"Мухи - це демони тих людей, які живуть зовні. Вони поволі їдять вас, повзають по вас, насолоджуючись смородом, від них нудить." Це сильна історія про дівчину, до якої доля виявилась не надто ласкава. Ви дізнаєтесь про події, які б могли зламати кожного. Про те, як вставати наново і намагатися змінити своє життя на краще. Хвилюватись за свої минулі помилки, робити нові, довіряти й обирати не тих, закохуватись й розчаровуватись. "Мовчання- найкраща зброя. Люди можуть обдурити тебе за допомогою слів. І перекрутять усе, що ти скажеш. Змусять тебе повірити, що тобі потрібні речі, про які ти навіть ніколи й не замислювався." Початок мені видався простим, не сильно зрозумілим. Проте всередині все стало цікавішим. Я підкреслила багато моментів для себе. Особливо щодо шрамів, бо маю на нозі дещо подібне і багато хто казав, що його треба приховувати. Та це частина мене, помилка лікарів і нікуди її не подінеш. Як життя не випробовує нас та добрі й чисті люди завжди зустрінуться на шляху і допоможуть.

Це одна з найглибших і найсильніших книг, які я коли-небудь читала. Кетлін розповідає нам історію Чарлі, дівчинки, яка справляється з величезним болем у своєму житті за допомогою самопошкодження. Зрештою, ця історія сповнена великої надії, особливо після того, як ми стали свідками подорожі Чарлі, пов'язаної з небезпекою, відчаєм, сумнівами та ненавистю до себе. Стиль авторки віддзеркалює історію - грубу, трагічну, сувору і надзвичайно красиву - з деякими сценами, що викликають і сміх і сльози. Її персонажі багаті та складні, а в образі Чарлі вона створила вразливий і водночас стійкий характер. Неможливо читати цю книгу і не бути зворушеним персонажами Кетлін. Я ніколи не забуду цю історію. Обов'язкова до прочитання для будь-якого віку!

Це не те що я очікувала від історії, тому вона затягнула мене з головою. Історія про дитину, яка потрапила у дуже жорстокий дорослий світ і не знає що робити з собою і своїми емоціями і прийшла до дуже саморуйнуючого висновку. Книжка важка, повчальна, скляна, проте я мало вірю у її фінал (момент подяки авторки і її історія трохи підвищили мою віру в такий фінал..) Ти переживаєш за ГГ як за свою доньку/молодшу сестру/подругу просто як за дівчинку, ти не хочеш, щоб вона робила помилки, бо вона не знає ще людей, має так мало досвіду. Дуже за неї переживала. Не вистачило трошечки більше бекграунду, але потім подумала. що це логічно, бо мозок дитини просто забував про всі психологічні травми й жахливі моменти. Хороша історія для юних людей, можливо допоможе трошки більше цінувати те що в них є

Чарлі 17. Вона втратила єдиного люблячого батька опиняється в медичному центі де лікує свої душевні і фізичні рани, яка ж сама собі і нанесла. Це називається НССУ, несуїцидальні самоушкодження. От тільки, вона як раз хотіла померти. Останнього разу так точно. Книга дуже реалістично передає депресію та ПТСР, але не розкривається мотивація. Також по тексту є кілька сюжетних зачіпок, які не розкриваються ніяк. Судячи з післямови від авторки, вона розуміє, про що пише. І це видно в сюжетній лінії Чарлі, але другорядні лінії не достатньо розвиваються та розкриваються. Багато води з моментами яскравих багряних вкраплень крові.

Мені книга до половини читалась досить важко, навіть думала її відкласти. Але вже трошки більше ніж з половини стало цікавіше. Трошки незрозуміла дії головної героїні, але все-таки я не була в схожих ситуаціях, тому не знати як би я діяла. Книга важлива, має великий сенс і рекомендую почитати тим, в кого в оточенні є люди із залежністю

Це історія, яка вражає до глибини душі. Вона говорить про біль, втрату, боротьбу та водночас про надію, силу і шлях до зцілення. Ця книга про дівчину, яка пройшла крізь темряву, але не здалася. Про те, як складно жити, коли здається, що тебе розбито на шматки, і як важливо знайти в собі силу збирати їх докупи. Авторка з великою чутливістю порушує важливі теми — психічне здоров’я, самотність, пошук себе. Мова книги глибока, емоційна й часом болісна, але в цьому її сила. Вона змушує замислитись, відчути, зрозуміти. Це історія, яка може підтримати тих, хто переживає складні часи, і змусити замислитися тих, хто поруч. Це не просто книга — це голос, який говорить: «Ти не одна» ?

Мені обіцяли книгу повну скла , але я цього не отримала . Мене взагалі не розчулила ця історія , хоч вона і автобіографічна , авторка теж наносила собі пошкодження . Книга читалась дуже легко , сюжет динамічний . Єдине , що мені сподобалось , так те що в книзі на відміну від «Маленького життя» є надія , головна героїня працювала над собою і має майбутнє . Але сама тема самоушкодження мені вже набридла , якби це жорстоко не звучало , мене це все заганяє в якусь депресію , і після цього важко брати якусь книгу до рук . Мені аж занадто багато потрапляє до рук книг про наркоманів , алкоголіків та інших залежних людей . Ще хочу додати , що я розумію , що такі люди , як авторка і головна героїня завжди існували , але я впевнена , що в меншій кількості , ніж зараз , з появою інтернету . Бо я бачила конкретні приклади в інтернеті, коли підлітки роблять собі ушкодження , роблять фотографії і розповсюджують це . Інші підлітки це бачать , підхоплюють хвилю і теж починають з собою це робити . Головна героїня книги/авторка соромились своїх шрамів , коли це робили з собою , вони не кричали про це на весь світ , не «хизувались». А інтернет в даному випадку робить шкоду , розповсюджуючи «моду» на такі дії . Це як гра «синій кит» чи паблік «типічна анорексічка» , я думаю багато хто зрозуміє , про шо я.

важка і скляна історія? реалістичне зображення психічних травм та складного відновлення. біль без прикрас і романтизації. не ідеалізовані, а живі та справжні герої. піднімається ціла куча важливих соціальних тем. 8/10⭐️