Якщо попередньому тому я поставила 4 зірочки з 5, то тут це вже 3.5 ? Це досі шикарна мальовка, досі класна історія, але в цьому томі не сталося ні-чо-го! Є історія другорядної персонажки. Є на початку новий персонаж, який натякає на розвиток сюжету, але ні ? На цьому все ?

Це той самий момент, коли вам радять почитати щось, то треба взяти і почитати. Тільки 1 том, а мене вже доволі захоплює сюжет. Як людина, якій важлива мальовка, скажу що вона тут дуже смачна. Обов'язково братиму наступні томи

Шикарне продовження. Градус напруги збліьшується і вкидають стільки інтригуючих гачків, що не знаєш як дочекатися продовження. Гарна мальовка, містика та геї - усе що треба для щастя

2 том є логічним продовженням першого. Я не могла стриматися і одразу прочитала. Є щось особливо інтимне у стосунках між головними героями. Це щось поза обкладинкою монстр/людина. Тут швидше йде глибинне питання: чи приймеш ти мене, коли знатимеш хто я. Мені подобається цей паралелізм і розвиток стосунків. Там скоро аніме має вийти, то також дивитимусь :)

Я не знаю чому я відкладала її прочитання... Дуже інтригуюча, і том закінчується так, що одразу хочу читати наступний! Історія про те, як ми не можемо відпустити людину, яка нам дорога, навіть якщо... Це лише оболонка, в всередині він/вона геть інші. Мені дуже сподобався розвиток сюжету і вибір перед яким стоїть головний герой.

Майже одразу нас ставлять перед фактом — Хікару вже не та людина, якою він колись був. Його найліпший друг, Йошікі, бачить це та розуміє краще за будь-кого в селищі. Хоча Хікару загинув, він продовжує жити, в іншому образі, не дивлячись на те, що він все ще так само виглядає та поводиться. Йошікі поступає трохи егоїстично - він не може знову втратити свого друга, тому парубок готовий проводити свій час із чимось... Що схоже на Хікару. Деякі люди та тварини помічають дивакуватість Хікару. У мене з'явилося легке відчуття, неначе я читаю новий твір від Джюнджі Іто. Чому? Бо жителі селища вже знають про потойбічну дивину з гір, спокійно говорять про це, вони обізнані про небезпеку, живуть поруч із нею і сприймають її як дане. Мені дуже сподобалася мальовка і те, як подано сюжет (я думала, що ми потроху будемо дізнаватися про "монструозність" Хікару, у той час як нам це кажуть майже одразу). Залюбки придбаю другий том, щоб дізнатися продовження цієї історії!

«Літо, коли помер Хікару» — це манга, яка глибоко зачепила моє серце. Це не просто історія про смерть, а про те, як важливо цінувати кожен момент життя і те, як ми переживаємо втрату. В центрі сюжету — хлопець, на ім'я Такаші, який переживає раптову смерть свого друга Хікару, і цей трагічний момент стає для нього точкою відліку для змін у житті. Такаші намагається зрозуміти, чому все так сталося, і це внутрішнє боріння між бажанням прийняти реальність і прагненням повернути те, що вже втрачено, викликає в читачеві багато співпереживання. Це книга не тільки про смерть, а й про важливість дружби, підтримки й про те, як наші близькі формують нас. Якщо ви шукаєте мангу, яка торкнеться ваших почуттів і змусить замислитись про сенс життя, «Літо, коли помер Хікару» точно варто прочитати.

Просто закохалася в цю історію! Шикарна мальовка, цікавий та сповнений загадок сюжет, класні персонажі із кумедними деталями про них. А українською читати ще приємніше!