Книга побудована на почуттях та роздумах героїв. Сюжет ненав'язливо змальовує, як двоє різних людей поступово вчаться довіряти один одному.

Нуднішої історії я давно не читала. Нахвалений «слоу бьорн» тут зводиться до того що 400 сторінок герої нічого не роблять, ніяк не взаємодіють, і відповідно ніщо не натякає навіть на якісь там почуття. А потім так оп, і кохання на все життя ? не зрозуміло ні звідки те кохання взялося, ні чого більшу частину книги він просто грубив їй, а вона це ковтала ? Дарма витрачений час ?

Історія кохання Ейдена та Ванесси — справжня перлина! Вона глибока, емоційна й до болю реалістична. Обоє героїв мають непросте минуле, але разом проходять шлях змін і зцілення. Ейден — сильний, мовчазний, але водночас вразливий; Ванесса — хоробра і рішуча. Їхній розвиток надихає. Повільне розкриття почуттів, щемлива романтика, несподівані інсайти про футбол.

- Ми знайомі вже два роки, але мені здається, що я лише тепер починаю щось про тебе дізнаватися, — заявив здоровань. - Що саме дізнаватися? - Що мені, мабуть, варто тебе боятися. Два роки Ванесса Мазур працювала асистенткою футболіста. Ця робота вимагала від неї цілковитої віддачі, залишаючи 4-5 годин для сну. Приготування їжі, ведення соцмереж, фотосесії, імейли, прання, прибирання для людини, яка майже не віталася та завжди із незадоволеним виразом обличчя. Ванесса погодилася на такі жертви, щоб досягти фінансової незалежності та мати змогу вести власний бізнес графічного дизайнера. День звільнення, коли вона навіть наважилася відкрито показати своєму вже колишньому роботодавцю середній палець, мав стати початком нового етапу життя. Власне, так і сталося, але не зовсім... Ейден Ґрейвз, зірка футболу, окрім м'язистої та звабливої зовнішності, мав лише одну рису, яка надихала Ванессу. Його наполегливості в досягненні поставленої мети в спорті можна лише позаздрити. Ейдена ніхто і нічого не цікавило, окрім футболу. В тому числі він не мав часу на будь-які стосунки. Мудак. Свою пресловуту наполегливість Ґрейвз вирішив застосувати, щоб повернути Ванессу. Він не просто озвучив свої мотиви, а ще й зробив її пропозицію, від якої їй було важко відмовитись. Варто віддати належне Ванессі, що на пекельну посаду асистентки вона не повернулась. Але в неї тепер новий статус і, схоже, новий старт стосунків з холодним здорованем. В них виявляється набагато більше спільного, ніж можна було уявити. Зрештою, коли основу стосунків складає чесність та відданість, то все можливо. Почуття гумору Ванесси та її любов тицяти середній палець додали вайбу книзі. - Моя дівчинко. Моя, бляха, дівчинко.

⭐️Оцінка: 6/10 Ванесса працює асистенткою зірки американського футболу — Ейдена Ґрейвза ? Вона для нього все: куховарка, прибиральниця, менеджерка соцмереж… а він — холодний, мовчазний, закритий тип із купою внутрішніх травм ❄️ ⠀ Ванесса — добра, світла душа, яка постійно намагається вгодити всім, окрім себе ? Але одного дня вона вирішує: досить. Час здійснити свою мрію — стати графічним дизайнером ? І що ви думаєте? Вона звільняється, а Ейден… навіть слова не каже ? Повна байдужість. ⠀ Та згодом він з’являється на її порозі з… пропозицією шлюбу ? Ні, не від любові — йому потрібне американське громадянство ?? В обмін він обіцяє закрити її кредит за навчання і купити будинок — її заповітну мрію ? ⠀ Загалом мої враження: Дууууже довгий початок… І коли я кажу довгий — це перші 200 сторінок, які відчувались як розширена анотація ? ⠀ Герой мене реально дратував ? Закритий інтроверт, постійно мовчиш або короткі фрази без пояснень, ніби ми маємо читати його думки, повний нарцис. Героїня — повна протилежність. Потік думок, купа внутрішніх монологів ?️ Діалоги, які мали б тривати 3 хвилини — тягнуться на кілька розділів. ⠀ До середини книги я взагалі не розуміла, що між ними ?‍♀️ Нуль хімії. Герой — егоїст до мозку кісток. Героїня — вся в компромісах і невміннях висловити себе. ⠀ І тільки на 350+ сторінці — перші прояви симпатії — обійми ? Нарешті хоч якась емоція. Наче дораму дивлюсь, де якщо герої хоч раз поцілувались — це вже вау ? ⠀ Загалом, історія відрізняється від інших спортивних романів — у цьому плюс. Коли герої починають відкриватись — стає цікавіше ? ⠀ Але книга реально затягнута… Щоб ви розуміли: 604 сторінки, зізнання та інтим — на 585-й ? А далі — класика: хеппі енд і діти. ⠀ Взяла її, бо всюди миготіла в рекомендаціях, і Goodreads - 4,17. Та об’єктивно — очікувала значно більшого ?‍♀️

Мені дуже сподобалась ця історія! Це саме той повільний роман, де ти з кожною сторінкою все більше закохуєшся в персонажів. Особливо вразила хімія між героями. А діалоги! Стільки дотепного гумору й теплих моментів, що неможливо не усміхатися. Моя оцінка — 10 з 10 ?

Ця історія — мій острів комфорту і спокою. Тепла і щира історія, почуття між героями зʼявляються поступово. Над книгою можна і посміятися, і зворушитися, і трошки позлитися.

Неймовірно зворушлива історія з прекрасним гумором. Стосунки розвиваються повільно, але природно, а хімія між героями — просто вогонь. Книга залишила дуже теплий післясмак. Раджу!