Я люблю ролі Вілла Сміта, але як особистість він мені не подобається. Я вирішила почитати цю книгу, щоб розкрити для себе його інакшим. Натомість він мені ще більше став чужим. Багато в чому не згодна з Віллом.

Дуже гарна обкладинка та світлини всередині. У цій книзі Вілл Сміт розповідає про свій життєвий шлях, особисте життя, ділиться досвідом і шляхом до успіху. Рекомендую до прочитання)

Купила по рекомендаціям, взагалі непогана, написана в форматі історій і роздумів до них. Але очікувала трішки іншого тому особиста оцінка 5/10

Книга глибоко розкриває шлях актора: від складного дитинства до світової слави. Багато самоіронії, чесності та життєвих уроків. Проте місцями текст здається трохи затягнутим і надто драматизованим. Цікаво, але не кожному зайде стиль подачі.

Ледь дійшов до середини цієї какофонії. Важко сприймається мова автора просто через занадто емоційні мовні засоби, стилістику. Зміст книги - 90% води.

"Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем" – книга про те, що позитивного мислення може бути забагато. Марк Менсон конструктивно пояснює нам, що негативний досвід є дуже важливий у нашому житті. Саме він допомагає розвиватися та бути щасливим. ⠀ • Ключ до хорошого життя – зовсім не в тому, аби хотіти більшого, а в тому, аби хотіти меншого, капець як хотіти тільки того, що є справжнім, нагальним і важливим. ⠀ • Знайти в житті щось справді важливе й сповнене сенсу – ось на що справді варто витратити час і енергію. Бо якщо не знайдете цього чогось важливого, то так і будете перейматися дрібницями. ⠀ • Люди здебільшого бояться прийняти думку про власну посередність. Вони вважають, що тоді не зможуть нічого досягнути, не зможуть удосконалюватися, їхнє життя буде нічого не вартим. Але так думати – небезпечно. Якщо ви вважатимете, що життя стає чогось вартим тільки тоді, коли воно величне і визначне, тоді вам доведеться вважати, що більшість людства (і ви зокрема) – нічого не вартий мотлох. А така установка швидко може стати небезпечною і для вас, і для людей навколо. ⠀ • Ось що таке самовдосконалення, якщо говорити коротко: віддавати перевагу кращим цінностям, обирати кращі речі, якими по-справжньому перейматися. Бо якщо ви переймаєтеся кращим, то і проблеми у вас будуть кращі. А якщо у вас будуть кращі проблеми, то буде краще життя. ⠀ • Коли ми знаємо, що самі обираємо власні проблеми, то почуваємося сильними. Коли ж бачимо, що проблеми навалюються на нас проти нашої волі, то відчуваємо себе нещасними жертвами. ⠀ • Що більше відповідальності ми беремо на себе у власному житті, то більше влади маємо над ним. Відповідно, узяти відповідальність за власні проблеми означає зробити перший крок до їх вирішення. ⠀ • Упевненість – це ворог розвитку. Нічого не можна знати напевно, поки воно не станеться – та й потім про це можна сперечатися. Тому приймати неминучу недосконалість власних цінностей потрібно, аби розвиватися.

Очевидно було ще з анонсів, що книжка з такою назвою - це разводняк і замануха. Коротко поясню, чому я не задоволена книжкою. По-перше, назва не відповідає суті - як не крути! Бо не про пофігізм, не про байдужість, взагалі не про наближені асоціативні речі. Книжка про те, що ніякі ми загалом не особливо і проблеми наші не особливі, отже й вимахуватися нема чого. Так, тут я згідна. І автор один з небагатьох підмітив ту річ, що варто боятися виставляти себе ідіотом, наслухавшись модних надихаючих спічів про нашу особливість і пробувати все і вся. По-друге, неструктуровано все подано. Так, у книжці є розділи, підтеми. Але це все просто окремі теми, про які автору хочеться поговорити. Тобто виклад думок хаотичний і безцільовий. Хоча цінні думки справді були. Але більше води, очевидних речей: брати відповідальність за своє життя, думати, робити вибір.... По-третє, багато прикладів, деякі дуже довгі, деякі взагалі на 5-7 сторінок. Враження, наче автор заповнював простір книжки. Приклади не всі доречні, не всі оригінальні і не всі цікаві. Переважно нудні, притягнені за вуха. Останні розділи читала в повному занудстві. Як на мене, це саме та мотиваційна література, на яку всі завжди зляться і яка профанує справжню мотиваційну літературу. Але це все мої емоційні суб'єктивні враження. Я певна, що багато-кому вона підійшла, зацікавила чи надихнула. Знову ж, деякі речі були цілком притомні і цінні. Але завдяки назві я справді зла!

«Страхи породжують бажання, а бажання спонукають до дій, і саме на основі такий дій і реакцій на них і народжуються найяскравіші кінематографічні персонажі. У фільмах це називається «персонаж», а в реальному житті – «особистість». … І саме наша реакція на страхи й визначає те, якою людиною ми стаємо. Я вирішив бути смішним» Одразу розпочну з того, що вважаю, що ця книга трішки недооцінена українським читачем. Чомусь вона немає у нас такої популярності, як інші біографії, проте однозначно - це одна з найкрутіших біографій, що я читала. Тут ви знайдете все: історію становлення відомого актора, його взлети та падіння, його розвиток та зростання як особистості. Тут будуть: і цікаві факти про зйомки кіно, і психологічні поради з філософськими роздумами ( Марк Менсон – ❤️), і витончені жарти, і дещо настільки особливе та глибоке, що торкнеться струн вашої душі та змусить замислитися над власним Шляхом. Я, навіть, не очікувала, що буду настільки багато виділяти цитат саме у цій книзі!) Єдине, за що зніму оцінку – переклад. На жаль, наш переклад поганенько адаптований: часто зустрічаються русизми такі, як, наприклад, «глибокий СМИСЛ», деякі речення взагалі настільки незрозуміло перекладені, що доводилося шукати англомовну версію книги в гуглі та перечитувати там для розуміння контексту, а місцями, навіть, пропущені цілі важливі абзаци... Це, звісно, засмучує, проте те, що ця книга віднині входитиме у мій топ-найулюбленіших і я буду всім її радити – це факт. “Істина полягає в тому, що усмішка абсолютного щастя може з’явитися на ваших устах лише тоді, коли ви віддаєте, а не тоді, коли отримуєте. Не має значення, як сильно вас любили: щастя визначається лише тим, як сильно любили ви».