«1795» - це грандіозне, моторошне і водночас глибоко людяне завершення трилогії Натт-о-Даґа. Атмосфера занепаду, темряви й моральної двозначності в Стокгольмі кінця XVIII століття відчутна до найдрібніших деталей. Це роман, де бруд не лише на вулицях, а й у серцях, а надія здається майже непристойною розкішшю. Читати «1795» наче дивитися, як згасає старий світ, не здатний втримати своїх демонів. Але попри жорстокість і холод, у книзі є місце для співчуття, відчайдушної відваги і внутрішньої краси, яка проривається крізь морок. Натт-о-Даґ пише сильно, безкомпромісно і чесно. Це не просто історичний трилер, а досвід, який змушує відчути час, запахи й тінь епохи на власній шкірі.

Це темний історичний трилер, який поєднує захопливий сюжет, глибоку психологію персонажів та реалістичне зображення епохи. Ніклас Натт-о-Даґ майстерно відтворює світ, де кожна вуличка дихає небезпекою, а правда ховається під шарами болю, бруду і страху. Безкомпромісний, атмосферний і дуже захопливий роман, що надовго залишиться в пам’яті.

Даний комікс створений на основі однойменного роману, а тому тут про сюжет напишу лиш кілька слів. Це похмура розповідь про розслідування жахливого злочину: з брудних вод озера Фатбурен виловили страшенно понівечене тіло. На офіційне розслідування надій мало, тому за справу беруться смертельно хворий правник Сесіл Вінґе - людина високих моральних принципів, та скалічений війною сепарат-вартовий Мікель Кардель, котрий намагається заглушити біль випивкою й бійками. Є тут ще декілька важливих для сюжету героїв, що роблять історію багатограннішою та повніше описують сам Стокгольм кінця XVIII ст., життя у ньому й суспільні настрої. Тепер щодо адаптації твору у вигляді графічного роману. Оскільки мальопис будує розповідь однаковою мірою за допомогою тексту і графіки, він має свої правила та власні обмеження й можливості. Там, де книга може дозволити собі багатосторінкові описи, ліричні відступи й безліч додаткових деталей, графічний роман мусить залишатись небагатослівним, передаючи суть, а візуальна складова доповнює сказане, підштовхує сюжет, створює потрібний антураж й додає атмосферності. В даному випадку текст і графіка працюють відмінно. Графічний роман зберіг основні сюжетні лінії, головних героїв, історичний та соціальний контекст, проблематику та загальний настрій роману. Звісно, багато другорядних деталей та деякі нюанси залишились поза увагою, але й на це є рада ?. Окрім 160 сторінок самого графічного роману, видання містить авторську післямову та "Авторський коментар про джерела, натхнення та інші цікавинки, пов'язані з романом «1793»". Останній є передовсім історичною довідкою, яка просто безцінна для розуміння контексту роману: додає більше деталей до часу і місця дії, котрі інакше неможливо було передати. Дуже раджу читати наведені там примітки, поруч з кожною з яких стоїть номер сторінки, якої вона стосується. Щодо безпосередньо самого малюнку: він досить грубий, кострубатий, різкий, гротескний і похмурий. Тут багато різких ліній, гострих кутів і недбалих штрихів. Часто це лише тіні і силуети. Разом з цим, місцями він доповнений дрібними деталями, щоб акцентувати увагу на найважливішому. Кольорова гамма здебільшого в пастельних або темних приглушених тонах, однак іноді використано яскраві барви та різкі контрасти, акцентуючи увагу на найважливішому. Та на загальне враження такий графічний стиль працює відмінно, чудово передає усі грані розповіді й створює відповідну атмосферу. Шрифтів використано декілька і вони вдало підібрані. Єдиним, що кидається в очі, є виділення слів, на які робиться акцент, значним збільшенням розміру шрифту. На мою думку,  краще було б використати натомість жирний шрифт, або хоча б трохи менше збільшення. Та це вже нюанси й питання смаку. Найбільше здивувало, що сам автор в післямові називає комікси жанром літератури ?. Це все ж таки відмінний від літератури вид мистецтва. До того ж, комікси й самі бувають різних жанрів. Втім, автор правильно наголошує, що звичка називати їх чимось винятково дитячим є дуже помилковою. А ще він згадує багато робіт Алана Мура, що мали на нього чималий вплив: "Вартові", "V означає Vендета", "Ліга видатних джентльменів", а також "Провіденс" та "З пекла", котрі у нас видані під назвами "Провидіння" та "Із пекла". Ще кілька слів про саме видання. Обкладинка тверда з вибірковим лакуванням. Позначка ? на звороті. На форзацах є нелокалізована карта. Папір глянцевий, друк чіткий. Усе виглядає гарно і якісно. А ще тут є закладинка-лясе!

Книга атмосферна, похмура і жорстока. Події відбуваються у Стокгольмі кінця XVIII ст. Роман розповідає про розслідування жахливого злочину: з брудних вод озера Фатбурен виловили страшенно понівечене задовго до смерті тіло. На офіційне розслідування надій мало, тому за справу беруться правник Сесіл Вінґе та ветеран Мікель Кардель. Перший - через особисте прохання чинного поліцмейстра, котрий виявився занадто чесним, аби довго протриматись на посаді. А другий, власне, і діставав труп з озера, що нагадало йому випадок з минулого й спонукало долучитись до пошуків винних. Сесіл Вінґе є людиною високих моральних принципів. Він прагне здійснювати чесне правосуддя, зрозуміти природу злочинів, які розслідує, й знайти спосіб запобігати новим. Така чесність й принциповість - рідкість серед тотальної байдужості, жорстокості, беззаконня й зловживаннями владою. "Ви виняток у світі вовків. Людина кращого сорту, але народжені в неправильний час. Тримаєтеся справедливості й розуму в часи, коли інші бажають лише багатіти коштом інших." А ще Сесілу нічого втрачати, використовуючи усі доступні для розслідування методи: з дружиною нещодавно розійшовся, а смерть від сухот лиш питання часу… Мікель Кардель у дещо схожому становищі, хоч прощатися з життям поки не готовий. Зараз він - один з сепарат-вартових, але на відміну від більшості колег, що із задоволенням зловживають службовим становищем, він все ж дотримується певних норм моралі. На нещодавній війні, розпочатій з хибних і нечестивих мотивів, він втратив не лише руку, а й щось значно більше, і тепер намагається заглушити біль випивкою й бійками. Саме минуле змусило Карделя стати помічником Вінґе, хоч він і розуміє, що єдиною нагородою за працю буде скорбота. Ще двом персонажам приділено чимало уваги. Першим з них є юнак з золотими кучерями, Крістофер Брікс. У свої заледве 17 він уже встиг побувати на війні й здобути кваліфікацію фельдшера, поки, однак, недостатню для повноцінної роботи в цивільних умовах. І замість приділити час навчанню й самовдосконаленню, Брікс веде розгульне життя, цілковито безвідповідальне й небезпечне, все більше заглиблюючись в боргову яму, аж поки не опиняється на самому її дні. Сюжетна лінія наступного персонажа найбільш незалежна від інших, але служить чудовим доповненням до основної історії. Йдеться про дівчину на ймення Анна Стіна, що практично в одну мить втратила матір, дах над головою, роботу й свободу, через хибні обвинувачення потрапивши до в'язниці-прядильні під ледь не безмежну владу головного наглядача, жорстокого садиста. Обоє героїв страждали, обоє втратили минуле життя, обом вже ніколи не стати колишніми…   Ще слід згадати про сам Стокгольм, життя у ньому й суспільні настрої. Окремими маленькими штрихами формується загальна картина, напрочуд детальна й атмосферна. Білі кам'яні будинки сусідять з ветхими дерев'яними халупами. Під ногами місцями бруківка, та здебільшого глиняна багнюка, кінські кізяки, сміття, помиї. Сморід можна не тільки занюхати, а й побачити між роями мух. Без сонячного світла надворі морок непроглядний, поодинокі вуличні ліхтарі геть не рятують. Повсюдно відчувається напруженість, неприємна тяжкість у повітрі. Бідність, беззаконня, пошесті, нещодавня безглузда війна, недоладне правління марнославного, запального і злопам'ятного барона від імені неповнолітнього спадкоємця трону порушують суспільний спокій й підігрівають революційні настрої. "Чернь ніколи не перевиховаєш, хоч скільки сили ти докладеш. Без страху сокири й мотузки Стокгольм спалили б за ніч." Сюжет геть нетривіальний. Він заплутаний, багатогранний, динамічний, непередбачуваний. Герої неординарні, за їхньою поведінкою й розвитком цікаво спостерігати. Роман безперечно заслуговує уваги як якісний історичний трилер.

Цікава робота, місцями шокуюча і бридка, але дуже цікава. В першу чергу через тему і час, які описуються в цьому творі. 1793 рік точно не був солодким часом в історії, і нам дуже гарно показують як життя різних людей піддаються тяжким випробуванням у цей період. Детективна складова дуже хороша, через переплетення часових ліній неможливо здогадатися, що саме сталося поки автор сам не вирішить це показати

Стокгольм 18 століття, де на фоні чергової страти на шибениці та запаху сечі з бруківки розгортаються пригоди пальта (поліціянта моралі) Жан-Мішеля Карделя. Цього разу йому доведеться розплутувати жорстоке вбивство молодої після шлюбної ночі. Чому варто прочитати: на вас чекають цікаві та заплутані сюжетні лінії. Герої чітко прописані, атмосфера міста та історична епоха передані на відмінно. Чому не варто: сюжет засмоктує настільки, що поки не дочитаєш, важко зупинитися. Рекомендую прочитати обидві книги серії, але починати краще з «1793».

Спочатку складно було поринути в атмосферу, яка відбувалася ще 3 століття тому. Можливо, через обсяг нових слів, які нині вийшли з ужитку. З часом тебе затягує до виру пристрастей, з якого складно вибратися, або й зовсім неможливо. Сесіл Вінге та Мікель Кардель — одні з головних персонажів, навколо яких розгортаються всі наступні події. Ефект присутності викликає метод, коли історія розповідається від першої особи. Кожен розділ це окремий вид мистецтва. У книзі розвиваються кілька сюжетних ліній, які змінюють одна одну у безперервному потоці. Їх дуже цікаво читати. А коли починає простежуватись причинно-наслідковий зв'язок, цей вихор закручується з новою силою. До кінця не зрозумілі ні розв'язка, ні подальший крок кожного героя. У той же час все гармонійно та цілісно. Автор показав Стокгольм 18 століття у повній його «красі» — з відсутністю каналізації, зграєю жебраків на вулицях, ліхтарниками, котрі щодня запалюють свічки, бійками, старовинною архітектурою та своєю чарівністю. Герої також переповнені чуттєвістю і завзяттям, не дивлячись на утопічність буття, вони насправді проживають кожну мить свого життя. Генделі, мисливці на путан, гаряче пиво та революційні змови. Ти ніби сам прожив цей рік з усіма його прикрощами та радісними моментами. Книга на 5 із 5. Рекомендую всім любителям детективів, а також захоплюючих сюжетів із несподіваною розв'язкою.

Не втрималася і дочитала історичну трилогію. Ще з попередніх рецензій знаєте, наскільки закохалася в описану епоху. Це продовження саги про пригоди пальта Мікела Карделя та його товариша по нещастю Еміля Вінґе. Разом вони намагаються відшукати та піддати справедливому суду Тюко Сетона, що загубив не одну душу. Доєднавшись раніше до ордену Евменідів, до якого входять визначні постаті Стокгольма 18-го століття, молодик намагається повернути довіру братства, організувавши для них нову кричущу розвагу, наслідками якої стають два трупи. Події переплітаються навколо заколотницького руху проти регента короля Ґустава ІІІ та занепаду цілої епохи правління.