Після цієї "Великого страху у горах" я цілковито впевнилася, що мені не подобається темний ескапізм. Протягом усього читання я відчувала неприємну напругу і хотіла швидше закінчити книгу. А це ніколи не було тим, до чого прагнула б. Хоча історія справді хороша і незвична!

Автор досліджує вплив страху на людей та спільноту загалом. Герої в цій книзі очікувано знаходяться під впливом проблем та випробувань. Книга має атмосферу ізоляції, гір, підозри та самого страху.

Рекомендую читати цю книгу тим, хто любить трилери та короткі історії, а також тим, для кого не так важливі "яскраві" персонажі (за два тижні після прочитання я забула імена всіх героїв і загалом вони для мене злилися, наче в одну спільноту, у чому також є сенс).

Трохи цікавинок:

через особливий авторський стиль я не прив'язувалася до персонажів: пов'язанні з письменництвом метафори створювали атмосферу того, що все несправжнє. Хоча це й не траплялося в тексті дуже часто, чомусь, впало мені в око;

під час прочитання я провела десятки паралелей з "Тінями забутих предків". Схожа атмосфера та навіть деякі вчинки героїв ніяк не відпускали мене, хоча посил та зміст історій абсолютно різний.