😿 Тряс лапками від захвату Неймовірна добірка, кожен твір проживаєш і не хочеш повертатись в реальність, однозначно перечитуватиму знову й знову

Дуже хочу її прочитати

Гарний український містичний фольклор, що оповідає про грішного Марка Проклятого – козака, який потрапив до Пекла у зв'язку зі зробленими своїми грішними вчинками у минулому. Далі починаються описуватися пригоди Марка, котрий хоче виправити свою теперішню ситуацію. Книга, однозначно, варта своєї уваги, оскільки містить мікс готичної, моторошної та містичної прози українського ґатунку. Також книга по своєму змістовному наповненню дуже нагадує творчість М. Гоголя та О. Сомова.

Це темна й містична повість, у якій Олекса Стороженко оживлює українські народні страхи та легенди. Через образ проклятого козака автор показує руйнівну силу гріха й самотності, занурюючи читача у світ чортів, відьом і фатальної приреченості. Готична атмосфера, жорсткі образи й фольклорна основа роблять твір незвичним і пам’ятним.

Моторошний і водночас захопливий зразок української готичної прози, глибоко вкоріненої у фольклорі. Автор майстерно поєднує народні вірування з темною фантазією, створюючи образ героя, приреченого на вічне блукання й спокуту. Текст насичений демонологією, жахом і моральним напруженням, що не лише лякає, а й змушує замислитися над ціною гріха та можливістю спасіння.

вважаю, що в автора вийшло дуже вдало перетворити фольклорну історію на художній текст. якщо ви любите готичну тематику – обов'язково читайте. до того ж це один із небагатьох текстів такого зразка в українській літературі!☺️

Вертаючись додому з Січі, молодий козак Кобза, зустрічає незвичного чоловіка, на ім'я Марко — той спочатку неприязно налаштований, та зрештою чоловіки товаришують. Дорогою Марко розповідає історію своїх поневірянь. Не може він знайти ні спокою, ні притулку, ні на землі, ні в пеклі, бо за свої гріхи, його прокляли найрідніші люди. От тому Марко й приречений на вічне блукання та ще й має носити при собі торбу з нагадуванням про свої вчинки. І мордуватиметься він до того часу, доки, щиросердно, не вчинить достатньо шляхетних справ. Ця готична, моторошна історія, така захоплива від початку, поступово перетворюється в розповідь про жорстоку ворожнечу між скривдженим православним (населенням, духовенством, козацтвом) та привілейованим католицьким (населенням, духовенством, шляхтою, військовими) у часи Хмельниччини. З кожною сторінкою стає все більше злоби, загибелі та крові, навіть знайшлося місце для наголошення на необхідності єдності з братнім православним народом. Що ж, згідно з моїми очікуваннями, це мало бути краще. Для мене це саме той випадок, коли задум і навіть початок реалізації був гарний, а далі не вдалося. Хотілося більше фольклору і містики, більше саме історії Марка Проклятого. Ще зазначу, що відповідно, до часу написання, твір читається дещо складнувато. Десь, приблизно, першу половину книгу раджу — цікаво, містично, химерно, інтригуюче, місцями шокуюче. А ще, звідси можна хапнути кілька соковитих прокльонів і натішитися гарним оформленням. Загалом, якщо ви, як і я, раніше нічого не чули про такого персонажа, як Марко Проклятий, то прочитання цієї повісті точно буде корисним.

📖 " Не журися, козаче, не прізвище прославляє чоловіка, а чоловік прізвище; не за горами і той час, як розкинеться широкий простір задля козацького герцю." Олекса Стороженко. "Марко Проклятий". — Стилет і стилос, 2023. Що ж, її час прийшов. Українська готична проза. Історія про Марка Проклятого написана на основі народних легенд, але в обробці Олекси Стороженка це таки трохи кровожерна готика. В книзі є кохання (і не одне), є козаки, які борються із зайдами, що зазіхають на нашу землю(ну це як завжди, у випадку книги - боротьба з "ляхами і ксьондзами"), є побратимство, є трохи таки кривавих сцен. Козак Марко щосуботи помирає і знову оживає, щоб за свої гріхи носити по світу непідйомну торбу (з жахливим вмістом), а легшає вона за його добрі вчинки. І зустрічає цей Марко іншого січовика — Павла Кобзу. І так схоже щось повторюється історія🤔, аж моторошно. Але ні, хух, там все буде інакше, так, як треба😉. А ще книга дуже гарна, з класними і моторошними малюнками🎃. Про козаків у пеклі прикольно. Тож вводимо у побут прислів'я "товчешся, як Марко в пеклі".