Ще на етапі передзамовлення я звернула увагу на цю книгу і з нетерпінням чекала на її вихід. Як фанатка ретелінгів казок, я завжди з великим задоволенням спостерігаю, як змінюються акценти в добре відомих історіях, відкриваючи їх із нових, неочікуваних сторін. І в цьому випадку авторка вміло перетворила казковий сюжет на щось значно глибше, наповнивши його темрявою і холодом, що пронизує душу.
Це не та казка про затишний магічний котедж у лісі, до якої звикли, а історія про втрати, біль і боротьбу з самим собою.
Ро не вірить у фейрі і магію, адже після смерті батька весь її світ змінився. Вона живе звичайним життям, поки одного дня не рятує лисицю від ведмедя, який намагався її роздерти. Та з'ясовується, що цей ведмідь — це не просто звір, а хлопець, що перетворюється через прокляття. Ро намагається допомогти йому, і в процесі розкриває таємниці свого батька, яких не знала.
Світ фейрі тут жорстокий і непередбачуваний. Авторка не романтизує його, навпаки, зображує, як місце, де вижити можуть лише найсильніші. Проте навіть у цьому світі є місце для співчуття й людяності, яку показують окремі персонажі.
Любовна лінія між Ро та Коллетт розкрита так делікатно, що вона органічно вливається в історію, додаючи їй тепла і глибини. Їхні стосунки розвиваються повільно, на фоні боротьби, яку вони проходять разом, зміцнюючи їхню зв’язок. Мені також сподобалася динаміка між сестрами Ро та Ерівін. Авторка чудово показала, як горе може змінити близьких людей, але при цьому вивести на поверхню справжню силу підтримки і любові.
Кінцівка книги підсумовує подорож Ро, наголошуючи на важливості прийняття себе, своїх втрат і власної сили.