Щойно видавництво РМ оголосили про вихід трилера Ліси Джуелл «Сімʼя з горішнього поверху», я зрозуміла, що хочу його прочитати. Прочитала за один день і зрозуміла, що давно мене так емоційно не виснажувала книга. Буквально фізично відчуваю себе хворобливо. Я не буду переписувати анотацію. Скажу, що тут є і загадка, і родинна історія, і абʼюз, і обман, і слабкість, і смерть, і речі, гірші за це все. Вона атмосферна, вона темна. Наче чорна діра, що затягує все навколо. Проте вона не з тих книг, сторінки яких ти ледь не пропускаєш, бо скоріше хочеш дізнатися що там далі. Але це добре! Бо авторка дуже планомірно розповідає нам історію, занурює у неї, і ти вже й не помічаєш цього, просто рухаєшся за течією. Трохи дивно після таких емоцій казати, що книга мені сподобалась. Але вона мені точно сподобалась. Бо хіба ми не заради цього читаємо книги — не заради емоцій? Також вдячна авторці за фінал. Іншого й не хотіла б.

Ця книга — 5/5 і повний кайф для мене. Я просто не могла відірватися від читання, це той трилер, який тримає в напрузі з першої до останньої сторінки. Сюжет неймовірно захопливий. Напруга росте, правда розмивається, і ти постійно сумніваєшся, кому вірити, а кому ні. І я обожнюю авторку за те, шо вона дуже жорстока у своїх поворотах. Все-таки багато авторів бояться справді розставатися з персонажами і роблять більш лайт кінцівки. А Ліса Джуелл не соромиться іноді відмовити в повноцінних хеппіендах або зачіпати доволі провокативні теми) Короче стиль авторки для мене ідеальний. Ніщо з цього не правда — це дуже якісний психологічний трилер. Моя оцінка — 5/5.

Це було сууупер! Я була впевнена, що це буде типовий сімейний трилер. Чоловік убив дружину або коханець убив чоловіка, щось у цьому дусі. Анотацію я не читала взагалі 🙂 І коли історія почала розгортатися, мене реально затягнуло. Для мене здається ідеальним рішення заходити в книгу з чистого листа, без жодного уявлення про сюжет. У такому форматі вона працює на всі сто, бо ви також навряд зможете передбачити яка саме тут буде сім'я)) Ліса Джуелл не підвела. Хоча особисто для мене «І тоді вона зникла» все ще залишається її найкращою книгою, «Сім’я з горішнього поверху» — однозначно мастрід.

Я читала всі книжки Ліси Джуелл, які видані в Україні, і зазвичай це стабільні 5/5 та автоматична купівля наступного роману. Але, на жаль, з цією книгою так не сталося. Було відчуття, ніби авторку просто змусили її написати. Тут дуже явно проговорюється соціальний підтекст, причому настільки нав’язливо, що в якийсь момент здається, ніби ти читаєш не трилер, а соціальну методичку. Ідея про «поганих чоловіків» і про те, що жінки не винні, бо довіряють їм, повторюється разів п’ять точно. Сюрпризу, що чоловіки бувають погані, звісно, нуль. можна було і не робити так часто акцент на цьому. На мій погляд, це абсолютно не рівень Ліси Джуелл. Хоча, як і завжди, книга читається легко. Перша частина навіть справді захоплює, рівно до того моменту, поки не стає зрозуміло, що сюжет дуже шаблонний і передбачуваний. Попри це, наступні книги авторки я все одно купуватиму, бо Ліса Джуелл очевидно талановита. Окремий плюс видавництву РМ. Великий, зручний формат, гарний шрифт, нормальні відступи. Саме це сильно вплинуло на те, що я взагалі її дочитала.

авторка знову робить те, що вміє найкраще, бере звичайну, на перший погляд, сім’ю, відкриває двері їхнього дому і показує прірву, яка ховається за ідеальною картинкою. історія, що починається з відчуття легкої тривоги, а з кожним розділом переростає у той характерний “джуеллівський” психологічний тиск, коли ти розумієш, тут ніхто не такий, яким здається. тут і складні стосунки, і роками замовчувані травми, і повільне, але невідворотне розкручування клубка таємниць, який зрештою приводить до правди. дуже тонко передано динаміку в родині: маніпуляції, залежність, вибухові емоції та атмосферу дому, де любов і контроль переплелися занадто тісно. фінал – 🤯 коли там продовження? 10/10⭐️

«Сім’я з горішнього поверху» залишила по собі приємне враження. Книга читається легко, сюжет затягує поступово, без різких стрибків, але з постійним відчуттям напруги. Особливо сподобалося, як авторка розкриває персонажів — вони не ідеальні, з власними слабкостями й внутрішніми конфліктами, через що виглядають дуже реальними. Місцями хотілося більше глибини або несподіваних поворотів, але загалом історія тримає увагу і не відпускає до кінця. Це хороша книга для неспішного читання і роздумів про сім’ю і те, що часто залишається «за зачиненими дверима».

Книга «Ніщо з цього не правда» читається дуже легко і швидко. Вона постійно тримає в напрузі, бо важко зрозуміти, де правда, а де брехня. Через ненадійного оповідача весь час сумніваєшся в подіях і героях. Після прочитання лишається багато думок про цю історію. Один з найцікавіших трилерів саме сучасної літератури. З недоліків, іноді поведінка однієї з героїнь починала дратувати.

Історія місцями важка, місцями змушує відчувати безвихідь головних героїв. Безпорадність, ніби нуртує по венах. Спочатку взагалі важко розібрати про кого розповідь у перших розділах. Мені сподобалось, що максимально пропрацьована кожна ниточка розвʼязки історії. Не пропущений жоден фрагмент, навіть здавалося б найдрібніший. Коли вже прочитав розвʼязку цієї історії і спокійно читаєш останній розділ книги, то наприкінці вас чекає неочікуваний сюрприз, який теж дещо змінює тональність закінчення книги) Загалом дуже потужний сюжет.