Як же мені сподобалася ця книга! Написана логічно, з гумором, спираючись на енциклопедичні знання. Літературознавець найвищого штибу. Шкода, що свого часу у моєму виші було небагато таких викладачів. Але, на щастя, хоч деякі були. Про що? Книга складається з 45 уроків, викладених у формі есеїв, написаних автором для "України молодої" протягом 2012-2013 років. Теми, як і настрій викладення кожного уроку, різні: від Київської Русі до сучасності. Мене найбільш зацікавили барокова література та "наші 20-ті", бо їх можна досліджувати й досліджувати. Хочеться окремо відзначити вільне володіння матеріалом, екскурси в інші літератури, добрий гумор, розуміння українського характеру, а також любов до Харкова (але і до рідного Краснопілля, що на Сумщині). "Навіть відлюдник і аскет Сковорода дуже любив вино. Проте, на відміну від своїх братів-«пиворізів», він надавав перевагу вишуканим сортам. У юності філософ смакував токайське вино, пробувши аж п’ять років у складі очолюваної генерал-майором Федором Вишневським Токайської комісії, що закуповувала вина для імператорського столу. Золотисте і дороге токайське вино вважали тоді «вином королів», хоча його любили й такі володарі дум, як Вольтер чи Ґете". Переказувати уроки не бачу сенсу, бо, по-перше, я не зможу це зробити так майстерно, як автор, а, по-друге, я дуже раджу вам це прочитати. Окремим плюсиком буде можгивість попрактикуватися у перекладі з німецької. Тому однозначно рекомендую філологам)

Це не просто біографія, а захоплива мандрівка життям і творчістю Шевченка у форматі абетки. Кожна літера – це цікавий факт, подія чи особливість, що допомагає поглянути на відомого поета і художника зовсім під іншим кутом. ? Ілюстрації та колажі від Анастасії Стефурак чудово доповнюють текст і створюють яскраві візуальні образи. Вони буквально "зачіпляють" око, допомагаючи краще запам’ятати прочитане. А дітям такий формат особливо сподобається – адже складна інформація подана легко, лаконічно та наочно. ? Автор книги, Леонід Ушкалов, – відомий український літературознавець, професор, член Національної спілки письменників. Його дослідження про Шевченка завжди вирізнялися свіжим поглядом і глибоким аналізом, і ця книга – чудовий доказ. ✨ Якщо хочете дізнатися, яку пісню любив співати Шевченко, ким він міг стати, якби не малював і не писав, і ще сотню інших цікавинок – ця книжка точно для вас! І для дітей, і для дорослих. Обов’язково до прочитання ??

Мені подарували цю книгу. Однак, це найгірше й найнудніше що я читав за своє життя. Відкриваючи книгу на вас налітають нафталінові парфуми автора, який вивалює мільярд невідомих (і насправді, нікому крім нього непотрібних) імен. Жодної структури. Більше схоже на хаотичні розмови скаженої людини, що доїдає вчорашню булку з капустою у розірваному плащі біля метро. Ви б стали брати його книгу?

Книга, яку потрібно прочитати всім, хто цікавиться українською культурою – «Що таке українська література» Леонід Ушкалов. Моментами її читати складно, але від того не менш захопливо? До книги ввійшли 45 есеїв, які вперше побачили світ у 2012–2013 роках на шпальтах газети «Україна молода» в рубриці «Уроки літератури від Леоніда Ушкалова». Кожен із цих уроків дуже змістовний та цікавий. З них ми не тільки дізнаємося про життя та творчість наших письменників, але й обговорюємо щастя, свободу, любов, правду, поезію та самотність. На сторінках книги ми побачимо Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, Тараса Шевченка, Григорія Сковороду, Миколу Хвильового та багато інших відомих українських письменників. • В 1925 році Україна за загальною кількістю видань посідала сьоме місце у світі – відразу після Німеччини, Франції, Великобританії, США, Італії та Польщі… Інститут книгознавства ліквідували 1934 року. • Життя йде своїм ходом, і пісок забуття притрушує навіть те, що було ще зовсім нещодавно. • Ледве чи помилюся, коли скажу, що вино та поезія – речі нероздільні. Точніше, вино – то справжня «кров поезії». Воно означає тут геть усе: Бога й диявола, душу і тіло, любов і ненависть, пам'ять і забуття, а ще – насолоду, дружбу, гріх, жертовність, свободу… • Наш поет (Тараа Шевченко) надто любив це життя-свято – нехай примарне, нехай крихке, нехай конечне, та все-таки свято. Може, він і любив життя так сильно якраз тому, що гостро почував його проминальність. • «У московському народі панують просто неймовірні рабство й неволя… там гадають, що люди приходять у цей свій тільки заради того, щоб не мати в ньому нічого, а бути лиш рабами.» – Іван Богун • Отак – на противагу просвітницькому гаслу: «Всі люди рівні» – Сковорода стверджує: «Всі люди різні». А це означає, що треба вчитися сприймати світ таким, яким він є, в усьому його розмаїтті, в усіх його суперечностях, у всій його недоладності, красі, величі, трагізмі… Мабуть, саме це дає можливість жити «тут-і-тепер», почувати вдячність. • «Історія мого життя – це частина історії моєї вітчизни» – Тарас Шевченко

Ця книга - збірка 45 статей, що виходили у газеті "Україна молода", кожну з яких автор присвячує окремій темі, але головна мета - показати всю неосяжну ширину нашої літератури, і що не Шевченком єдиним вона багата! Особисто мене потішило, що автор звертається до сучасних авторів на рівні із письменниками свого улюбленого бароко. Ушкалов - фанат Сковороди, але ж і про Жадана він не забуває) Найбільш цікавими були статті про Хвильового та Довженка, а менший інтерес до кількох інших уроків я списую на те, що багато про кого я вже знала. Втім, книга поповнила дуже багато знань і, як мінімум, словниковий запас.