Жив був хлопчик. Якось він вирішив, що хоче полетіти в космос. І не просто вирішив, як роблять 99% дітей, а справді почав про це мріяти. Він вивчився, постійно працював над собою, чекав терпляче та витримано. Нехай він багато говорить про те, що працював та тренувався щодня, він має на це право! Я читала і дивувалася - скільки ж треба сил! Можна багато років працювати кожен день, але так ніколи і не потрапити до космосу і він був готовий до цього. Неймовірна людина. Ось мене завжди дивують, вражають такі люди, я на його тлі взагалі просто гадки не маю, чого я хочу від життя. А тут у людини: "Бачу мету – не бачу перешкод". Неймовірно. Мені здалося, що космонавти (астронавти) – люди дуже витримані, холодні, стійкі, наче машини, судячи з опису Крістофера Хедфілда. Все в них схоплено, все вони знають, все опрацьовано і готові до всього. Напевно, це дуже рятує у повсякденному житті. У них зовсім не буває сплесків емоцій, вони не мають права на стрес. Як машини. Добре це чи погано - вирішує кожен собі, але мені здається, що це дуже складно, хоча їм цілком природно. Дуже важливо, щоб поряд були люди, які розуміють: автору книги пощастило з дружиною, хоча я впевнена, там у стосунках не все так гладко, як здається по книзі. Ця книга - путівник життя космонавтів. Як вони готуються, що роблять, як здійснюються космічні місії? Читаючи книгу, ми проходимо шлях від запуску ракети до повернення підкорювачів космосу додому, далі йде розповідь про відновлення, яке трохи лякає: якою ж ціною даються нам ті крихти знань про космос, які можна отримати в таких програмах. Стільки сил, грошей, ресурсів покладено на те, щоб потрапити туди, на орбіту, зовсім не високо над землею, за мірками всесвіту, щоб отримати якусь інформацію про нас, про світ, у якому ми живемо. Роками люди готуються до цієї такої величезної у масштабах Землі, але водночас такої маленької у масштабах усього нашого світу, події. Скільки задіяно людей, скільки машин, роботів, техніки! Голова йде кругом, коли починають про це думати, а такі книги не впливають на мене інакше! Все це заради того, щоб дізнатися про щось нове. Дивовижний потяг людства до нового, до знань, до розширення меж своєї свідомості. Прочитайте цю книгу і вас захлиснуть емоції та думки про це. Після прочитання можна подивитися в інтернеті відеоролики про цих космонавтів, про їхнє повернення, про цю програму, яка там описана. Цікаво було поглянути на персонажів книги після її прочитання – вони живі! Вони живуть із нами на одній планеті, неймовірно просто!

Перед читанням цієї книги наполегливо рекомендую переглянути на ютубі відео Space Oddity із міжнародної космічної станції. Цей вусатий чоловік, що переспівує Девіда Боуї і крутить гітару у невагомості – автор книги. Ці кілька хвилин перегляду дадуть вам розуміння, яка непересічна і дотепна людина Кріс Гедфілд. І ви зрозумієте, чому обкладинка саме така. І справа не тільки в тому, що Гедфілд – астронавт, що тричі літав у космос і провів там майже 4000 годин. Думаю, якби він обрав будь-який інший шлях, то був би не менш щасливий і написав би не менш захопливу книгу. Гедфілд пише легко і доступно, навіть коли йдеться про складні наукові аспекти. Він уміло комбінує наукові факти з особистими міркуваннями і гумором, що робить його історії неймовірно захопливими. Оооо, його гумор і самоіронія просто космічні! Гедфілд показує, що космос необов'язково серйозний і нудний: там можна грати у водні війни чи вчиняти бунт на космічній станції просто через те, що залишилося занадто багато пакетиків кави. Він не тільки розповідає про технічні аспекти космічних місій, але і про те, як ця робота впливає на особисте життя і сімейні стосунки. Його слова наповнені емоціями і глибоким розумінням того, що справжнє щастя полягає у виконанні того, що любиш і відчуваєш як своє покликання. Але от шлях самого Гедфілда до мрії був не таким легким, як його жарти. З самого дитинства він був захоплений космосом і мріяв стати астронавтом. Його шлях до космічних висот почався з навчання на льотній факультеті Королівських військово-повітряних сил Канади. Але є нюанс: у Канади немає власної космічної програми, тож ця автобіографія – про боротьбу за мрію. У книзі автор не лише розповідає про свої успіхи та досягнення, але і викладає ключові принципи, які йому допомогли у подоланні викликів та досягненні своєї мрії. Він акцентує на важливості - наполегливості, - самодисципліни та - постійного самовдосконалення. Повірте, ви не будете розчаровані цієї книгою. Я читала її кілька років тому і досі вважаю однією із найяскравіших із прочитаного. Вона неймовірно мотивуюча і надихаюча. "Боятися - це ознака того, що є щось варте того, щоб це зробити."

До прочитання цієї книги я не знала чим відрізняються астронавти від космонавтів, в чому різниця між шаттлом і ракетою, і точно не уявляла, що люди, які летять у космос не просто сміливці, а фізики, математики, хіміки, медики, інженери та психологи в одному лиці. Що й казати, до Кріса Ґедфілда я майже нічого не знала про людей, які можуть бачити нашу планету зі сторони й ту ціну, яку вони за це платять. Відомий канадський астронавт розповідає про те, як ішов до професії своєї мрії, й повірте – це історія, яка дуже надихає. Здається, що для людини, яка знає, чого хоче й вірить у цей шлях, немає нічого неможливого. Це надзвичайна книжка про надзвичайних людей та їх дуже незвичайне життя між Всесвітом і Землею.