Я взагалі рідко читаю анотації перед тим, як взятися за книгу. Так само було і з цією — просто знала, що авторка мені подобається, от і вирішила почитати. Відкрила — а там не звичайна історія, а все у форматі інтерв'ю. Якщо чесно, я подумала: "Окей, схоже, це не моє", і була трохи розчарована на старті. Але як же я помилялась!

Незважаючи на формат, книга дуже класно розкриває всіх персонажів. Всі важливі події, що вплинули на гурт, на саму Дейзі — все це передано дуже точно. І найголовніше — живо. Я реально відчувала, ніби слухаю історію справжніх людей, а не просто читаю.

Я трохи навіть соромлюсь, але я взагалі не фанатка такої музики й думала, що цей гурт вигаданий. А потім полізла гуглити й реально здивувалась — це ж справжня історія! Це було неймовірно круто — відкривати щось нове, чого раніше не знала.

Книга викликала купу емоцій: я сміялась, злилась, переживала разом із героями, ловила їхній настрій. А фінал... трохи здивував і трохи розчарував, але в хорошому сенсі — він був неочікуваний.

Точно можу сказати одне — ця книга однозначно варта уваги. І я зовсім не шкодую, що не читала анотацію чи відгуки перед покупкою. Бо вийшов такий ефект несподіванки, який зробив читання ще цікавішим.

Чесно кажучи, після стількох захоплених відгуків я очікувала чогось справді крутого, тому й купила одразу всю трилогію. Але перша книга мене сильно розчарувала.
Сюжет здався мені сирим: багато моментів взагалі не зрозуміло, як працює цей відьомський світ — нічого толком не пояснюється. Хоча потенціал був, і мені було б реально цікаво зануритися в атмосферу магії, містики, сімейних таємниць — але цього не сталося.
Головна героїня, Емілія, зовсім ніяка. Її дії часто були нелогічні, і я кілька разів ловила себе на думці: "А що взагалі зараз відбувається?" Наче пропущені цілі шматки тексту. Наприклад, вона обідає з Гнівом, а вже наступним реченням кудись тікає — я не розуміла, як це пов’язано. Не знаю, це проблема перекладу чи в оригіналі так, але читалося дуже сумбурно.
Ще один мінус — любовна лінія. Зовсім не повірила в почуття між Емілією та Гнівом. Їх майже не показували разом, не було емоцій, взаємодії, нічого, що могло б натякнути на справжню хімію. І от раптом — "вона закохана"? Звідки? Чому? Взагалі не зрозуміло.
Єдина причина, чому я не ставлю повний нуль — це ідея. Вона справді цікава. Але реалізація, на жаль, підвела. Склалося враження, ніби авторці просто не вистачило часу чи бажання все нормально допрацювати.

Тепер навіть не знаю, чи читати продовження, чи краще не мучити себе 😐

Книга "Шах і Мат" Алі Гейзелвуд залишила по собі приємний післясмак. Читаючи її, я пережила цілу гаму емоцій: щиро сміялася над деякими моментами, а в інших – відчувала легкий смуток. Незважаючи на свою простоту та відсутність надскладного сюжету, книга зачепила важливі струни душі.Особливо важливо, що авторка порушує актуальну та важливу тему сексизму, що робить історію глибшою, ніж може здатися, на перший погляд.
Одним із безперечних плюсів книги є чарівна та захоплива хімія між головними героями. Їхні взаємодії викликають щиру посмішку і змушують вболівати за розвиток їхніх стосунків.
Хоча головна героїня часом і викликала легке роздратування своїми вчинками, це не стало критичним недоліком і не зіпсувало загального враження від книги.
Окремо хочеться відзначити згадку реальних історичних постатей у сфері шахів, це круто

Спочатку моє знайомство з книгою "Ніч, коли Олівія впала" складалося не надто гладко. Перші розділи здалися мені досить передбачуваними, і в якийсь момент навіть виникло бажання відкласти її. Сюжет розгортався ніби за знайомим шаблоном, не підкидаючи якихось особливо інтригуючих поворотів, які б змусили з нетерпінням перегортати сторінки. Можна навіть сказати, що як трилер, книга здавалася досить легкою, без надмірної напруги та несподіваних одкровень 🥱
Проте, я рада, що вирішила довести читання до кінця. Фінал книги став для мене справжнім емоційним потрясінням. Останні сторінки просто розбили мені серце. Особливо сильно мене вразила ця історія, враховуючи, що я сама є мамою доньки. Моя уява, на жаль, розігралася в найгірших сценаріях, і я не змогла стримати сліз 😭
Незважаючи на те, що протягом більшої частини книги мені бракувало гостроти трилера та насправді відчувається банальність кінцівки, я все ж таки рекомендую її до прочитання. За зовнішньою легкістю оповіді ховається досить глибокий і повчальний сенс, який змушує задуматися про важливі речі ☺️😌

"Четверте крило" це захоплива історія з крилатими улюбленцями, але з нерівномірним темпом 😍
Прочитавши "Четверте крило", я залишилася з досить приємними враженнями. Книга мені сподобалася, хоча місцями темп здавався трохи затягнутим, і деякі сюжетні лінії розвивалися не так динамічно, як хотілося б.
Я щиро вболівала за головних героїв, їхні радості викликали у мене справжню емоційну віддачу. Проте, незважаючи на наявність цікавих сюжетних поворотів, особливо ближче до кінця, загального відчуття постійної напруги, якого я очікувала, мені трохи забракло.
Щодо відвертих сцен, то для мене вони були цілком прийнятними. Їхня кількість не здалася надмірною, що є плюсом порівняно з деякими іншими книгами цього жанру 😏
Особливо мене зачепила героїня, яка не боялася демонструвати свої невдачі. Її шлях боротьби, навчання та досягнення успіху став для мене джерелом натхнення. Це додало книзі особливої глибини.
Але моєю абсолютною любов'ю в цій книзі стали дракони 😍 Їхня присутність зробила історію по-справжньому чарівною та незабутньою. Дракони в "Четвертому крилі" – це просто любов з першого погляду.
Можу сказати точно, що це цікава книга з харизматичними героями, захопливим світом, ну і звичайно з чудовими драконами. Вона точно варта уваги 😌