Це було моє перше знайомство з авторкою, і о БОЖЕЕЕ воно було неймовірним😍 Я не могла відірватись від цієї прекрасної книги і тепер хочу прочитати їх всі 🥹 Я рекомендую всім і кожному! Історія справді легка і як то кажуть «проковтнулась» за раз🔥 І ці сцени 🔞 харошенькі такі) І поплакала я знатно( мені відносно важко, аби книга вивела на такі емоції) але це того вартувало однозначно!

Моя оцінка — 10 із 10. Ця історія зачепила мене дуже глибоко. У деякі моменти я настільки проживала події разом із героїнею, що буквально відчувала її біль, сумніви та внутрішню боротьбу. Було складно читати без емоцій — місцями серце стискалося, а місцями з’являлася надія. Книга змушує замислитися про кохання, межі, силу вибору та ціну, яку іноді доводиться платити за почуття. Вона не просто про стосунки — вона про внутрішню силу жінки, про складні рішення і про те, як важливо не втратити себе. Однозначно рекомендую до прочитання тим, хто любить емоційні, глибокі історії, які ще довго не відпускають після останньої сторінки.

Моя оцінка — 8 із 10 ⭐️ Не можу сказати, що ця частина вразила мене так само сильно, як перша — «Покинь якщо кохаєш…». У продовженні вже відчувається передбачуваність: я ніби розуміла наперед, чим завершиться ця історія. Але попри це, книга все одно тримає емоційно. Було цікаво спостерігати за героями, за тим, як вони проходять свої внутрішні зміни, вчаться жити після пережитого та робити непрості вибори. Це історія не стільки про кохання, скільки про зцілення, прийняття й силу рухатися далі. Можливо, мені трохи не вистачило тієї глибини й напруги, які були в першій частині, але як завершення історії — це гідне продовження.

Для мене ця книга виявилася важкою. Не через сюжет. А через сенси. Вона дуже боляче й чесно підсвічує те, як дії, ставлення та «любов» батьків формують нас у майбутньому. Як дитячі травми проростають у дорослому житті. Як хтось ламається психологічно та емоційно, а хтось — намагається вижити й стати сильнішим. Це не просто роман. Для мене це більше про психологію. Про внутрішні злами. Про наслідки. Про біль, який тягнеться роками. Читати було непросто. Місцями — дуже важко. Але саме такі книги залишають слід. 9 із 10 — не за легкість. А за глибину.

Це настільки чуттєва історія про шлях до себе, про прийняття, про біль, про пошук своїх мрій та цілей. Неймовірна книга. Я і поплакала, і попищала від милих моментів, в мене серце вистрибувало, одним словом, вау😍 книга не залишила мене байдужою 🫶

Оцінюю 9/10 попри купу суперечливих відгуків ) Починаючи читати, я знала що десь треба очікувати «крінжа», бо бачила відгуки в тіктоці та тредсі.. але мене так вона захоплювала з кожного наступною сторінкою, що я не могла повірити, що комусь вона могла не сподобатись. Це інший стиль Гувер (більш схожий на Веріті), але він ще більше затягує ніж звичайний роман. Нотки паранормального додають інтриги у читанні, а момент де все перевертається «навпаки» робить історію дуже непередбачуваною. Не скажу, що це головоломка, але мені дуже хотілося розгадати як є насправді)

Сподобалось! Морґан Ґрант і її шістнадцятирічна донька Клара ніяк не можуть віднайти спільної мови. Морґан твердо налаштована не дати доньці наробити таких самих помилок, яких наробила вона: завагітніти й вийти заміж надто рано. Через це Морґан відклала свої мрії на потім. Клара ж не хоче прислухатися до порад. У її передбачуваної матері немає ані крихти спонтанності. Вони геть не сходяться ані характерами, ані цілями — матері й доньці все складніше співіснувати. Єдиний, хто здатен принести в дім мир, — це Кріс, чоловік Морґан, батько Клари і якір сім’ї. Та цей мир розсипається на друзки, коли Кріс трагічно гине в аварії за сумнівних обставин. У марних спробах відбудувати все знищене Морґан знаходить підтримку в людини, у якої зовсім не очікувала її отримати, а Клара — у єдиному хлопцеві, з яким їй заборонено спілкуватися. З кожним новим днем, новою таємницею, новою образою і новим непорозумінням мати й донька віддаляються все більше. І здається, що вже ніколи не зблизяться знову…

😻 Пуррфектно! Вусами клянусь!