Нові відгуки

«Нотатки ненависті» — той випадок, коли з перших сторінок розумієш: попереду не просто легке читання, а емоційний атракціон із дотепними діалогами, дрібкою драми та цікавими поворотами. Цей ромком виявився саме тим, чого я очікувала — легким, дотепним, із тією хімією між героями, яка змушує затримувати подих. Ніби й нічого нового: двоє, що починали з неприязні, поступово вчаться бачити в іншому щось більше. Але в цьому «ніби» ховається головне — в історії є щирість, живі емоції і той особливий настрій, за який я люблю подібні книги. Сюжет вибудуваний логічно, без зайвих кліше чи затягнутих моментів. Герої — виразні, їхня еволюція помітна й переконлива. Особливо сподобалося, як напруга поступово змінюється на ніжність, а ненависть — на щось зовсім інше. Це не шедевр, який змінить життя, але точно хороша історія, що подарувала мені кілька приємних вечорів, усмішку та віру в те, що навіть найнеочікуваніші стосунки можуть мати щасливе продовження. Основні тропи: 💜Від ненависті до кохання (Enemies to lovers) 💜Вимушене сусідство (Forced proximity) 💜Словесні баталії (Witty banter) 💜Прихована вразливість (Hidden vulnerability) 💜Повільне розгортання почуттів (Slow burn) 💜Записки/листування як форма спілкування (Letter-writing / Notes)

Історія, яка не зовсім така якою видається на перший погляд. На початку здається що це досить типовий ромком з тропом від ворогів до коханців, та насправді це лиш частина цієї книги. Інша частина наповнена трошки сумом, ваганнями та надією. У книзі є сенс. Вона навіть трошки нагадала мені "Коефіцієнт поцілунку" своєю "глибшою" історією, яка відкривається з часом. Книга мені сподобалась. Її було легко читати і прочитала я її швидко, хоч і хотілось розтягнути задоволення. Тому я точно радитиму її іншим і вам раджу. А ще я дуже рада що авторки написали такий епілог, і завдяки якому ми можемо дізнатись продовження історії.

Ну таке... Так довго ця книга була у мене в бажанках, а тепер я жалкую, що витратила на неї свій час та кошти. Вкотре зрозуміла, що не варто сліпо довіряти рекомендаціям буктокерів. Після «Мідноголового Демона» взагалі було помилкою її читати, так як стиль письма авторок мене прям розчарував. Враження, ніби прочитала фанфік підлітків) Так банально, примітивно і нецікаво мені давно не було. Тому не витрачайте свій час, є багато справді чудових романів, які будуть варті вашої уваги.

Яскрава історія кохання 💓 Не без банальностей і не без драми... Але це було щиро, натхненно і атмосферно 💞 Мрійлива, добра, щира і співчутлива Шарлотта, "блакитноока максималістка", зі своїм списком "Ну його!", бажанням жити сьогоднішнім днем і знайти своє кохання. І, Рід, зачерствілий, зневірившися в коханні, в деякому сенсі. Та ще той гівнюк)) якого зводила з розуму своїми формами і вчинками головна героїня, терпів до останнього 😂 Історія ведеться від лиця обох головних героїв, тому додає особливих фарб і об'єму 💓 Хімія між головними героями така.. що сторінки гортались з максимальною швидкістю ❤️‍🔥 В таку головну героїню, яку створили авторки, просто важко не закохатись, як на мене ☺️💞 Легка літня атмосфера, цікаві персонажі, діалоги, все з легкістю і гумором, не без пікантних подробиць ❤️‍🔥❤️‍🔥 Плюс це, скоріше, історія не про чергову "Попелюшку", а про " І в горі і в радості", бо драма тут теж присутня і надає своїх реалістичних нот і розуміння того, що в стосунках буває не все так просто 💔 Красива, тепла історія кохання, наповнена смислом, безперечно варта уваги 🫶💓

Для свого жанру, можна сказати, що ця книга мені сподобалася. Бо де я, а де любовні романи? Хоча, дарк романи від мене ще далі) Так ось, ця книга читається легко. А ще тут є бабуся, яка вчасно втручається і допомагає цій нерозумній молоді) Про що? Про історію кохання Шарлотти та Ріда, яка почалася ... з сукні. Ця сукня висіла в секонді і Шарлотта, яка теж зайшла туди здати свою весільну сукню, бо її весілля теж було скасовано, просто закохалася у цю сміливу річ. То ж, помірявши вбрання, вона знайшла записку, яку Рід написав Еллісон. І ці слова так вразили дівчину, що вона вирішила познайомитися з ними. На щастя, чи нещастя, весілля цих двох теж не відбулося. "Ця сукня має висіти в моєму гардеробі як щоденне нагадування, що справжнє кохання існує. Слова вирвалися з моїх вуст до того, як я встигла передумати. -Я її беру". І усе б нічого, але перше знайомство закінчилося, скажімо так, не вельми приязно, а потім ті двоє почали працювати разом. То ж ви розумієте, що далі почнуться "страждання молодого Вертера" аж до того часу, коли ті двоє зрозуміють, що не зможуть жити одне без одного. А щоб нам не було сумно, авторки додадуть сюди прийомну родину, біологічну матір, невиліковну хворобу, нездійснені мрії та гарячі сцени. То ж, ви можете зрозуміти, чи вам таке подобається. Я можу лише повторити, що для свого жанру все було топчик.

Ромком, який я прям рекомендую всім❤️‍🔥 Так, там є стандартний для ромкомів сюжет, місцями є безсенсові діалоги, але він такиииииий. Я закохалась з перших сторінок і це відчуття не минуло досі🥹 Класна хімія та взаємодія між героями, сцени близькості красиві та чуттєві; місцями щиро посміхалась, місцями дратувалась, але емоції варті кожної прочитаної сторінки. ⠀ Шарлотта завжди уявляла той чарівний момент, коли зможе одягнути весільну сукню. Проте вона й подумати не могла, що їй доведеться продавати сукню, так і не скориставшись нею. Під час продажу сукні в вінтажному магазині їй відмовили у виплаті коштів, але натомість запропонували обміняти на інший товар. І що Шарлотта обрала? Правильно, ще одну весільну сукню. Вона в неї закохалась з першого погляду, але ключовим моментом вибору стала маленька блакитна записочка. Там було написано настільки зворушливі слова, що Шарлотта одразу уявила найромантичнішого чоловіка на світі. Він змусив її знову повірити в любов. З цікавості Шарлотта відшукала профіль Ріда (саме так була підписана записка) та вирушила з ним на підставну зустріч. Якщо це не доля — то що? Цей самий Рід Іствуд ще й виявився її новим керівником. "Найромантичніший" чоловік виявився пихатим, зарозумілим, різким та цинічним. Але яким він був тоді, коли писав ту записку із зізнанням? І що так сильно могло вплинути на нього? ⠀ Ніжно, пристрасно, чуттєво і дуже красиво написано❤️ Це однозначно один з найкращих прочитаних мною ромкомів.

Цю книгу я прочитала доволі давно, але відгук ніяк не вдавалося написати. І хоч думками я часто поверталася до історії, навіть один раз перечитала, та потрібні слова прийшли до мене лише сьогодні. Чому так? Бо важко було сказати, якою саме відчувалася книга. Я прочитала веселий ромком? Чи я прочитала сумний роман? Або ж я прочитала гірко-солодку історію? Тепер я можу відповісти — все й одразу. Перша частина книги була веселою: знайомство персонажів, їхні перепалки, зближення. А от друга частина — серйозною, щемкою, важливою! Шарлотта — мила дівчина, що попри падіння не припиняє мріяти і робить все, щоб злетіти. Рід — складний, замкнутий чоловік, який давно поховав свою романтичну натуру глибоко в душі. За іронією долі Рід — новий бос Шарлотти. І коли протилежності зіштовхуються, вони неминуче притягуються. 📖 "Нотатки ненависті" — це складна історія кохання, в яку віриш. Стосунки між Рідом та Шарлоттою можна ідеально описати цитатою із книги: [Ви двоє сваритеся, як старе подружжя, фліртуєте, як ті підлітки, і довіряєте одне одному, наче ви найкращі друзі]. Я захоплююся характером Шарлотти. Її силою, наполегливість, що вона не опустила руки і до кінця боролася за своє щастя. У той же час я чудово розуміла всі сумніви Ріда, його невпевненість та страх. А також пишалася, коли він набрався сміливості й таки ризикнув. Книга має небагато сторінок, але по вінця наповнена важливими думками. Я виділила купу цитат і кілька із них ви можете прочитати в каруселькі. Та попри це, ніякі мої слова не зможуть передати, наскільки ж історія Шарлотти та Ріда прекрасна. Це історія кохання. Це історія боротьби. Це історія плекання любові до себе. Це про двох, що зцілили одне одного. Я не сумнівалася, що книга мені сподобається. Але навіть не підозрювала, наскільки сильно. Тож якщо ви любите читати книги, сповнені кохання, боротьби за своє щастя, то щиро рекомендую вам "Нотатки ненависті"🫶 І наостанок слова Ріда: [Я завжди хотітиму Шарлотту Дарлінг сильніше, ніж свій наступний подих]❤️

Зізнаюсь чесно, я очікувала посереднього любовного роману з купою сцен 18+ та мінімум сенсу. І я помилилася. Мені навіть сподобалося! З тропів: slow burn, роман на роботі, від ворогів до друзів до коханців. Мені сподобався розвиток стосунків, адекватна головна героїня і бабуся головного героя та деякі цікаві сюжетні рішення (типу записка з весільної сукні, перший крок від дівчини та список бажань) З того, що не сподобалося: 📍головний герой інколи робив чи казав щось кринжове (наприклад, постійне акцентування уваги на чиїхось грудях та їх порівння з іншими...) Але то було не критично, загалом я відчувала до нього симпатію 📍відсутність друзів у головних героїв та комунікації з ними. Вони там десь були, і з'являлися тоді, коли було потрібно для сюжету. Я б хотіла більше повсякденного життя головних герої, щось окрім лише їхньої романтичної взаємодії) 📍Глава "26 років по тому" була зайвою, я таке не люблю 📍трошки посередній стиль письма. Авторкам би попрактикуватися писати реалістичні діалоги Та в цілому, я отримала більше задовлення від читання, аніж роздратування: я багато сміялася та усміхалася, і це було просто легке та приємне чтиво.