Це шикарна книга. Здавалося б – сюжет, який обіграно сотнями авторів, але як же гарно й тонко він поданий. Валансі, «стара діва», родина якої втратила всі надії кудись її пристроїти, живе під тягарем послуху та поступок своїм рідним. Велика родина, купа родичів, кожен зі своїми таракашками – всі такі консервативні, правильні та нудні до оскоми, що Валансі просто в’яне під їх наглядом та настановами. Рідня, що отримує садиське задоволення зайвий раз нагадати їй, яка вона «стара», нецікава, неосвічена та ще й негарна. Постійний тиск правил, булінг від найрідніших робить життя дівчини просто нестерпним. Але вона страх як боїться показати себе справжню, свій багатий внутрішній світ, коло своїх інтересів, довести, що вона яскрава особистість, а не зацькована сіра миша. Допоки звичайний лист, написані слова, не змінили кардинально її долю. І виявилось, що нічого смертельного у висловлюванні власної думки немає, що відстоювання своєї позиції не робить тебе гіршою, що сказати все, що тримала в собі стільки років – є звільненням від пут родини.
Шикарна повість, що наочно вчить – будьте самі собою, не живіть чужими очікуваннями і бажаннями, сміливо йдіть до мети, власної мети, творіть свою долю, навіть шляхом проб і помилок, шукайте себе і без страху отримуйте бажане. А найголовніше, говоріть про свої бажання, свої почуття, свої мрії, не закривайтесь в собі. А життя Валенсі на свободі вас приємно здивує – дівчина не просто з перчинкою, у неї нічого собі стрижень, а ще майбутнє, яке вона створила своїми руками. Раджу!