Це точно "не моє". Звісно було тут пару історій, що були цікаві. Але решта.. Якщо ви не любите фантастику і т.п., не беріть цю книгу. Вона точно не варта витраченого часу.

Ну яка назва така і книжка. Вона загалом про кохання, про тривоги, самотність, вибір і так далі. Але. Я не люблю книги з метафоричними і абсурдними текстами, тому ця збірка оповідань - просто повз мене. Перше оповідання я взагалі не дочитала через насилля, але воно було найсмішніше і найцікавіше. Іноді я взагалі не розуміла про що йдеться, а просто читала в надії, що колись розвидняється. Але мені не розвиднялось. Дуже багато позитивних відгуків і дуже гарна обкладинка. Але начинка - не моє.

Оповідання про любов у найрізноманітніших її проявах. Фантастичні та місцями навіть сюрреалістичні обставини сильніше підкреслюють буденні почуття і проблеми. Мені найбільше запамʼяталось оповідання про собаку, плакала навзрид, пішла обіймати кішку і вибачатись, що не завжди можу її зрозуміти ?

Я бачила цю книжку в друзів, у блогах, у сторіз — і зрештою купила й собі. Обкладинка в неї підступна: на перший погляд мила, рожевенька, ніби натякає на щось легке й романтичне. Але якщо придивитися уважніше, стає ясно — вона ще й дивакувата, іронічна і правдива. І це дуже точно передає суть книжки. УВАГА: якщо ви сприймаєте кохання винятково серйозно й маєте нульову толерантність до абсурду — вам, мабуть, краще взяти щось класичне. Там принаймні ніхто не приносить у жертву козу заради сімейного щастя ? Тут — повна протилежність: півтора десятка історій, кожна з яких має свою філософію і форму. Боб-Ваксберг ніби кожного разу питає себе: а що, як цього разу написати не оповідання, а інструкцію, лист, вірш або перелік брехні, яку ми говорили одне одному в стосунках? І це справді працює. Бо за кожною історією — емоція. Інколи смішна, інколи сумна, але завжди впізнавана. Це книжка, яка дуже точно вловлює стан сучасної людини — з її невпевненістю, спробами бути "нормальним", страхом виглядати банальним і водночас сильним бажанням, щоб тебе хтось любив. Не ідеального, не зручного, без фільтрів. Просто тебе. Не кожна історія в збірці стала для мене близькою. Але всі разом вони склались у щось цілісне, щире й дуже живе. Це було ще й моє перше знайомство з «Грушкою», видавництвом, яке впевнено поцілило в моє читацьке серденько ❤️

Не сподобалась взагалі. Це не та книга, яку ви будете цитувати чи радити знайомим. Я розумію, що вона для «легкого читання», але існують кращі альтернативи

Взялася читати без особливих очікувань. Просто спокусилась на гарну і милу обкладинку, цікаву назву. Здавалось, що книга про кохання з назви та вигляду книги. Але ні, це зовсім не так. Відкрила першу сторінку — і все, зупинитись вже не змогла. 2,5 години — й книга прочитана повністю. Це було схоже на занурення: спочатку легко, а далі — глибше, темніше, дивніше. Деякі оповідання змушували зупинитись і просто мовчки дивитись у стіну, обдумуючи прочитане. Деякі — хотілось зачитувати вголос, ділитись з тими, хто поруч. Оповідання короткі — на одну-дві сторінки, але зміст у них глибокий. Як шрами — невеликі, та за кожним стоїть ціла історія. Це не класичний збірник оповідок із завершеними сюжетами. Тут — думки, образи, метафори. Вони сплітаються у візерунок, іноді незрозумілий, але завжди емоційно чесний. Автор грається символами: монстри — це наші страхи. Франкенштейни — наші спроби зібрати себе з уламків. Суперсили — це, можливо, лише спосіб вижити у щоденній боротьбі з собою. І хоч деякі історії можуть здатися абсурдними або занадто дивними — кожна з них говорить з нами мовою підсвідомого. Книга дуже кінематографічна: відчуття, що ти не читаєш, а дивишся фільм (автор сценарист серіалу "Кінь БоДжек"). Кожне оповідання — це кадр. Іноді тихий. Іноді гучний. Але завжди емоційний. Тут не буде прямих пояснень — лише натяки. Автор довіряє читачу. І якщо ти вловиш суть — відчуєш, як усередині щось резонує. Б’є струмом. Декому може бути важко з перших сторінок. Перший текст про весілля — дивний. Але варто потерпіти. Бо з кожною новою історією занурення глибшає. Що варто знати перед читанням: Не шукайте тут звичних сюжетів — шукайте сенси. Не чекайте роз’яснень — ловіть інтуїцією. Готуйтеся до емоцій — від легкого сміху до тиші. І якщо з першого разу не зрозумієте — це нормально. Можливо, це історія не про розуміння, а про відчуття. А можливо просто це не про вас. Ця книга — не для всіх. Вона для тих, хто не боїться зазирнути всередину себе. Хто хоче відчути, прожити, побути в тиші разом з кимось чесним. Вона як розмова з другом, який не дає порад, а просто сидить поруч і каже: "Я теж так відчував. Це минає. Живи далі".

З чого мені почати, щоб висловити свою любов до цієї книжки? ❤️‍? «Той, хто полюбить тебе у всій твоїй жалюгідній славі» - це збірка оповідань, яка пропонує читачам дослідження людських зв'язків і любові у всіх її різноманітних формах - від дружби до сім'ї, від побачень до шлюбу, від коханців до незнайомців, у радості і в горі. Стиль написання автора є феноменальним і вражаючим. Він використав свою багату уяву та опанував мистецтво оповіді завдяки своїй мовній віртуозності. Він також не дотримувався одного стилю письма в цій книзі, а експериментував та використовував різні стилістичні підходи, щоб донести своє послання до своїх читачів. Вразило мене найбільше те, як він може переходити до різних тонів та голосів від однієї історії до іншої. Після цієї книги, маю бажання прочитати ще більше його творів. ? Чесно кажучи, я взяла до рук цю книгу без жодних очікувань, оскільки не чула про неї багато захоплених відгуків, але в підсумку вона мені дуже сподобалася. І якщо вже на те пішло, то це такий недооцінений витвір мистецтва! Якщо ви шукаєте книгу, яка є смішною та саркастичною, але водночас переконливою, дохідливою, зворушливою та болісною, то це книга для вас! ?

Хоча я не дуже люблю всякі збірки оповідань, але ця мені сподобалася. У кожному оповіданні автор зачіпає різні аспекти кохання, людських стосунків і нечасто оповідання на 5-6 сторінок можуть викликати стільки емоцій і роздумів Деякі оповідання дуже абсурдні і гіперболізовані, але такі життєві і перегукують з тим, що відбувається і у нас Найбільше мені сподобалося оповідання Руфус, де оповідь йде від песика і воно дуже миле. І ще зацікавило оповідання Up-and-comers гурт, учасники якого дістають суперсили і починають боротися зі злом, але вони можуть користуватися силами, лише коли дуже п'яні. Тому вони роблять багато помилок і сваряться, а хтось навіть помирає.