Моторошна та темна історія, яка тримає у напрузі — однозначно ??? Я не фанатка манги в принципі, але ця історія мені дуже сподобалась. Цікава, легко читається, та дуже моторошна. Дуже інтригуюча, чекаю на продовження
Цей легкий психологічний трилер із елементами жахів, що занурює в темну історію про відчай, помсту та людські страхи. Сюжет розгортається навколо письменника, який разом із дружиною їде на відпочинок, але їхня подорож швидко перетворюється на кошмар. Герой опиняється в моторошному місці, де йому доведеться боротися не лише за виживання, а й із власними демонами. Манга вражає атмосферою: густий темний антураж, напружений ритм та чудовий малюнок, який буквально просочується відчуттям безнадії. Персонажі неоднозначні, а їхні рішення змушують задуматися про межі людської жорстокості. Це було не просто читання, а справжній психологічний досвід. Манга викликає емоційний дискомфорт, змушує аналізувати вчинки персонажів і не дає швидких відповідей. Однозначно варта уваги для тих, хто любить такі похмурі історії Мені сподобалось
Це було жахливо прекрасно. Справжній горор — напружений, зловісний, моторошний. Не про надприродний чи позаземний жах, а про монстрів, якими можуть стати звичайнісінькі люди, ламаючись під тиском обставин й поволі втрачаючи себе, людяність і зв'язок з реальністю та здоровим глуздом. Оповідачем виступає молодий чоловік на ім'я Кірішіма Сейічі, котрий описує історію свого життя в надії, що хтось колись знайде й прочитає цей манускрипт зі спогадами: про колишнє щасливе сімейне життя, драму, що його надламала, й череду наступних подій, що довершили справу, змусивши переступити межу, з-за якої вже немає вороття. Манґа розпочинається з декількох кольорових сторінок, на яких ми бачимо пораненого, оголеного чоловіка, прив'язаного до крісла й замкненого у якійсь комірчині. Чиїсь моторошні очі спостерігають за ним з того боку дверей… А далі — сонячний день, море, пальми, пляж, щасливі сім'ї гуляють з дітьми. Сейічі з дружиною Мікі приїхали на цей острів у відпустку. Але це не схоже на безтурботний відпочинок — у їхніх поглядах, словах і жестах відчувається напруга. Насправді це відчайдушна спроба утамувати душевний біль після якоїсь трагічної події нещодавнього минулого, спроба почати усе спочатку. Чоловік пропонує дружині відвідати неймовірної краси водоспад закоханих в глибині острова - і ось вони вже мчать крізь хащі під шаленою зливою. Чергова сварка, взаємні звинувачення, напруга зростає і зрештою увесь утаєний гнів виривається назовні. Це більше не відпустка, а вони більше не щаслива сім'я і ніколи вже нею не стануть… Це той випадок, коли жоден з героїв твору не викликає симпатії. Певне співчуття чи часткове розуміння (принаймні один з них) - так, але не більше. Сейічі чесно намагався бути хорошим сім'янином. Він усе життя присвятив письменству й прагнув дати сім'ї усе найкраще, навіть переступаючи через власну гордість намагався вирішити фінансові труднощі, поринаючи в роботу з головою. А Мікі в цей час турбувалася лиш про себе кохану - байдуже на дитину, заклопотаного чоловіка, домашню роботу, коли подруга кличе на черговий шопінг… Сейічі ламався поволі: невдача за невдачею, нещастя за нещастям, сварка за сваркою. Мікі ж жодної миті не викликала співчуття, ніколи не була насправді хорошою, лише носила відповідні маски. "Повинен" і "винен" - з її точки зору це лише про нього, для неї існувало лиш "хочу". Словом, справжня с***, яку ані крихти не жаль. Острів став точкою неповернення для них обох: маски скинуто, сумнівів не залишилось, усі образи й звинувачення нарешті висловлено, смертельна партія розпочалась. Гірська частина острова бачила чимало трагедій, "Кров десятків тисяч людей окропила ці схили." Зло зачаїлось у нетрях й глибинах, розставляючи свої тенета. Воно сидить у сховку в очікуванні чергової жертви. Так було до появи Сейічі і Мікі, так, вочевидь, буде й далі. Поїздка мала принести полегшення, однак перетворилася у кошмар. Тривога переросла в суцільний жах, а жах у відчай, починаючи новий цикл горя і болю… Мені до вподоби малюнок цієї манґи: похмурий, моторошний, з хорошою деталізацією й розмитими контурами кадрів загального плану. Він дуже вдало передає гнітючу атмосферу оповіді та емоційний стан героїв: чи це спалах світла, що вихоплює з мороку притаєний жах, чи лукава напівусмішка, чи погляд сповнений розпачу або презирства. До того ж він вдало грає на контрастах, протиставляючи щасливе світле минуле божевільній темряві теперішнього. Розповідь дуже емоційна, тривожна, драматична. Історії персонажів зрозумілі, як і здебільшого їхня мотивація, однак кілька моментів таки викликали питання, особливо ближче до кінця. Божевілля буває різним і такий розвиток подій не те щоб неможливий, але… не знаю, не такого чекала, залишився якийсь дивний післясмак абсурду. Загалом, непоганий жахастик на вечір.
Манга сподобалась, з перших сторінок тримає в напрузі. Мені сподобалося як думка про головних героїв змінювалася майже кожні кілька сторінок. Манга прикольна, стил малювання чіпляє. Прочитала на одному подиху, раджу тим хто хоче прочитати хорор швидко та відчути напругу за головного героя.
Сеїчі-письменник який не користується попитом у видавництвах і в родині у нього не все в порядку після минулорічного інциденту. Тому чоловік вирішує запросити свою дружину у подорож щоб почати «все з початку». Про характери,мотиви персонажів і про тих,хто «приєднається» до них ми дізнаємося згодом. . Історія на одному диханні. Лячно,драматично і стрімко. Якщо брати саме основну проблематику: такі сімʼї справді існують в нашій реальності і їх проблема не є чимось висмоктаний з пальця. Сімейні драми дійсно стаються і родина може розділитися в поглядах на те,як вийти з положення. . Розвиток сюжету динамічний,і поява інших,так скажемо,незвичних персонажів раптова і розганяє уяву про те що буде далі. . Місцями гидко, місцями болюче через розуміння подій котрі привели до того місця де персонажі є зараз. . Мальовка. Вона просто неймовірна. Я зупинялася і довго розглядала кожну деталь. Якість просто на висоті. . Що до обсягу. Мене,з одного боку,тішить що не треба очікувати наступних томів. а з іншого,мені на стільки сподобався стиль що я хотіла б ще і ще. При цьому завершення є і воно дуже круте. . Що скажу,пані та панове,мангаапокаліпсис настав і я рада бути його «жертвою»
Боді-горор, канібалізм, вбивства з розрахунку, вбивства у стані афекту, утримання проти волі, тортури фізичні, тортури психологічні, моральна деградація та руйнація особистості, страх печер (темряви, заглибин у землі, лабіринтів), переслідування та приниження. Насправді, я узяла цю манґу зразу після "Невеличкої драми", бо ліміт терпіння на комуняцький самодроч був вичерпаний повністю, і, як я писала у клубному чатику дівчатам, мені терміново треба було "нормального капіталізму і аби когось вбили". "Сховок" задовольнив запит на всі 100500%! Тут не просто нормальний капіталізм, а азійський максимально холоднокровний капіталізм із незворушним фейсом. І тут не просто когось вбили, а зробили це неодноразово, вигадливо жорстоко, а декого й ще частково з'їли, до того, як вбили. ? Дякую автору, мені це було необхідно на той момент?. ?Хоча навіть без моменту, манґа шикарна. Маємо родину, яка переживає не найкращі часи. Їхнє родинне щастя розколов трагічний смертельний випадок, що стався із трирічним сином, і зараз вони хочуть спробувати — чи не в останнє! — почати все наново. Щоправда, в кожного з них все ще палають образи один на одного, бо й досі кожен звинувачує іншого у Великій Провині. ?Здавалося б, мандрівка вдвох у романтичне місце має врятувати їх шлюб. Класично для горорів: машина глохне, навколо темрява, дощ і жодної живої душі. Що треба робити? Правильно! Лізти у підозрілу печеру! Знову таки, класично для горорів: вилізти вдасться не всім. ?Сподобалося мені майже все: і дуже моторошна, деталізована похмура атмосфера. І сюжет з кількома твістами. І те, як оформлені флешбеки у минуле героїв. Але було кілька незрозумілих моментів, де я хотіла б трішки більше інформації щодо мотивів та характерів, ну буквально б ще 3-4 сторінки. Саме тому й поставила не 5, а тільки 4 зірочки. ?Дуже раджу.
Котолог