Ліз Нуджент

Саллі - 42 роки. Вона не така, як усі. Не соціалізована, прямолінійна, безпосередня, беземоційна, зі своїм буквальним баченням світу. Про таких в нашому світі кажуть "дивна".

Дехто думає, що вона глуха, що не вміє розмовляти, що в неї аутизм чи ще якась невідома хвороба. Та її історія вас збентежить, шокує, здивує, налякає. Від неї кров холоне в жилах і мурашки табунами бігають по шкірі.

Я зовсім не очікувала такого ефекту від цієї книжки. Я постійно думала про неї, коли не читала, а коли брала до рук, мені хотілося її пожбурити чимдалі.

Історія починається з того, що Саллі самостійно спалює тіло померлого батька у сміттєспалювачі. (Інтригує чи не так?) І може б про це довший час ніхто не знав, якби не нестерпний сморід з їхнього подвір'я. Подія набуває розголосу, її підхоплюють журналісти, а місцеві ще більше остерігаються Саллі. А далі все закручується так, що ви перегортатимете сторінку за сторінкою і до останньої сидітимете з відвислою щелепою.

Ця книга точно увійшла в топ найкращих цього року. Читайте!

Книжка написана майстерно і за це, мабуть, варто було б поставити авторці всі 10 зірочок (не дарма середня оцінка на гудрідз дуже висока). Але я більш емоційно оцінюю зазвичай і тут мені категорично не сподобалось те, що я прочитала(( але при цьому розумію, що комусь таке прям заходить. Згадуються схожі книги: "Квіти на горищі", "Скляний замок".
Анотація і перші розділи не дають розуміння, як саме далі буде розвиватись сюжет. Головна героїня спочатку здається просто нейровідмінною, але все виявляється набагто складніше. В її минулому заховані справжні жахіття і треба бути готовою пірнути в таке.
Шкодую, що не знала до початку читання, що тут про викрадення дітей, фізичні, емоційні та сексуальні знущання над ними 💔
Якщо ви емпатійна людина, побережіть себе. Не варто.