Що буде, якщо взяти снігову заметіль, шість незнайомців, віддалений затишний готель і дрібку різдвяної магії? Вийде чудова різдвяна історія, яка не лише розважить і звеселить, а, можливо, навіть змусить трішки поплакати.
Чесно кажучи, не цього я очікувала від цієї книжки. Я хотіла легкої, атмосферної різдвяної історії, але отримала значно більше. І, хоч плакати не планувала, історії героїв таки торкнулися мого серця.
Ми знайомимося з різними персонажами: подружньою парою, яка переживає розлучення; босом і його підлеглою (за класикою жанру, дівчина таємно в нього закохана); та парою геїв, які більше 30 років разом. З кожною сторінкою ти все більше прикипаєш душею до цих людей, і коли доходиш до фіналу, розумієш, що прощатися з ними зовсім не хочеться.
Моїми улюбленцями стали Чарлі і Робін. Чарлі - ювелір, а Робін працював у нього водієм. Вони вже не молоді, мають значну різницю у віці, але це не заважає їм кохати один одного. Ця парочка постійно викликала в мене усмішку – вони справжні буркотливі дідусі, що сваряться й дражнять одне одного, але їхнє кохання видно в кожній дрібниці.
«Якби ж Різдво було щодня» – це більше, ніж просто різдвяна казка. Це історія про життя, яке, як і саме Різдво, варте того, щоб його святкувати з усіма радощами й труднощами.
Книжка вийшла щемка і наповнена глибоким сенсом: про любов, дружбу, важливість розмов про почуття. Часто ми думаємо, що наші близькі самі здогадаються, що ми відчуваємо, але правда в тому, що про важливе потрібно говорити.