О, детектив без Пуаро — щось новеньке!

Так, це єдиний детектив на суто історичну тематику від Агати Крісті.

В центрі уваги — багата родина (як завжди), в якій, здається, справи йдуть потрохи вгору, але рівень авантюр та інтриг ні на хвилину не спадає! Як і у всіх творах Агати Крісті — вбивця точно не той, на кого можна подумати. Чи навпаки?.. Взнаєте, коли прочитаєте! А прочитати цей твір однозначно варто. Рідко коли читаю твори на історичну тематику (особливо про Єгипет), а тут — все на купу разом з таємницями.

Будьте готовими — перед розв'язкою вбивств буде багацько! Звісно, ''Вау-ефект'' в кінці був не такий, як від інших творів цього жанру, але мораль точно можна винести, та ще й яку. Ось, наприклад, цитата: ''Можливо, річ у тім, що люди завжди мають рости. І якщо вони не тягнуться в бік хорошого, в бік добрішого, то вони тягнуться в інший бік, розвивають в собі погані риси''.

Моя оцінка RDT - 8/10. Попри досить таки нелінійний сюжет та багато сюрпризів, мені не завжди імпонував досить прямолінійний спосіб викладення історії авторки, тому в довгостроковій перспективі знайомитись з Агатою Крісті далі не планую (це був мій дебют в прочитанні її творів після серії переглянутих фільмів). Видання від КСД цікавеньке, такий собі pocket-book (до чого будьте готові), але форматування приємне і сліпати на букви не доведеться, тому якщо ви фанати творчості Крісті, то сміливо можете збирати цілу серію! =)

Класика готичної літератури, яка готова вразити та налякати навіть найвибагливіших читачів ХХІ століття!

Атмосфера та всі ваші уявлення про Дракулу викладені вже на перших сторінках, тому не думайте, що зможете відкласти до середини! Тут і часник, і розп'яття, і блідий граф з орлиним носом, що спить в труні — коротше кажучи, всі ваші стереотипи гарно прописані на сторінках цього шедевру (до речі, саме Стокер їх і популяризував, адже наслухався цього від друзів з цього регіону)!

Кожен герой настільки гарно прописаний, що смерть когось з них переживаєш особливо, навіть когось другорядного! Можливість дивитись на ситуацію з різних боків (тут: і газети, і щоденники, і телеграми різних людей) - це взагалі бомба.

Персонажів хоч і небагато, але саме їхня злагодженість довела їх до успіху. Останні сторінки читаються прямо з широко-розплющеними очима через велику кількість сюжетних поворотів. Не все так однозначно =) Кінцівка, хоч і дуже швидка, може навіть і трохи вирвана з контексту, та з одної сторони трохи засмутила (в плані емоційного її складу), а з іншої настало полегшення стосовно того, як складеться доля інших героїв далі. А про це ви прочитаєте у фінальних примітках від самого Стокера! Книжка — точно про те, як злагоджена робота доведе до успіху, на які б ризики не треба було йти.

Моя оцінка RDT - 9/10. Книга прекрасна, навіть її чималий обсяг стане для вас непомітним в поривах емоцій! Проте, не позбавлена одного великого мінусу — іноді надто нереалістичними вже є діалоги. Але, це явно не усуває її з мого топу найкращого прочитаного за останній час. Окремо хочу відмітити гарне видання Nebo BookLab з кольоровим зрізом та приємним форматуванням. Сторінки — це взагалі любов, вони самі по собі лежать і не треба їх тримати до оніміння пальців =)

Шедевр для мене!

Так, шедевр!

Я ні разу не пошкодував про покупку цього твору. Після нього одразу скажу, що чекаю на наступні видання Шарля Рамю (одне з них вже анонсоване ''Ще одну сторінку'').

Як же прекрасно прописані герої, лінія, та й сюжет в цілому. Філософський зміст дійсно філософський та не схожий на ''шкільний''. Іноді складалось враження, що я розумію, що все надумане героями — видумка, але воно так написано, що читається це все, як дійсність!

Описи надзвичайно насторожують. Автор використовує прийом повтору — це коли якийсь один факт з опису повторюється впродовж абзацу майже тими самими словами. Одна зі сцен похорону з повторами фрази ''А похоронні дзвони далі били'' була найемоційнішою, що я прочитав за останній період свого життя.

Сюжет, можливо, і куценький в тому плані, що багато таємниць автор залишає на свій розсуд, але книга від цього отримує свій власний та дещо специфічний шарм.

Моя оцінка RDT - 10/10. Приємне знайомство з швейцарським генієм; готовий продовжувати співпрацю =) Видання ''Ще одну сторінку'' молодці, що звернули увагу на цього автора та першими видали українською його роман. ПРОТЕ, маю одне зауваження: книга була явно бракована, бо на деяких сторінках було ніби покоцано чорною ручкою. Сильно не заважало, тому книгу не міняв, але з цікавості десь через 2 тижні після прочитання зайшов вже в іншу книгарню (бо думав, що це просто недобросовісні люди зробили саме з цією книгою в книгарні, де купляв). Але ні — та сама ситуація... Тому, раджу звернути увагу на цей момент, але думаю, що вже проблема давно була вирішена (книгу читав на початку квітня)!

Ласкаво просимо, літературо на сучасний сюжет з по-справжньому дурнуватими героями!

Потрапила у мої руки ця книга в середині лютого, ледве осилив її до кінця березня...

Проте, не поспішайте з висновками! Завершивши її, можу сказати, що вона таки залишила приємні моменти в серденьку. Цікава мова, схожа на вирвану з реальних діалогів, та сюжет, який впевнено можна екранізовувати з його ''пошлими'' жартами.

Серед неприємних моментів — різка зміна динаміки. За один розділ герой переїздить пів Європи, а за інший перегляне один фільм і вискаже своє ''фе''. До середини книга аж дуже впевнено тримала, далі — розтягнуууууто! Проте, ні в якому разі не відкладайте, адже далі — очікувана, але приємна кінцівка. Герої прописані гарно, сцени еротичного змісту — не дуже... Іноді, їх навіть було забагато! Сюди ж можна віднести і недоречні жарти автора — видно, що книга писалась, опираючись на тогочасну аудиторію виключно. Враховуючи це, можна відмітити бездоганну роботу перекладача, котрий передав цю історію.

Моя оцінка RDT - 6/10. Видання від КСД могло б бути дещо кращим. Враховуючи все, що я прописав про сюжет, очевидно — книга не шедевр, але вивести з нечитуна зможе!

Варта уваги експериментальна п'єса, яка не залишить вас байдужими.

Це став мій перший твір, який я прочитав цього року, і можу впевнено сказати, що він і втягнув мене у читання знову після довгої перерви.

Цікава мова Р. Гаджієва з Подільським діалектом — це щось неймовірне. Атмосферу, яку створює автор, важко передати словами. Ця п'єса водночас і містична фікція, і алюзія на гірку реальність психології людини, адже реальних людей тут уособлюють звичайнісінькі тварини. (йой, їх іноді так багато, що можна заплутатись, хто є хто)

Фінал п'єси, можливо, і очікуваний, та відбиток він залишить надовго. Автор передає його картинками (тут величезна подяка Віхолі та ілюстратору книги). Живі персонажі і мальовничі краєвиди Поділля лише підсилюють відчуття невідворотності життя. Як і вказано в синопсисі — це щемка розповідь про те, як любити до останнього і не відпускати!

Моя оцінка RDT - 7/10. Впевнено можна прочитати за годинку; якщо сильно вдумуватись — то за 1,5. Сюжет — приймається, але що дуже не сподобалось — це іноді надто нелогічна побудова композиції. Можливо, так і було задумано, але я не фанат відкритих фіналів чи ''нібито'' незавершених розділів (тут — сцен). Думаю, то є фішка сучасної літератури, але як трактувати саму п'єсу — автор залишає це на ваш розсуд! Для загального опрацювання — годиться, читати можна.

P.S. Видання — як завжди супер, а обкладинка саме з цієї книжки, в традиціях ''Віхоли'', здається, вже побувала в мене на сторінках багатьох дуже різнопланових творів.