"Не дозволяй їм себе зненавидіти. Якщо вже так станеться - шляху назад не буде. А треба, щоб він завжди, завжди був." Знову історія від авторки про незнайомця.. Незнайомця, якого вспукають у своє життя вразливі жінки. Чому і для чого це робити і так сліпо довіряти??..питання.. Ну невже не видно і не відчутно, що це обман, маніпуляторство, брехня ..? Відповідь - Так, не видно, бо вони самі так хотіли. Хотіли вірити у все те, що він їм "приносив на тарлочці".. ту "дозу ідеального чоловіка, який їх обожнює", а вони закривали очі на очевидні речі.. Це було захоплююче, моментами і бісило, і було шкода тих жінок, як одна людина може "перекроїти" стільки життів, бо у нього "не усі вдома". Моторошно, бридко, деяку брехню (як на таке можна було купитись?) я абсолютно не розуміла. 👀 Плюс цей чоловік вправний маніпулятор у своєму ділі ще й ловелас хоч йому і за п'ятдесят вже. Найбільше вразила поведінка його першої дружини.. яка через двадцять років знов повелась на його брехні.. і робила шокуючі речі 😐 Ця книга лишає після себе певний гіркий післясмак і купу думок в голові 🤨😎

Що хочеться написати.. Я як розгорнула книгу, так і не заспокоїлась поки не дочитала.. Історія сім'ї Ліббі і те, що сталося 25 років тому, чому вона лишилась сама .. Мені було гидко, моторошно.. від того, що тут описувалось.. Я крутила різні варіанти в голові, як же можна було вийти з тої ситуації.. На певних етапах я думала, що все! от воно! правда розкрилася і далі мої брови будуть на своєму звичному місці.. 😆 Вчинки "хворих" дорослих дивували і бісили, вчинки дітей - лякали, все це зліпилось в кінці у таку суміш, що я потім декілька днів "крутила" в думках прочитане 📖 Ці дорослі-паразити, які усю історію маніпулювали, гадили, бо вони експерти правильного життя і нав'язування свого світогляду.. це просто викликало бурю в голові 🤯 Ця книга якось мірою повчальна. І це вже друга книга авторки, яку я прочитала, де незнайомці, яких впускаєш у своє життя просто розтрощують його на шматки, а тут ще й діти страждають по повній..🫣 Але тут є один персонаж, який просто вибісив найбільше через свою недолюбов до своїх же дітей - Саллі, яка не повернулась по них ... 😳🥴 А це ой як могло б врятувати скільки життів .. Словом, психологічно дуже сильно чіпляє книга.. 😐

Не розумію захоплення цією книгою. Найгірша з прочитаних мною. Взагалі не виправдала очікувань: сюжет заплутаний і повільний, а дії героїв часто виглядали нелогічними. Багато важких тем (ЛГБТ, наркотики, домашнє насилля і т.д.). Герої не викликали співпереживання, деякі бісили своєю поведінкою і дурними й неадекватними вчинками. Фінал не приніс відчуття справедливості чи завершеності. Даремно витрачені гроші і час.

Не можу сказати, що не сподобалось, але якийсь не той "післясмак". Історія цікава, але кінець відкритий і є можливість додумати самому. Мені не вистачило чогось, напевно саме фіналу

Щойно видавництво РМ оголосили про вихід трилера Ліси Джуелл «Сімʼя з горішнього поверху», я зрозуміла, що хочу його прочитати. Прочитала за один день і зрозуміла, що давно мене так емоційно не виснажувала книга. Буквально фізично відчуваю себе хворобливо. Я не буду переписувати анотацію. Скажу, що тут є і загадка, і родинна історія, і абʼюз, і обман, і слабкість, і смерть, і речі, гірші за це все. Вона атмосферна, вона темна. Наче чорна діра, що затягує все навколо. Проте вона не з тих книг, сторінки яких ти ледь не пропускаєш, бо скоріше хочеш дізнатися що там далі. Але це добре! Бо авторка дуже планомірно розповідає нам історію, занурює у неї, і ти вже й не помічаєш цього, просто рухаєшся за течією. Трохи дивно після таких емоцій казати, що книга мені сподобалась. Але вона мені точно сподобалась. Бо хіба ми не заради цього читаємо книги — не заради емоцій? Також вдячна авторці за фінал. Іншого й не хотіла б.

Ця книга — 5/5 і повний кайф для мене. Я просто не могла відірватися від читання, це той трилер, який тримає в напрузі з першої до останньої сторінки. Сюжет неймовірно захопливий. Напруга росте, правда розмивається, і ти постійно сумніваєшся, кому вірити, а кому ні. І я обожнюю авторку за те, шо вона дуже жорстока у своїх поворотах. Все-таки багато авторів бояться справді розставатися з персонажами і роблять більш лайт кінцівки. А Ліса Джуелл не соромиться іноді відмовити в повноцінних хеппіендах або зачіпати доволі провокативні теми) Короче стиль авторки для мене ідеальний. Ніщо з цього не правда — це дуже якісний психологічний трилер. Моя оцінка — 5/5.

Це було сууупер! Я була впевнена, що це буде типовий сімейний трилер. Чоловік убив дружину або коханець убив чоловіка, щось у цьому дусі. Анотацію я не читала взагалі 🙂 І коли історія почала розгортатися, мене реально затягнуло. Для мене здається ідеальним рішення заходити в книгу з чистого листа, без жодного уявлення про сюжет. У такому форматі вона працює на всі сто, бо ви також навряд зможете передбачити яка саме тут буде сім'я)) Ліса Джуелл не підвела. Хоча особисто для мене «І тоді вона зникла» все ще залишається її найкращою книгою, «Сім’я з горішнього поверху» — однозначно мастрід.

Я читала всі книжки Ліси Джуелл, які видані в Україні, і зазвичай це стабільні 5/5 та автоматична купівля наступного роману. Але, на жаль, з цією книгою так не сталося. Було відчуття, ніби авторку просто змусили її написати. Тут дуже явно проговорюється соціальний підтекст, причому настільки нав’язливо, що в якийсь момент здається, ніби ти читаєш не трилер, а соціальну методичку. Ідея про «поганих чоловіків» і про те, що жінки не винні, бо довіряють їм, повторюється разів п’ять точно. Сюрпризу, що чоловіки бувають погані, звісно, нуль. можна було і не робити так часто акцент на цьому. На мій погляд, це абсолютно не рівень Ліси Джуелл. Хоча, як і завжди, книга читається легко. Перша частина навіть справді захоплює, рівно до того моменту, поки не стає зрозуміло, що сюжет дуже шаблонний і передбачуваний. Попри це, наступні книги авторки я все одно купуватиму, бо Ліса Джуелл очевидно талановита. Окремий плюс видавництву РМ. Великий, зручний формат, гарний шрифт, нормальні відступи. Саме це сильно вплинуло на те, що я взагалі її дочитала.