«Хто дозволяє себе шмагати, той заслуговує батога.» «Фактично це перша літературна спроба осмислення мазохізму як соціального і сексуально-психологічного феномена. Автор стверджував, що твір мав під собою автобіографічну канву і був написаний під враженням від любовної історії, що відбулася в нього із Фанні фон Пістор. Дуже відверта розповідь про фізичне насильство сильної жінки над чоловіком.» По сюжету: Розповідь передана у форматі щоденника від імені Северина, який закохується у владну та неймовірно прекрасну жінку. (Можна зробити висновки, що мазохістські асоціації йдуть родом з дитинства.) Северин та його Венера підписують договір: вона стане господинею, а він — рабом. Разом вони вирушають до пристрасної Італії втілювати бажане. Роман не великий(180 ст.), але ввібрав в собі цілу купу тем:філософські роздуми про природу взаємин різних статей, еротизм і вишукана атмосфера з елементами розкоші та гедонізму. Мені і сподобався, і ні? На 6-7/10

У центрі сюжету книги чоловік і жінка, які заключають договір: він буде її рабом, а вона — його господинею. Він має слухатися усіх її наказів і беззаперечно виконувати їх. Що між ними? Нездорове, але справжнє кохання? Чи просто втілення гарячих фантазій одне одного? Це було моє знайомство з класикою, і воно пройшло успішно! Книга мені сподобалася, сюжет тримав у своїх тенетах. Головні герої сірі, неординарні, залежні, гіперфіксовані на своєму положенні. Не буду стверджувати про кохання у цій книзі, бо, на мою думку, кожна людина сприймає все описане по-своєму. Любовна лінія тут настільки неординарно прописана, що ти постійно думаєш, а чи є там взагалі якісь теплі почуття. Проте я все ж вірю, що між ними було кохання, а не лише фантазії і підкорення внутрішнім демонам? Книга була написана в 1869 році, і я навіть не уявляю, наскільки революційною і скандальною вона була на той час. Навіть мені, прогресивній жінці 21-го століття, було інколи ніяково читати. Звісно, тут достатньо багато слів про тогочасне положення жінок і їхнє місце в суспільстві. Проте ця книга є досить революційною у своїх поглядах, підтвердженням цього є остання цитата в серії допису? Я взагалі не знала, чим може закінчитися така книга, тож навіть не будувала теорій. Але я не очікувала, що у розвʼязці та фіналі буде стільки плот-твістів. Ця книга про кохання, хай би яким воно не було. Про людей, які прагнуть втілити свої потаємні бажання та фантазії, а також про безмежну владу та що вона робить з людиною. Книга мене приємно здивувала. Я отримала насолоду під час читання, а ще варто відзначити неймовірно гарне оформлення цього видання?

Відверто кажучи, очікувала від цієї книги більше еротизму й "оголеності", а насправді маємо те, що не зовсім вписується у масові уявлення про мазохізм. Однак цю книгу треба прочитати, щоб краще зрозуміти "філософію", ім'я якій дав Мазох.

Естетика книги — це те, що дійсно варто уваги : ілюстрації, сторіночки, обкладинки, форзац — це витвір мистецтва, але ж зміст.... Мабуть, не моє ..не цікаво, нудно, якесь дивне та не зрозуміле ....

У повісті «Венера в хутрі» описано факт з особистого життя автора. Повість насамперед про безмежне, фанатичне, одержиме кохання й божевільне почуття чоловіка до жінки. Чоловіка, який ладен був пожертвувати всім і, зокрема, власним життям заради свого кохання. Та про жінку, яка спочатку не могла зрозуміти суті вигаданої гри, а потім вміло нею користувалася... На мою думку, справжній чоловік не погодився би з такою фразою: «— Я вважаю, щоб навіки утримати біля себе чоловіка, треба йому зраджувати...» - нє ну серйозно?? Це повість про приниження безхребетних чоловіків таких, як Сиверин жінками. Про гру їх почуттями. Коли чоловік лазить на колінах і пускає соплі, якось мені не приємно, тому я розчарована головним героєм. Читала багато гарних відгуків, але якось не для мене ця історія.

Книга складається з трьох оповідань «Дон Жуан із Коломиї», «Венера в хутрі» та «Місячна ніч». Загальновідомим є, що пишучи свої твори, автор спирався на те, що бачив у дитинстві крізь щілину у шафі, волею долі опинившись у спальні тітки. Пристрасть, батіг, хутра, у яких любила гуляти гола графиня. «Дон Жуан із Коломиї» - мені занудне оповідання, тому нема що розказати. У повісті «Венера в хутрі» описано факт з особистого життя автора. Повість насамперед про безмежне, фанатичне, одержиме кохання й божевільне почуття чоловіка до жінки. Чоловіка, який ладен був пожертвувати всім і, зокрема, власним життям заради свого кохання. Та про жінку, яка спочатку не могла зрозуміти суті вигаданої гри, а потім вміло нею користувалася... На мою думку справжній чоловік не погодився би з такою фразою: «— Я вважаю, щоб навіки утримати біля себе чоловіка, треба йому зраджувати...» - нє ну серйозно???? Це повість про приниження безхребетних чоловіків таких як Сиверин жінками. Про гру їх почуттями. Коли чоловік лазить на колінах і пускає соплі, якось мені не приємно, тому я розчарована головним героєм. Читала багато гарних відгуків, але якось не для мене ця історія. А от «Місячна ніч» мені сподобалась. Володимир мені подобається своєю порядністю, а Ольгу хочеться прибити, її марнославство і бажання володіти як чоловіком так і Володимиром мене шокує, а фінал повісті просто мене вбиває.

Ми маємо таку багатошарову культурну спадщину, що можемо відкривати і відкривати нові, а інколи неправомірно відкинуті імена. А цей автор народився у Львові, у своїх творах описував людей, що мешкали на цій землі. То чому ж він не наш? Наш, австрійсько-німецький українець, ім'я якого "в сує" ми часто згадуємо) Твір класичної літератури, який вперше (так стверджують) описав одну з особливостей людської сексуальності. Як на мене, і психіки також. Бо усе починається з голови. Але якщо твоя нервова система має низький поріг чутливості до болю, то навряд чи цей вид сексуальних розваг стане твоїм улюбленим. На щастя) "— Чом би й ні, якщо я Вас ще більше за це обожнюватиму? По-справжньому любити можна тільки те, що вище за нас, – жінку, яка підкорює нас своєю красою, темпераментом, духом, силою волі, яка сама стає нашою тиранкою. — Тобто те, що інших відштовхує, Вас притягує?" То ж, хто вони? Він - Северин, вона - Ванда. Він прагне болю, вона, як молода вдова, після деяких вагань вирішує йому допомогти. То ж вони живуть, подорожують, спілкуються, виконуючи свої дивні ролі. Але ж, чим більше влада, тим вона більше оволодіває, тому фінал для мене не дивний. Це тобі не долоньками по дупці хлопати) А до чого тут хутро? Виявляється, до всього))) Точно не буду відраджувати, якщо і вам цікаво. Читається легко, інколи навіть весело (можливо, це у мене така дивна психіка). То ж, чому б і не прочитати?

"Венера в хутрі" - це вражаючий та провокаційний роман австрійського письменника Леопольда фон Захер-Мазоха. Він розповідає історію головного героя Северина, який вступає в стосунки з жінкою, яка виявляється владною та домінуючою. Роман досліджує теми сексуальності, влади, підпорядкованості та підкорення. Він має виразний стиль письма та багатошарових персонажів від яких ви будете в захваті від першої до останньої сторінки. "Венера в хутрі" є сучасним та проникливим романом, враховуючи те, що був написаним в 1870 році. Я поставила 9 тільки через надмірну емоційність Северина) Мені хотілося щоб він був трішки сильнішим на початку історії) А загалом мені сподобалась.