Кетрін Раян Говард

Зніматися у фільмі жахів чи жити у ньому? Дуже крута і нетипова історія, якій справді віриш навіть більше, ніж очікувала від самої себе Це історія в історії, яка обертається навколо сюжету книги, що так підозріло схожий на дійсність І це чи не єдиний трилер, який тримав у напрузі до кінця Ну, майже до кінця... Та втім, книгу є за що похвалити: моторошна атмосфера, непрохідні хащі лісу на краю цивілізації, постійні дощі й вологість, дивні звуки навколо та перебої зі зв’язком Додайте сюди головну героїню актрису, в якої на попередніх зйомках фільму стався нервовий зрив. Вона переживає у своїй професії не найкращі часи і, не вагаючись, погоджується на першу-ліпшу пропозицію Це вже потім її лякатиме кожен порух, вона матиме сумніви щодо складу знімальної групи, а почуті ненароком розмови повністю переконають її, що єдиний спосіб урятуватися - тікати! Та як тільки Адель, здавалось би, намагається вхопитися за порятунок, трапляється дещо, що, на мій погляд, трохи затягує фінал і розмиває відчуття ідеально вибудованої напруги Попри це, "Хронометраж" - свіжий, кінематографічний, атмосферний трилер, який змушує сумніватися у всьому: у тому, що є фільмом, що реальністю, і навіть у тому, чи можна взагалі відрізнити одне від іншого Якщо любите історії, де кожен кадр дихає тривогою, а кожна тиша звучить гучніше за крик - ця книга точно для вас

Анонім

ХРОНОМЕТРАЖ Кетрін Раян Говард Видавництво Старого лева    Книга мені дуже сподобалася. Початок - перші сторінок 100📖 читала повільно, було складнувато звикнути до побудови тексту, стилю автора в цьому творі, самого перекладу( "...через яку була перечепилася.., ...Мартін був найняв..." 😊). Але сьогодні я дочитувала до 4 ранку, бо не могла заснути, не дізнавшись фіналу🤭.   Клаустрофобний детектив, в якому молода актриса Адель Раферті знімається в фільмі жахів у будинку🏡, розташованому в лісі🌲🌲🌳🌲. Супер атмосферно Авторка передає всі емоції ГГ. Ще по дорозі на місце зйомок актриса отримує погрози. Після першої ночі зйомок вона прокидається і розуміє, що опинилася зовсім одна, без зв'язку, зникла електрика і йде проливний дощ. У неї навіть немає відповідного взуття. Адель почувається у пастці з приходом ночі. Вона постійно думає: де всі поділися, чи це дурний жарт знімальної групи... "😡 я впевнилась, що це все мені влаштовує знімальна група, що то якась матрьошкова егоцентрична дрочка творця, яке Стів собі влаштував моїм коштом." Адель постійно щось робить, щоб вибратися звідти, зарядити телефон та дати про себе знати близьким людям...   Фінал видався неочікуваним. Але в процесі прочитання виникає багато емоцій, запитань, переживань за ГГ. Тож цю книжку я довго не забуду та можу рекомендувати. 💚 Де люди тішаться своєю долею, бо їм вистачає здорового глузду, аби зрозуміти, що їхня доля - це вже чимало. Припиню кожного разу прив'язувати свою самооцінку до того, чим заробляю на життя, і почну натомість просто жити.

Анонім

Дуже сподобався трилер. Це як раз те що треба читати в дощовий вечір на самоті. Так, розв'язка і головний, так мовити "злодій", зрозумілий десь з половини книги, але фішка не в тому. Головна причина через яку ви не можете відірватись від книги - це неймовірно густа атмосфера. В мене було таке враження, що це я біжу крізь темний ліс, падаю в грязюку, в мене на ногах тонесенькі балетки, які відчувають кожен камінчик, і все тіло вкрито дрижаками. Ну і все ж таки, доволі цікаво розкрита тема переслідування. А переслідування чого конкретно - це вже самі прочитаєте.

Анонім