"Як я вбив Плутон і чому це було неминуче" Майкла Брауна це, неочікувано, дуже особиста, але й водночас науково-популярна розповідь про те, як відкриття автора змусило Міжнародний астрономічний союз переглянути визначення планети й виключити Плутон із цього списку. Книга цікава тим, що показує не лише "як", а й "що відчуває" людина, коли стоїть на межі великого відкриття — з усіма професійними викликами, сумнівами й несподіваними поворотами. Але книга викликає змішані почуття: з одного боку — захопливо спостерігати за реальним науковим пошуком нових планет, а з іншого — несподівано багато особистого символізму, фаталізму, навіть релігійних алюзій. З іншого боку, можливо, автор намагався показати, що наука — теж людська історія, і що навіть серед формул і телескопів не обходиться без інтуїції, віри (не обов'язково релігійної), страхів і особистих сенсів.

Так склалося, що ще в ранньому дитинстві я чомусь вивчив список усіх планет Сонячної системи. Навіть не знаю, чому — адже зазвичай у перших класах дітей цікавлять зовсім інші речі. Але цей магічний перелік, що закінчувався на “…Уран, Нептун, Плутон”, супроводжував мене протягом усієї школи. Коли в середині 2000-х я вступив на фізичний факультет, переді мною постало питання: відкласти вибір спеціалізації чи визначитися одразу? Вибір був лише один — астрономія. І я рішуче відмовився і займався загальною фізикою. Більше того, протягом усього навчання я якось підсвідомо недолюблював астрономів, хоча й сам не розумів чому. Тепер розумію: один із них забрав частину мого дитинства! Але жарти вбік — книга дійсно варта уваги. І я навіть трохи шкодую, що не прочитав її під час навчання. Автор живо й безпосередньо занурює читача в будні астрономів, наукові дискусії та навіть відкриває “залаштунки” наукового світу, де не все так просто й приємно, як може здаватися. Плутон рано чи пізно мав втратити статус планети — у списку він виглядав занадто нелогічно, принаймні на мій погляд. Але як саме відбувалася ця історія, чому це було важливо й до яких наслідків призвело — про все це можна дізнатися з цієї цікавої, лаконічної книги, до того ж гарно оформленої. Окрім історії Плутона, тут ідеться й про шлях відкриттів Майка Брауна, включаючи Еріду та інші об’єкти поясу Койпера. У книзі також багато особистих історій автора — комусь вони сподобаються, а комусь можуть здатися зайвими. Я належу до останніх. Але я ж уже згадував, що до астрономів у мене ставлення специфічне. ?

Мені сподобалося, що книга не перевантажена складною термінологією — все пояснюється просто і доступно, навіть якщо ти не особливо розбираєшся в астрономії. Було цікаво дізнатися, як працюють астрономи, як вони відкривають нові об’єкти й наскільки наука може змінювати наші уявлення про світ. Особливо зачепило, як автор описує реакцію людей на «вбивство» Плутона — від обурення до жартів. Видно, що йому самому було непросто, але він залишався вірним науці. Загалом, книга легко читається, залишає багато цікавих думок і навіть трохи змінює сприйняття Всесвіту. Рада, що взявся за неї!???

✨ Вона подивилась на мене, усміхнулась і сказала: — Іди і знайди ту планету. Перед вами ідеальний приклад того, як повинен бути написаний нонфік. Автор розповідає про те, як він побився об заклад з колегою, що до 31 грудня 2004 року хтось з них знайде нову планету. Він знайшов Куаоар завбільшки з пів Плутона, Седну - там, де Сонячна система мала давно закінчитись, та програв парі. Але все найцікавіше тільки починалось. Чому я раджу читати цю книгу? ✨досить коротко (272 сторінки) і лаконічно - найважливіше і без зайвої води; ?багато інформації, якої ви, скоріше за все, не знали раніше (що таке насправді планета? чому місяць - найгірший ворог астрономів? як саме науковці відкривають нові небесні тіла? багато подробиць, про які не розповідають у школі) ✨цікаво і невимушено про будні астрономів. Ви дивились «Теорію великого вибуху»? Читаючи цю книжку, я ловила вайби Раджа і Шелдона, які працювали разом (можливо, висока оцінка найбільше завдячує саме цьому, але я вам нічого не казала?). ✨зворушливо та мило про сім’ю автора - про знайомство з майбутньою дружиною, освідчення, весілля, народження доньки. Кожне речення пронизане любов’ю, вірою та підтримкою. ✨інтриги-скандали-розслідування у науковій спільноті (недоброзичливці, які намагаються перешкодити автору назвати його об‘єкт так, як він хоче, та спроба вкрасти його найбільше відкриття). ✨історія про об’єкт, названий на честь однойменної героїні «Ксена: принцеса-воїн», який допоміг Плутону перестати бути планетою. Для мене це десь 8,5-9 балів з 10, раджу.

Після прочитання книг серії Corvus виникає лиш одне питання) Чому так цікаво не викладали матеріал на цю тематику у школі? У даній книзі максимально доступно викладена наукова частина, дуже трепетно описані відносини з дочкою і дружиною. Однозначно рекомендую починати знайомство з серією з цієї книги. Я починала з "Океани за межами землі", ця книга значно важча.

Не дивлячись на те, що автор астроном, а не письменник, - книга написана дуже цікаво. З наукової точки зору описано класифікацію Сонячної Системи (і детально про Пояс Койпера), книга розкриває сучасну роботу астрономів