Нова книга із закрученим, цікавим та не банальним сюжетом. Всі 520 сторінок як на одному диханні ❤️‍? Успішний лижник, відомий Джон, був і залишається легендою міста. В 19 років той побудував успішну кар'єру та по-справжньому "крутив" голови всім дівчатам навколо, в той самий час, коли його майбутня дружина, Дейзі, підганяла за ним всі хвости та прикривала у всіх нехороших справах. Пройшло 18 років. Джон працює в успішній компанії свого тестя, а Дейзі на останньому місяці вагітності їхнім сином. Життя в них йде доволі спокійно, успішно та помірно, поки в їх домівці не опиняється покоївка Кіт, яка добре знайома з власниками цього житла ще з минулого життя. Кіт, тобто Катерина, - дочка емігрантів з України, мати якої працювала прибиральницею, а батько - спеціалістом із чистки стічних труб. Вона, хоч і любима, але дуже ображена критикою батьків донька, згадує своє дитинство лише із сумом та ... страшною образою на тих, хто зіпсував їй все життя. Поломана з дитинства, Кіт намагається створити "гарну картинку" з її теперішнього життя. Маючи доступ до будинків, машин, територій заможних людей, вона справляється із цією задачею достатньо успішно. Для аудиторії читачів у своїх соцмережах - вона успішна, гарна та життєрадісна, для замовників своїх послуг - вона привид, яку ніхто не помічає. Саме це дає їй простір для копирсання в речах власників. Те саме вона робить у будинку Джона, але вже не із цікавості, а з метою помсти за те, що пов'язує їх в минулому. Класний трилер, головна героїня спочатку здається дурненькою, поки ти не читаєш далі і далі. Потім приходить розуміння, що Кіт - розумна та поміркована дівчина, яка вперто йде до своїх цілей.

Щоденник покоївки» — це не просто трилер. Це історія, яка затягує тебе у павутину брехні, таємниць і прихованого болю з першої сторінки. Читається дуже легко — простий стиль, зручний шрифт, хороші відступи. Навіть якщо вона здається товстенькою, ви не помітите, як пролітають сторінки. Спочатку я трохи плуталася в іменах і будинках, але швидко втягнулася. Було цікаво. Особливо вразило, що покоївка — українка. Хоч, якщо чесно, не сподобалося, як подано образ українців. ⠀ Друга половина — це той момент, коли вже не можна відірватися. Хочеться лише дочитати й дізнатися всю правду. Але… я маю кілька питань до поліції, до розслідування, до логіки деяких подій. Місцями хотілось сказати: «Серйозно?». Але якщо відкинути ці моменти, сюжет тримає, атмосфера напружена, а таємниць — хоч відрами черпай. Кінцівка виявилась очікуваною, але це не зіпсувало загального враження. Навпаки — книжка залишила по собі слід. ⠀ Тут порушені важкі теми. Я щиро співчувала головній героїні. Тут багато персонажів, і в кожного — своя брехня, свої скелети в шафі. ⠀ Якщо любите трилери з глибшим емоційним шаром — раджу!

Еталонний детектив, який я прочитала за день. От просто 450 сторінок задоволення. Маємо покоївку Кіт, яка прибирає в заможних родинах і пише щоденник про своє життя та переживання (а вони в неї ой які великі через травму в 16 років), і в одному з будинків, де вона прибирає, стається вбивство. Літри крові на підлозі та стінах, але тіла немає, жертва невідома, власники будинку зникли, покоївка зникла і тоді детективка Мел знаходить свідка, який чув крики та бачив як 2 невідомі в дощовиках силуети вантажили в машину завернутий килим (а за 4 години до вбивства бачили як до будинку під'їхала пара) і починається розслідування. Мені сподобалось, що події бачимо з точки зору різних героїв (від імені самої покоївки Кіт буде її щоденник, що трохи розбавив стиль оповідки і додав родзинки цій історії), також мені особисто подобається прийом, де на початку бачимо вбивство, але без конкретики тільки в загальних рисах, і далі автор повертає нас на якийсь час назад (в цій книзі на 2 тижні) і ми бачимо нитку подій, яка привела до конкретної кульмінаційної події (таке ще у своїх книгах завжди робить Мак-Фадден і мільйон інших авторів). От мені подобається в цьому детективі, що сюжет дійсно насичений на різні події та зачіпки, які кидає нам авторка, а не просто розмусолює вже відомі нам факти. Я наче детективка ходила разом зі всіма героями від локації до локації і збирала зачіпки та свідчення. Сподобалось як авторка вплітала в детективний сюжет описи природи та будинок, де сталось вбивство, бо читати було атмосферно та вайбово (цих описів не було забагато, але достатньо, щоб доповнити сюжет). Фінал дійсно класний і я навіть приблизно не здогадалась чим же воно там закінчиться (але це завжди так, на мене орієнтуватись у складності загадки взагалі не варто). І я напевно трохи кину спойлер, але з тим це ще цікавіше буде читати, бо це роман про помсту. Буде багато угод про нерозголошення та шантаж. А хто що зробив/провинився/буде здійснювати помсту/хто ж в кінці винен/або не винен, то вже можна прочитати в книзі (також не всі дії героїв там однозначні, тому цікаво цю книгу взяти на спільні читання і розбирати мотивацію персонажів і ділитись власним баченням правильності/неправильності їхніх вчинків). От дійсно я відпочила та отримала багато задоволення від цієї книги, бо мені обіцяли детектив і це на 100% добротний детектив.

Цей психологічний трилер точно буде у моєму ТОПі цього року ? Динамічно, насичено, інтригуюче. Деякі моменти були для мене передбачувані. Але попри це, було дууже цікаво. Пазл ніяк не складався. Я здогадувалась до чого все йде, але ніяк не могла зрозуміти який чином то все сталося... Дві подружні пари, покоївка її друг та слідчі. Хтось із них ненадійний оповідач ? Розповідь у двох часових проміжках. До vбивcтвa і Після. Мені, до речі, дуже сподобались слідчі. Їх взаємодія, спілкування... Я сприймала себе на думці, що було б чудово і я б з задоволенням почитала якусь детективну серію, де вони головні герої. "Щоденник покоївки" це розповідь про те, що карма таки існує. І скільки б грошей ти не мав, які зв'язки тебе б не прикривали - ти завжди пожнеш те, що посіяв ? Авторка добре прописала характери персонажів. Спочатку мене дратувала Покоївка. Її поведінка, одержимість бажанням приміряти чужі життя, але чим ближче до фіналу, то я все більш усвідомлювала її нещасність ? Чоловік та дружина з тих багатіїв, для яких важлива ідеальна картинка, але у шафі вони мають, окрім дизайнерських речей, ще й сейф з брудним секретом. Розв'язкою я задоволена. Я б навіть сказала, що вона ідеальна... Читайте, якщо любите чесні історії про те, що минуле, яким би далеким воно не було, завжди залишається з тобою.

❗️від себе додам деякі trigger warnings: насильство, зґвалтування, расизм, переслідування, тролінг у соціальних мережах, газлайтинг, аборти. Я обожнюю кримінальні книги та серіали. Тут сюжет набагато складніший, ніж я думала, хоч і трохи клішований. Різні точки зору/ декілька хронологій, оскільки записи в щоденнику взяті з неоднозначного періоду часу/ розповідь, яка ведеться від різних персонажів – потрібно бути уважним/ою, проте це мене не заплутало. Навпаки, я ніби переглядала цікавий фільм в себе в голові і щоразу задавалась питаннями, як же все завершиться? Хоча, признаюсь, вже під кінець я трохи вгадала (ну, бо всі сезони Criminal Minds мене виховали ?), але це не завадило мені приємно здивуватись. Починається історія з місця, у якому все закінчується та зі свідків, які це спостерігають. Пізніше нас знайомлять з детективами, котрі розслідуватимуть справу і після цього історія відмотується за два тижні до вбивства. Звідси, можемо бачити, що книга – частково психологічний трилер, а частково поліцейський процедурний роман. І це досить синхронно спрацювало. Блискуча заплутана історія, просякнута помстою. Я не скажу, що не жаліла декого з героїв, й так само не скажу, що будь-хто з них був мені хоч трохи симпатичний. Але нам всім інколи подобається почитати історію, повну лиходіїв, чи не так? А я можу сказати вам прямо – вони там всі лиходії; питання лише в тому, хто з них найгірший. ? "Зовні люди можуть видаватися цілком звичайними, та досить пошкрябати їхній фасад – і під тим лиском завжди знайдеться якась таємниця."