Рамю Шарль

Дізнався про цю книгу з телеграм-каналу “Непозбувний Книгочитун”. Зачепило що це швейцарська література, та ще й франкомовного регіону. Для мене це просто дивина:) Також, доволі нестандартна історія, відзначалась також форма подання.

І я з цим повністю згоден - цей роман щось дуже позажанорове та унікальне.

По-перше тема - ну хто в Україні знає як відбувавася процес годування та відправки на пастбища корів у першій половині 20 століття у Швейцарії? А тут покроково і докладно все написано.

Друге - сам сюжет. Є територія в горах, яка ідеальна для пасовища, але багато років тому, стались жахливі події, після яких туди ніхто не ногою. Але так як пройшло вже чимало часу, то знову з’явилися бажаючі. Вони юдуть у гори і знову трапляється халепа, як і в минулий раз. Але страх настільки паралізує людей що вони відмовлються діяти розумно.

Також я би виділив як підтему - жадібність. Тому що хазяїн шале, попри всі попередження, попри всі застороги все одно повів людей і тварин у ті місця. Ну треб ж заробити. Як би ти не відносився до забобонів, але є факт - люди постраждали через якісь причини, які так і не з’ясували. Тому було доволі не розумно вести людей, у місце де вони можуть померти, бо тобі просто захотілось заробити.

Скажу одразу, книга не дуже динамічна та жвава. Але є можливість насолодитися чудовими описами пейзажів Альп та доєднатися до побутового життя маленького швейцарського містечка.

Після цієї "Великого страху у горах" я цілковито впевнилася, що мені не подобається темний ескапізм. Протягом усього читання я відчувала неприємну напругу і хотіла швидше закінчити книгу. А це ніколи не було тим, до чого прагнула б. Хоча історія справді хороша і незвична!

Автор досліджує вплив страху на людей та спільноту загалом. Герої в цій книзі очікувано знаходяться під впливом проблем та випробувань. Книга має атмосферу ізоляції, гір, підозри та самого страху.

Рекомендую читати цю книгу тим, хто любить трилери та короткі історії, а також тим, для кого не так важливі "яскраві" персонажі (за два тижні після прочитання я забула імена всіх героїв і загалом вони для мене злилися, наче в одну спільноту, у чому також є сенс).

Трохи цікавинок:

через особливий авторський стиль я не прив'язувалася до персонажів: пов'язанні з письменництвом метафори створювали атмосферу того, що все несправжнє. Хоча це й не траплялося в тексті дуже часто, чомусь, впало мені в око;

під час прочитання я провела десятки паралелей з "Тінями забутих предків". Схожа атмосфера та навіть деякі вчинки героїв ніяк не відпускали мене, хоча посил та зміст історій абсолютно різний.

Роман "Великий страх у горах", Шарля Рамю, між інших швейцарця який писав французькою, це доволі цікава книга, проте не позбавлена мінусів.
По-перше — це цікавий роман зі сторони філософії та роздумів: він, дійсно спонукає подумати про своє життя, про неминучість смерті, про долю навколишнього середовища і все таке подібне.
По-друге — це цікаві пригоди персонажів, якщо так можна описати події, в красивих місцях.
На цьому плюси закінчуються і лишається трішки нудних та не дуже цікавих описів думок персонажів, які частенько виникають не вчасно, а також багато поганих, просто поганих, описів краєвидів. Так, гори це прекрасно, але автор не впорався.

В цілому, книгу рекомендую, але готуйтеся до того, що це частково нудна книга.