Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Шедевр для мене! Так, шедевр! Я ні разу не пошкодував про покупку цього твору. Після нього одразу скажу, що чекаю на наступні видання Шарля Рамю (одне з них вже анонсоване ''Ще одну сторінку''). Як же прекрасно прописані герої, лінія, та й сюжет в цілому. Філософський зміст дійсно філософський та не схожий на ''шкільний''. Іноді складалось враження, що я розумію, що все надумане героями — видумка, але воно так написано, що читається це все, як дійсність! Описи надзвичайно насторожують. Автор використовує прийом повтору — це коли якийсь один факт з опису повторюється впродовж абзацу майже тими самими словами. Одна зі сцен похорону з повторами фрази ''А похоронні дзвони далі били'' була найемоційнішою, що я прочитав за останній період свого життя. Сюжет, можливо, і куценький в тому плані, що багато таємниць автор залишає на свій розсуд, але книга від цього отримує свій власний та дещо специфічний шарм. Моя оцінка RDT - 10/10. Приємне знайомство з швейцарським генієм; готовий продовжувати співпрацю =) Видання ''Ще одну сторінку'' молодці, що звернули увагу на цього автора та першими видали українською його роман. ПРОТЕ, маю одне зауваження: книга була явно бракована, бо на деяких сторінках було ніби покоцано чорною ручкою. Сильно не заважало, тому книгу не міняв, але з цікавості десь через 2 тижні після прочитання зайшов вже в іншу книгарню (бо думав, що це просто недобросовісні люди зробили саме з цією книгою в книгарні, де купляв). Але ні — та сама ситуація... Тому, раджу звернути увагу на цей момент, але думаю, що вже проблема давно була вирішена (книгу читав на початку квітня)!
Анонім
Події в книзі відбуваються у невеликому селі в Альпах, де земля виснажена, тому худобі нема де пастися. Голова села вирішує піднятися на високогірну рівнину, де соковита трава й цілюще повітря. Проте, є одне але. Двадцять років тому там сталося дещо, чого селяни, особливо старше покоління, панічно бояться й оминають цю місцевість десятою дорогою. Саме старші люди проти того, щоб знову туди повертатися, молодь же надто безпечна. І ось, коли пастухи з коровами таки сходять на вершину, двадцятирічна історія повторюється. Автор намагається дослідити природу страху, як він зароджується, що його живить, як поширюється спочатку на одну людину, потім на другу, третю й, врешті, охоплює всіх. Для мене це дуже дивна, специфічна, повільна, похмура книжка, хоча й читається легко і швидко. У автора особлива оповідна техніка, яка мала б нагадувати кіномову, але оці постійні повтори одного й того самого, дещо примітивні діалоги мене дратували. Тут про якийсь масовий психоз селян, підживлений страхом і усі вони знають, чого саме бояться, але автор нам цього так і не скаже, тож читач має собі лише здогадуватися. Мене це особливо дратувало, хотілося конкретики. Раз чи два було якесь моторошне відчуття чогось невідворотно страшного, але це й усе. Ця книжка не для всіх, тому не можу рекомендувати.
Анонім
Дізнався про цю книгу з телеграм-каналу “Непозбувний Книгочитун”. Зачепило що це швейцарська література, та ще й франкомовного регіону. Для мене це просто дивина:) Також, доволі нестандартна історія, відзначалась також форма подання. І я з цим повністю згоден - цей роман щось дуже позажанорове та унікальне. По-перше тема - ну хто в Україні знає як відбувавася процес годування та відправки на пастбища корів у першій половині 20 століття у Швейцарії? А тут покроково і докладно все написано. Друге - сам сюжет. Є територія в горах, яка ідеальна для пасовища, але багато років тому, стались жахливі події, після яких туди ніхто не ногою. Але так як пройшло вже чимало часу, то знову з’явилися бажаючі. Вони юдуть у гори і знову трапляється халепа, як і в минулий раз. Але страх настільки паралізує людей що вони відмовлються діяти розумно. Також я би виділив як підтему - жадібність. Тому що хазяїн шале, попри всі попередження, попри всі застороги все одно повів людей і тварин у ті місця. Ну треб ж заробити. Як би ти не відносився до забобонів, але є факт - люди постраждали через якісь причини, які так і не з’ясували. Тому було доволі не розумно вести людей, у місце де вони можуть померти, бо тобі просто захотілось заробити. Скажу одразу, книга не дуже динамічна та жвава. Але є можливість насолодитися чудовими описами пейзажів Альп та доєднатися до побутового життя маленького швейцарського містечка.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях