Крістін Річчіо

Мені дуже важко йшло читання цієї книги. Я навіть паралельно почала інші, щоб якось переключитися. Але потім стало краще і цікавіше. Шейн 20 років, вона ще жодного разу не цілувалася і сама по собі сором'язлива дівчина. Вона знаходить друзів та їй починає подобатись хлопець, але не усе так просто і проблеми вилазять з кожного місця. Дуже мало сміливих рішень і правильних діалогів. Скільки проблем люди могли би уникнути, просто говорячи один з одним, а не скриваючи правду або свої почуття.

Особливо мене бісили батьки і сім'я Шейн. Ось це, ти будеш вчитися на того на кого ми хочемо. Ти будеш робити те, що ми скажемо. Сподіваюсь коли-небудь дорослі облишать свої нездійсненні мрії проектувати на своїх дітях.

Події відбуваються у 2011 і у 2017 роках. А ще тут є магічні моменти, такі як подорож у часі😱 я здогадувалась звичайно, коли все пішло через одне місце, що без цього так легко ця ситуація не вирішиться, але все одно прикольно вийшло. Багато згадувань пісень, книжок і фільмів. Неймовірні подорожі по країнах Європи і смачна їжа.

Також книга про мрії і їх досягнення, про справжню дружбу і про те, що безвихідних ситуацій не буває. Наше життя належить тільки нам і крім нас ніхто не знає як нам буде краще. А ще у нас з вами немає ангела охоронця, який прийде з чарівною кнопкою, тому робіть одразу те, що вважаєте за потрібне і живіть своє найкраще життя. У нас у всіх лише одна спроба на це.

Шейн - 20 років, але у неї нема ні друзів, ні хлопця і все в її житті вирішують батьки. Адже вони доньку утримують. І дівчина має здійснити мрію мами - стати лікаркою. Правда, сама вона хоче написати книжку.

І от Шейн приймає рішення і їде на навчання в Лондон. Бо саме там є крута можливість вчитися писати. Нові знайомства, друзі, перше кохання, подорожі в міста Європи. Дівчина наче ожила, але не все ж так просто. Страхи і обов'язки часто сильніші за наші прагнення та мрії.

І от їй випадає другий шанс. Чи варто спробувати скористатися чи краще плисти за течією? Що ж обере Шейн?

І на перший погляд простенька книжка від відомої блогерки викликала в мене багато роздумів про мене. І особливо зараз - в час війни . Все змінити не так легко, але, може, варто хоча б спробувати?

P. S. До речі, відео polandbananasBOOKS не сподобалися.

📌"Я дозволила собі сподіватися. Сьогодні мені довелося зішкрібати свої надії з підлоги пабу."

Я не покладала особливих сподівань на цю історію. Але вона потрапила в саме 🩷
Я відчула спорідненість з головною героїнею. Взагалі книжки, де герої є письменниками і обожнюють книжки -  особливі)

Якщо перша половина не викликала в мене прям вау-ефекту, то починаючи з другої - постійно хотілося як найшвидше повернутися до читання.

Відмічу, що мене інколи дратував головний герой.
А от Шейн, часом, викликала жалість 😔 особливо в моменти, коли Пайлот поводив себе як козел 🤨
Щодо решти героїв - вони прикольні)
Не хочу розкривати головну фішку сюжету 😏 але я таке дуже люблю.

Розв'язка змусила по доброму понервувати. Але я перегорнула останню сторінку з посмішкою 🤗

Загалом, мені дуже сподобалась ця трохи нереально-фантастична, місцями смішна та наївна історія про те, що все реально, якщо дійсно бажаєш цього серцем 🤗