Книжка, відверто, мені не сподобалася. Блокнот з купою майже пустих сторінок, набір оповідань які майже не пов’язані між собою. Авторка намагалася в інтелектуальну прозу, однак кожна думка, кожна ідея, до яких читач мав би сам доходити, пояснюється самою авторкою. Виглядає ніби примітки авторки, які забули стерти на етапі редагування. І звісно ж, Бог. Він тут всюди і пояснюється ним все: малює від бога, готує від бога, пише від бога, все для бога і все про бога. Навіть кульбабки на горі жовтіші, бо ближче до бога. На жаль, книжку не рекомендував би.

На купівлю цієї книги мене спокусила акція від Старого Лева 1+1=3, а також мені сподобалась обкладинка. Дуже літня та приємна, тому книжуля дочекалася літа, щоб бути прочитаною. Це просто ідеальна книга для читання за 1 годину. Для відпочинку тілом і душею. Схожа на збірку оповідань, де кожне навіює на тебе затишок та приємні емоції.

Коли просто хочеться щось прочитати таке світле і просте, без роздумів, але таке, що торкається душі легенько словами… ледь ледь зачіпає однією думкою і знову відпускає… то це саме та книжка. Кульбаба! Книга моментів, світлих людей, щирих думок. І приємних емоцій від прочитання. “Час не опускає очей. Не ділить потік на частини. Не поспішає. Він плавно перетікає з життя в життя і звучить наповнено в кожній хвилині» «Весь світ звучав так гармонійно… зрештою він завжди так звучить, лиш іноді людські камертони дають збій…» «Не спирайся на стіни, вони можуть бути зруйновані. Опирайся на себе. В тобі досить сили…» «Не зашторюйте світло своєї душі, не загортайтеся в покривало комплексів. Сяйте…»

Кульбабкам нині не сезон, але цілком може бути сезон для книжки Квітки Налади «Кульбаба». Книжку прочитала я менш, ніж за півтори години, тому це непоганий варіант для читання на відпочинку або в перерві між чимось складним. Що ж до моїх вражень про «Кульбабу», то тут все складно. Задум у авторки - неймовірно крутий, ідея показати свій варіант реінкарнації людських душ має великий потенціал розповісти, а що якби…. З «Кульбаби» може вийти потужна книжка, бо вона має такий потенціал, їй дещо не вистачає технічності, структурованості, можливо. Місцями герої книги промовляють словами авторки філософськи, з мораллю, яка губиться, бо текст швидкий і читається так само поспіхом. Уявляється, як авторка намагається впіймати натхнення, як білі пушинки кульбаби, які розносить вітром врізнобіч. Хапає, намагається втримати і вже поспішає вхопити наступну. Перша частина книги, тобто перший цикл життя душ, написаний непогано, але мені не вистачило витриманої стилістики. З контексту подій у новелах першого пласту, можна припустити, що події відбуваються наприкінці 19 - початку 20 ст., але авторка використовує цілком сучасні слова в діалогах і описах, які не дозволяють повноцінно зануритись в атмосферу. Другий цикл переносить читача в сучасність і знайомить із новими героями, в яких, за допомогою окремих деталей, вгадуються персонажі з першого циклу. Але… не всі персонажі проявляються однозначно, в деяких персонажах присутні риси двох попередніх… таке враження, що Квітка сама заплуталася хто перетворився у кого. Всі персонажі вийшли занадто нереалістичними, такими живими концентратами бездоганності, без напівтонів.
Третій цикл нехай для вас залишиться інтригою…) То ж читати чи ні - обирайте самі…