінку тамерланців (як народу, а не окремих персонажів) я не можу пояснити нічим, окрім «люди тупі», і це трохи розчарувало. Також буквально на останніх сторінках було додано драми заради драми, без якої, як на мене, можна було б обійтись. Я завжди сприймаю серії як одну велику книгу, а тому не можу давати якоїсь оцінки цій історії. Але перша частина занурила мене в унікальний і дуже атмосферний світ, а ця імерсивність – одна з головних речей, які я ціную в фентезі. Тому до другої і заключної частини приступатиму з цікавістю і сподіванням, що авторка зможе дати історії гідну кульмінацію і завершення. 👀 Вайби й асоціації: альбом Sixteen Oceans Four Tet (бо арфи), The Remnant Chronicles Марі Пірсон (як темний брат для цієї світлої історії)

Купила через гарне оформлення, але отримала ще й нереальне задоволення від сюжету🤭 Яка це магічна історія🥹Я ніби повернулась у дитинство, у світ казок і чарівних оповідань — так гарно написана ця книга) З першої сторінки ми з легкістю поринаємо у життя острова Каданс, який поділений на Схід і Захід, люди володіють магією і живуть в оточенні духів Вітру, Води, Вогню і Землі. Як головний герой, Джек Тамерлен, ти спочатку ніби чужинець на цьому острові, але зрештою так звикаєш, що з кожною сторінкою все більше і більше почуваєш себе як вдома🥰 Це історія, якою треба смакувати подовгу. Світ Кадансу — неймовірний❤️‍🔥 Джек ніколи не відчував, що є частиною клану, через таємниці, які приховувала його мати. Його зневажали і навіть принижували, то ж повернення до цих людей після 10 років відсутності було нелегким для нього. Він був впевнений, що перебуде одне літо, а потім повернеться назад, на материк. Та коли він починає розуміти, що йому є місце на острові, то все змінюється не лише у житті, а й у серці🩷 Хоча мені сподобались і Джек, і Адера, все ж в моєму сердечку зайняли місце Сидра і Торін💜 Капітан варти, який не знає жалю до ворога, і цілителька, яка понад усе вірить у силу природу. Він несе смерть, а вона — зцілення. У них тернистий шлях, але і вони сильні духом) Не дай боги, їм щось зробиться в другій частині — Ребекка Росс, я приходитиму до тебе в кошмарах🌚 Фінал змушує ставити другу частину в список читання якомога вище, але я і не проти) Навіть шкода, що це дилогія — в цьому світі хочеться залишатись якомога довше💕 А це шикарне оформлення? РМ дивує завжди, але ця книга просто нереальна! Одна з найкрасивіших у мене в бібліотеці (і навіть, напевно, найкрасивіша таки, бо не знаю, яка є краще). Суперка, зріз, обкладинка — все так ідеально доповнює один одного і насамперед сюжет💙 Щиро рекомендую цю затишну історію з неймовірною атмосферою🥰

Дуже сподобалась 2 частина. Насправді після прочитання відчуття, як далі жити без цих героїв. Всі вони вже стали частиною тебе, такі близькі, такі рідні. Гарно розкривається сюжет та персонажі. Дуже легко і жваво читається.

З останнього, що я читала мене ця книга вразила. А друга книжка просто клас. Цікава історія і сюжет.

Книжка кайфова. Написано дуже легко та цікаво. Нема оцього вступу на декілька сторінок, захоплює історія одразу. Історія про хлопця, що любив грати на арфі та не планував вже ніколи не повертатись на свій чарівний острів, звідки він родом. Але один лист змушує його все-таки повернутись, бо потрібна його допомога. Чим може зарадити хлопчик, граючи на арфі? А оце ми вже дізнаємося в самій книзі😋 Мені сподобалась історія, любовна лінія тут також є, але вона не головна тут. Другорядні герої, які потрапляють одразу в серденько🫶🏻 Раджу прочитати цю книгу! Агресивно🤭