Початок — цілком у дусі класичних трилерів: сім’я з проблемами переїздить у моторошний старий дім. Далі стає все цікавіше і цікавіше. Авторка починає поступово підкидати фрази, що натякають: у Сари Слейд, головної героїні, не все так просто, і ці маленькі натяки тільки підігрівають інтерес. Атмосфера — гнітюча й тривожна. Були моменти, коли мені справді було страшнувато. Оце той випадок, коли дім — не просто декорація, а повноцінний персонаж, який дихає тобі в потилицю. Щодо фіналу. Я, звісно, будувала свої теорії… Але вони були зовсім не туди 😅 Причину основного повороту я майже вгадала, але як саме це буде розіграно — не здогадалася. І це мене приємно здивувало. Якщо любите трилери з поступовим нагнітанням, трохи психозу, трохи моторошного дому та головну героїню, якій не завжди можна вірити — сміливо читайте!

Одне із розчарувань… Із плюсів-легко читається. Все останнє дуже сиро і притягнуто за вуха

Одразу хочу сказати, що прочитавши книгу, так і не зрозуміла чому вона має таку некоректну назву. Як на мене, то таке враження, що той, хто давав назву книги, абсолютно її не читав. Якби вона називалася «Незнайомка на горі», то сприймалася мною по-іншому і була б мені цікавішою. А так… Знову сімейна пара, знову жінка-психолог (наполовину), знову оці таємниці, типу «а, якби знали, що він колись зробив», «а, якби знали, що я колись зробила». Доволі посередній трилер. Сам задум цікавий,але його реалізація дуже не дуже… Можливо, через те, що це перша книга письменниці. Сподіваюсь, наступні будуть кращі. Із плюсів: легко читається, цікава тема психологічного розладу головної героїні, але на мій погляд, подана вона досить поверхнево. Ну, не вистачило мені глибини.

«Незнайомець нагорі»🏚️ ▪️захопливий психологічний трилер ▪️старий покинутий будинок ▪️ворожі сусіди ▪️анонімні записки ▪️моторошні таємниці минулого ▪️напружена атмосфера ▪️гг блогерка/психологиня ▪️темні сторони людської психіки книга тримала мене в напрузі до останньої сторінки. тут максимально несподівані повороти сюжету (особливо закінчення 1 частини) з гнітючою атмосферою фінал вразив, я б до такого не додумалась🤔 щоб не спойлерити скажу, що дуже сподобалось. прочитала за день, бо не могла відірватись🙂 рекомендую, 10/10⭐️

"Ось вам страшна правда: жорстоке вбивство може знизити ціну на 50%." «Блеквуд» збудований у 1889 році, розташований на 400 акрах землі. Одного жахливого дня чоловік і батько Білл Кемпбелл жорстоко вбиває свою дружину, намагається вбити доньку, а зрештою вбиває себе. Будинок з такою славою залишається недоторканим протягом сорока років. Авторка бестселерів Сара Слейд та її чоловік-бармен Джо вирішують купити, відремонтувати та продати цей будинок, щоб отримати прибуток. Натомість Сару зустрічають потайливі сусіди, дивні інциденти, підозрілі звуки, неідеальний шлюб та таємниці з її минулого, що знову спливають на поверхню. Чи це параноя, чи щось інше, що змушує її проходити через це? Будинок — головний герой. З його краном, що протікає, жахливими шпалерами, затхлим запахом та занедбаним виглядом. Не кажучи вже про те, що він оточений темним лісом, а на задньому дворі є могили колишніх мешканців. Брр, кріпі! Сара Слейд — захоплива та складна персонажка, ненадійна оповідачка (ох, як же я люблю ненадійних оповідачів! 🌝). В неї є свої скелети в шафі, вона дивує та відштовхує. Але вам, ймовірно, буде важко забути її історію та може буде навіть її трохи шкода (або хоча б її кота). "Жінка сказала, що він заплатить за те, що зробив з її котом. Вона була достатньо розлючена, щоб убити когось". (я б зробила так само 👀) Спосіб написання ідеально відповідає особистості Сари. Це як дивитися на світ її очима, і мені це сподобалося, це було захопливо. Читаючи цю книгу, в мене виникало безліч теорій, як реальних, так і не дуже. Бо, чесно кажучи, я вже не знала чому і кому вірити. Звичайно, в мене були питання до деяких нелогічних подій та прогалин в сюжеті, але це можна упустити. Я вважаю, що авторка чудово впоралася з підтримкою напруженості протягом усього твору та зробила розслідування Сари правдоподібними. У цій книзі було багато несподіваних поворотів. І ви сто відсотків запитаєте себе, чи Сара така ж потворна, як і 40-річний будинок-вбивця? "Можливо, мене вже нудить від людей, які намагаються мене полагодити. Можливо, я не хочу, щоб мене лагодили, просто як будинок. Ми брудні й огидні, і нам це подобається. Ми змішали нашу потворність в одну чисту річ". І якщо я чогось і навчилася після прочитання цієї книги, то це те, що попри страх і бажання затишно сховатися під ковдрою... іноді просто потрібно вийти з дому та вдихнути ТРОХИ свіжого повітря 🌚 p.s. а ще, в авторки дуже класна післямова. хоч я зазвичай не читаю післямови та подяки, але тут воно того варте. обов'язково почитайте 💌

Популярна інстаграм-інфлуенсерка, терапевтка, та авторка відомого посібника по самодопомозі Сара оселяється в старому будинку, що стояв порожнім вже більше 40 років — з того самого жахливого дня, коли попередній власник вбив свою дружину, спробував вбити доньку, та покінчив з життям самогубством. Останнє, що ми знаємо про вижившу доньку, це те, як вона кричала прохання не вбивати її, коли бігла по власний порятунок. Сара одружена за чоловіком своїх мрій. Вона успішна. Відома. Гарна. Але це — лише фасад. Купівля цього будинку має все змінити — вона планує використати його реконструкцію для отримання нових контрактів, уваги, та повернення уваги до себе. Вона навіть оселяється в кімнаті, де було вбито попередню власницю — цікавий вибір, чи не так? Сара не боїться цього будинку. Записки з погрозами її більше дратують ніж лякають; вона ігнорує попередження сусідів. До певного моменту... Захопливий інтригуючий трилер, з несподіваними поворотами сюжету та напруженими сценами. Поступове відкриття секретів — адже від минулого не втекти, чи не так?