Леонід Первомайський

Класика є класика❤️

Чому цю книгу треба мати на поличці в кожному пристойному домі?
⭐вона дуже естетична. І дуже якісна!
⭐пахне випічкою (мені пряниками)
⭐це антологія: зібрані твори класиків ХІХ-ХХ століть
⭐цікаво побачити не дуже поширені твори улюблених авторів
⭐є автори, імена яких більшість бачить вперше (от вам і наслідки столітніх заборон всього українського)

📖Сюжет. Вся антологія пов'язана лейтмотивом: Великдень — це не лише про християнство. Це набагато глибше, духовне. Й актуальне: як святкують Великдень на фронті, як у полоні, у засланні... Є й легкі твори, які можна почитати дітям.
📚12 авторів поезій та 33 автори прози — упорядники спеціально підібрали сакральні цифри. Читати можна по порядку: усі прозові твори зібрані в хронологічному порядку, тому чітко відслідковується розвиток літератури та зміна суспільних настроїв. Або ж можна читати в будь-якому довільному порядку, обираючи твір під настрій. Я так вчора відкрила для себе Юрія Косача. Задумалася, чи цей автор не з поважного роду Косачів — і так, це племінник Лесі Українки, відповідно, онук Олени Пчілки (її твір тут теж є).

❗Обов'язково прочитайте передмову. Богдан Тихолоз детально пояснив, чому в збірці мало "ванільних" творів. І це не через те, що вся українська література — то "журба й кріпацтво".

Також дякую "Рідіт" за лекцію від кураторки серії класики Ярини Цимбал. Почуте стало вирішальним аргументом за придбання книги.

Цю встиг придбати, а різдвяну класику чекаю додрук, дуже якісна святкова книга.

Дуже гарна, як сонечко, щиро раджу

Не питайте, чого я, вивчивши курс української літератури в інституті, вирішила, що така яскрава та красива книга має складатися зі світлих і святкових творів. Хто зна. Я, мабуть, подумала, що знайдені нові твори та нові імена. Так і є. Знайдені. Але українська великодня класика — це насамперед про знедолених, ображених, нещасних. Про сподівання... Не дарма ж ще у 20-му столітті актуальним залишалося гасло "Христос воскрес. Воскресне Україна". Тому — будьте готові до сліз.

Про що? Про події, що відбувалися на Великдень з різними людьми. Розчулитися ви зможете вже читаючи передмову, вона написана дуже натхненно. А потім ідуть оповідання, поезії, вірші, новели... Хочу наголосити, що тут дуже гарно прослідковується розвиток української літератури. Бо, не дивлячись на нібито схожість сюжетів, ми бачимо зростання художнього рівня, удосконалення літературної майстерності, удосконалення засобів, прийомів, образів. Це дуже пізнавальне читання. Але не радісне.

"Крізь весняні шуми рік і лісів, крізь гамір торговиці світової, крізь невгаваючий рев ненажерливості людської і злоби — чую тебе, свята та велика молитва нашого безталанного народу
Помилуй нас!" (Богдан Лепкий)

То ж, читаючи збірку, ви доторкнетеся та зможете поспівчувати горю різного штибу — сиротам-дітям, сиротам-батькам, переселенцям, селянам, містянам, шахтарям, ув'язненим, тваринам... Список можу продовжувати. Але інколи ви зможете перевести подих, читаючи дитячі спогади письменників про святкування Великодня, стати ближчими до вегетаріанства (пам'ятаю, як я вперше ще у 90-ті прочитала цей твір Коцюбинського!), порозмірковувати про кохання завдяки Олені Пчілці та Валер'яну Підмогильному.

Але провідною темою залишається людське горе, здається ці твори волають до нас: "Допомагай! Пам'ятай! Дій!" В Україні Великдень — це не про свято, це про боротьбу.

Не очікувала від збірки нічого.
Хотіла просто гарне лімітоване видання в колекцію.
Вважаю, про естетику антології не варто і казати, але фото на сайті дійсно не передає всієї краси (і запаху).

А потім вирішила: почитаю по пару оповідань щодня, можливо до Великодня додасться трошки якогось піднесеного настрою і атмосфери. Сумнівалась, бо виросла не в релігійній родині і не маю якихось стійких традицій чи спогадів з дитинства.

Але… Це просто вау! Тексти так доречно підібрані, хоча раніше я їх і не зустрічала.
Найважливіше те, що вони дійсно створюють святкову атмосферу, навіюють якість спогади і ностальгію, деякі написані більше 100 років тому, але вони досі актуальні (!!!), бо ідея боротьби українців і прагнення свободи зараз дуже відгукується нам. Не знаю чому - але читаю і плачу, і від гордості за наших людей і чомусь нас всіх так неймовірно шкода, роками не дають нам спокійно щасливо жити.

Раджу всім почитати, навіть якщо вам святкування Великодня не близьке, ви там знайдете для себе набагато більше, обіцяю.

Гарна книга з Великоднім настроєм, історіями про Великдень, красивими ілюстраціями та запахом прянощів. Дуже подобається ця серія книг. Чудовий подарунок до свят або для власної бібліотеки:)

Цікаве та гарне видання збірки "Великодня класика" від Vivat до великодніх свят. Відчувається аромат свіже надрукованих сторінок та вишневого пирога зі спеціями 😊

Ця антологія є унікальною збіркою творів, що відображають драматичні події та випробування, які переживали українці під час війн ХХ століття. Вона охоплює різноманітні аспекти життя на фронті і в тилу, показуючи, як люди намагалися зберегти людяність і культурну спадщину навіть у найтяжчі часи.

Упорядницею книги виступила Віра Агеєва — літературознавиця та лауреатка Шевченківської премії. Вона зібрала найяскравіші твори про війну від українських письменників ХХ століття. Тут є тексти Валер'яна Підмогильного, Григорія Косинки, Миколи Хвильового, Олекси Слісаренка, Юрія Яновського, Івана Сенченка, Леоніда Первомайського, Григора Тютюнника. У передмові вона глибоко аналізує історичний і культурний контекст творів, що увійшли до антології. Віра Агеєва пише про те, як географічне розташування України зумовлює її постійні воєнні виклики.

Агеєва акцентує увагу на тому, як дві світові війни пройшли через Україну вогняним смерчем, і цей досвід відображено у вітчизняній літературі. Вона підкреслює, що саме у воєнній українській прозі вдалося проговорити глибокі травми, заподіяні війною, і спробувати шукати відповіді на питання про причини терору і масштаби втрат.

Передмова Агеєвої не тільки підготовлює читача до сприйняття складних тем, але й додає глибину розуміння контексту, в якому створювались ці твори. Вона допомагає побачити, як історичні події впливали на літературний процес і як письменники осмислювали воєнний досвід у своїх текстах.
Чому варто читати цю книгу? Антологія передає атмосферу громадянської війни, червоного терору, гітлерівської навали та фашистської політики в Європі, демонструючи, як ці події позначилися на життях людей, зокрема на долях дітей війни. Ці твори сповнені глибоким болем травмами, які й досі резонують в українському суспільстві.

Не можу мовчати, яка естетична це серія! Я маю всі три книги, вони схожі в оформленні: тканинна обкладинка, ляссе, якісний друк, але кожна й особлива дизайном, що вдало підкреслює тему збірок!
Ця антологія – не просто збірка текстів про війну, це можливість зануритися у складну історію нашого народу, відчути весь спектр емоцій, які переживали наші предки, і зрозуміти, як війна вплинула на їхні життя. Читати такі книги зараз ще важче, але саме через жахіття, які відбуваються на території України сьогодні, ця антологія заслуговує на вашу увагу. Вона допоможе глибше зрозуміти, як війна впливає на людину та суспільство, і чому важливо пам’ятати про ці події.

Перш за все, хочу сказати, як мені подобається ця серія книг! Оформлення самих сторінок та авторів, ця неймовірна й дуже приємна на дотик обкладинка – просто величезна любов! Ще до того, як я прочитала «Коли говорять гармати. Антологія української воєнної прози ХХ століття», я вже встигла придбати три книги з серії💭

Для даної антології Віра Агеєва підібрала найяскравіші твори про війну від українських письменників ХХ століття. Тут у нас Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Валер'яна Підмогильний, Григір Тютюнник, Григорій Косинка та інші.

Кожен з їхніх текстів наповнений смутком, болем та глибокими травмами, які супроводжують українське суспільство й до сьогодні. Звісно ж, зараз читати такі книги складніше для нас, але саме через весь той жах, який відбувається на території України, ця антологія заслуговує на вашу увагу.

Також поділюся декількома думками з різних творів:

• Усе тут підлягало виміну, тільки не книжки. Ніякий штукар не виносив сюди цих рушіїв культури, бо й за цілий університет не дістав би картоплини. На базарному полі людський розум зазнав смертельної поразки від вікового свого перебійника — людського шлунка. («Третя революція», Валерʼян Підмогильний)

• Хто не їв крадених кавунів, той пропаща людина навік; нема кращого кавуна, як той, що ви викотили з дідової Гусакової бакші, як нема кращого торгу, ніж торг із дідом Гусаком. («Кінчався вересень 1941 року», Іван Сенченко)

• Війна. Вона йде по нашій землі, по нашій ниві. Як тяжко думати про це. А втім, шлях наш ніколи не був устелений квітами. Що ж, сподіватимемося, що й у цьому бою ми зуміємо вистояти. («Кінчався вересень 1941 року», Іван Сенченко)

• Ви кажете, що все вже минуло. Але скажіть, чому мертві не хочуть умирати в нашій памʼяті? Чому вони хочуть жити в наших спогадах, у нашій душі? Навіщо це їм? Яким насінням засівають вони ту пустелю, що лишається по них в нашому серці? Я стомився від безплідної любові… («Шенбрунн», Леонід Первомайський)