«Проходження крізь дзеркала неможливе без зіткнення із собою віч-на-віч. Хто сповиває обличчя вуалями, хто бреше собі й бачить себе ліпшим, ніж справді є, нізащо цього не зможе зробити».
Давно чула про тетралогію французької письменниці Крістелль Дабос під назвою «Крізь дзеркала». Й тільки зараз я вирішили її прочитати.
Анотація: Офелія — дівчина в окулярах і старенькому шалику, яка весь час проводить з книжками в будівлі Архівів. А ще вона особлива, бо володіє даром читати минуле й мандрувати світами крізь дзеркала. Утім здається, що жоден портал не сховає її від заручин з Торном, самозакоханим і жорстоким представником клану Драконів. Дівчина має покинути рідний ковчег Аніма та вирушити до столиці холодного, крижаного ковчега, відомого як Полюс. Там небезпека чатує за кожним рогом і нікому не можна довіряти. Усе на Полюсі має зворотний бік. Довкола Офелії в’ється химерне плетиво інтриг, яке затягує її до небезпечної політичної гри. Тепер вона інструмент смертельної змови, що поставить під загрозу не тільки долю Офелії, а й майбутнє всього світу.
В вищезгаданій анотації лаконічно та зрозуміло розписані головні моменти, тому не буду на сюжеті зупинятися.
З таким жанром, як фентезі з елементами стимпанка, я ще не була знайома, тому перша книга циклу «Крізь дзеркала» під назвою «Зимові заручини» спочатку тяжко пішла. Було нудно, бо звикла до фентезі в стилі середньовіччя. Але потім мене так ця історія та всесвіт поглинули, що я не могла відірватися!
Так, а що за всесвіт там? Колись була ціла планета, але через незрозумілі поки що для мене події світ розколовся, й з’явилось безліч різних за розмірами, політикою, магічними силами тощо ковчегів — літаючих островів. Щоб потрапити з одного такого на інших, потрібно було перелетіти на літальному апараті, які працюють на пару. Та й взагалі, майже вся техніка у них працює на паровій тязі.
Книга мені сподобалась не лише своїм світом, а й героями. Як завжди в нас головними персонажами виступають: таємничий та навіть в своєму сенсі харизматичний чоловік — Торн Дракон (мешканець ковчегу Полюс) —, та дівчина — Офелія (мешканка ковчегу Аніма), яка спочатку здається тихим й сірим мишеням. Ви, мабуть, думаєте, що їх любовна лінія швидко набирає обороти, але це не так! Вона на момент першої книги вже є, але така непомітна, що можна подумати, що якісь скороминущі погляди насправді випадкові.