Ця книга залишила зворушливі відчуття, оскільки Метью детально передав свою боротьбу із залежностями на тлі успішної участі в «Друзях». Чесно кажучи, інколи було ніяково читати ці всі назви речовин та скільки препаратів довелося вживати, щоб тільки залишитися живим.

Дуже сподобалась. Прочитала за два дні, не відриваючись. Рекомендую всім поціновувачам творчості Метью Перрі та серіалу Друзі.

По шкірі пробіг морозець від слів автора: «Зараз я мав би бути мертвим». Це не спойлер, це третє речення в книзі й до біса болісно усвідомлювати, що саме зараз Метью Перрі мертвий. Я не часто читаю мемуари й автобіографії, тож не маю досвіду порівняння, але щось підказує, що книга Метті відрізняється від інших. Це повна болю, травм і бруду (калоприймачі рвуться, ми памʼятаємо) історія життя однієї людини. Життя сповненого залежностей, втрат і страху. Це не роман, не автобіографія й навіть не сповідь. Це історія шляху, який показаний без прикрас (хоч і з гумором) для того, аби іншим було легше подолати свій. Книга варта уваги. Варта прочитання, бо попри весь смуток, самотність і біль, ця книга добре мотивує цінувати життя. Зрештою, Метті так любив допомагати людям. «Користуйся кожною можливістю, бо з неї може щось вийти. З моєї можливості вийшло щось велике.» (с)

Сумна і трагічна історія чудового актора, але невпевненого в собі чоловіка з величезною кількістю непропрацьованих травм та червоних прапорців. Читання цих мемуарів було болючим і важким. Актор, який грав одного з улюблених персонажів у “Друзях”, був страшенно самотнім, залежним та нещасливим. Він хотів стати відомим, щоб закрити всі “holes”, які робили його нещасним. Але тільки ставши відомим, зрозумів, що це не рішення (“Nothing could fill the hole inside me”, писав Перрі вже після закінчення зйомок у Друзях). В цих мемуарах вражає їх відвертість: не кожна людина готова публічно визнати свої проблеми, залежність від алкоголю та наркотиків, свою слабкість, врешті-решт, визнати, що вона все життя була такою нікчемною. А читаючи ці мемуари складається саме таке враження. На жаль. І якщо ви раніше знали про його залежності, повірте: ви не знали наскільки сильними і тривалими вони були. Окрема історія - це відносини Метью з жінками: від моменту коли в нього нічого не клеїлось через юнацьку невпевненість та брак досвіду; моменти більш зрілого віку і тотального страху бути покинутим через те, що він недостатньо хороший (“I'm not enough”) для кожної жінки, з якою зустрічався, тому кидав їх першим (“Could she be more out of my league?”); до моментів, коли він шукав чогось більшого і не міг зупинитись на тій, яку мав (“she was perfect! But I wasn’t looking for perfect, I was looking for more”). В кінцевому підсумку, це те, що він вважав своєю найбільшою помилкою: не створити сімʼю. Сміх та жарти - це спосіб втекти від проблем, приховати їх від інших, здаватись тим, ким ти часто не є. Так було з Чендлером (“Hi, I’m Chandler, I make jokes when I’m uncomfortable”). І так було з Метью Перрі. Лише під кінець життя він оголив свою душу, показавши себе справжнього. Прочитавши ці мемуари, з одного боку, стало дуже сумно за Метті, за його нещасне життя та самотність. З іншого - це вкотре підтвердило, що наші вчинки ведуть нас туди, де ми опиняємось, а наше життя - це результат нашого вибору і наших дій. Так було з Метью. Так є з усіма нами.

Перші слова книги стали по справжньому пророчі. Ми справді назавжди запам'ятали його як Чендлера і правда що його вже немає і це по справжньому розбиває серце. Коли дивишся улюблений серіал багато багато разів, знаєш на пам'ять кожну репліку, кожен жарт, кожен герой стає як рідним. Скажу чесно саме Чендлер здавався мені ідеальним на роль чоловіка, смішний, добрий, чесний і надійний. І нам завжди здається що актор що грає роль теж схожий на свій персонаж. Ми заздримо його славі, популярності, ну і чого гріха таїти гонорари в них були ого-го. І ніколи я не могла подумати що насправді все було інакше. Що Метью Перрі був нещасний, що він страждав від багатьох залежностей. Після прочитання книги я знову передивилася серіал, стала помічати як він змінюється кожної серії, як він грає. Чесно моє серце було розбито вщент, від того що наскільки можна не помічати проблем, що за грою не помітно болю. Люди слабкі на жаль, нам здається що ми всесильні, що ми зможемо все змінити, що зможемо перебороти залежність, але ми тільки люди. Метью теж тільки людина, який теж намагався все змінити, деколи йому це вдавалося, а деколи він програвав. На жаль в кінці він таки програв і слова з книги стали правдою, а не просто написом. Книга тяжка своєю правдою, правдою без прикрас, ми слабкі, ми смертні і не важливо хто ти актор чи менеджер, чи продавець не важливо скільки в нас грошей, слави і шанувальників. Але головне що ми залишимо після себе, Метью Перрі залишив після себе величезну рану на серцях багатьох, ми завжди будемо його пам'ятати де б він не був.

Завжди важко читати мемуари людини/актора, коли на екрані бачиш веселого, кмітливого, гарного та чарівного юнака і навіть уявити не можеш, що відбувалось у його житті поза кіно. Дуже гарно перекладено і написано, легко, цікаво. Ти поринаєш у історію життя і переживаєш всі злети і падіння Метью. Фанам «Друзів» це mustread Рекомендую однозначно?

Це не просто розповідь про життя відомої людини, а глибоке занурення у вплив оточення та виховання на її становлення. Книга змушує задуматися про важливість реальності та значущість простих речей, хоча й не несе в собі натхнення для грандіозних звершень. Загалом, книга залишає після себе гіркий післясмак, подібний до емоційного потрясіння від перегляду "Реквієма за мрією". Це чесна та відверта розповідь про складну боротьбу, яка спонукає до роздумів про крихкість людського життя та важливість підтримки. "рузі, коханки і велика халепаД" – це не легке читання, але потенційно важливе для тих, хто готовий зазирнути у темні сторони людського досвіду.

“Друзі, коханки і велика халепа” — це як пірнути в емоційний блендер. Тут і дружба, яка тріщить по швах, і кохання, яке вибухає в найневдаліший момент, і та сама халепа, яка змінює все. Книжка чесна, жива, трохи хаотична, як саме життя. Персонажі — реальні, з купою недоліків, внутрішніх драм і незручних рішень. Сюжет тримає, бо постійно щось відбувається: то серце стискається, то хочеться кричати “не роби цього!”. Мова легка, динамічна, з гумором і болем водночас. Ідеально для тих, хто любить коли про стосунки — чесно, а не гламурно. Мінус — подекуди трохи затягнуто або надто мелодраматично, але це додає шарму.