Це той випадок, коли очікуєш динамічного трилера, а отримуєш... повільну прогулянку болотом у важких чоботах. «Мисливець на відьом» Макса Сеека — книга з непоганою ідеєю, атмосферною подачею, але настільки затягнута, що навіть равлик кілька разів мене перегнав, поки я читала. Почну з плюсів, бо вони є: задум інтригує. Вбивства, натяки на окультизм, переслідування «відьом» — усе це могло б скласти захопливий детектив, якби не... усе інше. Сюжет — рваний. Подекуди відчуття, ніби читаєш уривки з різних історій, зшиті разом, але без чіткої лінії. Інколи ловиш себе на думці: а до чого це взагалі? А як це пов’язано? Важко сприймати. Імена персонажів — ще один виклик: важкі, плутаються, не запам’ятовуються. Я кілька разів перечитувала, хто є хто. Але головне — темп. Дуже повільно. Усе рухається, але наче на місці. Майже 300 сторінок — це підготовка до дії, яка нарешті з’являється... на останніх 60. І от тільки-но стає по-справжньому цікаво — кінець. Тобто дотерпіти можна, але зусилля вимагає чимале. Чи шкодую, що прочитала? Ні. Але перечитувати точно не буду. І якщо наступна книга автора така ж некваплива, я пас. Хоча задум — справді мав потенціал.
Анонім
Читаєш місцями наче погано оброблений гугл переклад. Дуже багато випадків де використане не влучне а близьке за значенням слово. Відволікає від сюжету.
Анонім
"Шепіт. Він долинає не зблизька, а з такої далечини, що не може бути справжнім" За сюжетами трилерів відомого письменника Роґера Копонена відбувається серія містичних убивств. За це розслідування береться молода слідча Єссіка Ніємі. Давно я не читала тАкий заплутаний детектив з настільки похмурою атмосферою. Мені сподобалось. Саме розслідування насичене, задіяно багато персонажів. Напочатку Єссіка викликала в мене симпатію, але далі стало зрозуміло, що не все так просто з її особистістю. Паралельно з розслідуванням, розповідається про одну подію з життя Єссіки десятилітньої давнини. Спочатку, я думала, що це буде якось пов'язано з теперішнім розслідуванням. Але наприкінці зрозуміла, що цим автор знайомить читача з сутністю самої Єссіки. І мені дуже цікаво як в майбутньому це обіграє автор. Хотілося б яскравішої крапки у завершенні розслідування, але враховуючи, що планується продовження, то така розв'язка виглядає зрозумілою (хоча декілька останніх сторінок довелося перечитати двічі, щоб впевнитися що я правильно все зрозуміла). Для мене складність становили фінські імена та назви, це трохи плутало. Зважаючи на моменти, які автор залишив відкритими, однозначно буду читати продовження.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях