Кетлін Ґлазґов

Це не те що я очікувала від історії, тому вона затягнула мене з головою.
Історія про дитину, яка потрапила у дуже жорстокий дорослий світ і не знає що робити з собою і своїми емоціями і прийшла до дуже саморуйнуючого висновку.

Книжка важка, повчальна, скляна, проте я мало вірю у її фінал (момент подяки авторки і її історія трохи підвищили мою віру в такий фінал..)

Ти переживаєш за ГГ як за свою доньку/молодшу сестру/подругу просто як за дівчинку, ти не хочеш, щоб вона робила помилки, бо вона не знає ще людей, має так мало досвіду.
Дуже за неї переживала.

Не вистачило трошечки більше бекграунду, але потім подумала. що це логічно, бо мозок дитини просто забував про всі психологічні травми й жахливі моменти.

Хороша історія для юних людей, можливо допоможе трошки більше цінувати те що в них є

Чарлі 17. Вона втратила єдиного люблячого батька опиняється в медичному центі де лікує свої душевні і фізичні рани, яка ж сама собі і нанесла.
Це називається НССУ, несуїцидальні самоушкодження. От тільки, вона як раз хотіла померти. Останнього разу так точно.

Книга дуже реалістично передає депресію та ПТСР, але не розкривається мотивація. Також по тексту є кілька сюжетних зачіпок, які не розкриваються ніяк.

Судячи з післямови від авторки, вона розуміє, про що пише. І це видно в сюжетній лінії Чарлі, але другорядні лінії не достатньо розвиваються та розкриваються. Багато води з моментами яскравих багряних вкраплень крові.

Мені книга до половини читалась досить важко, навіть думала її відкласти. Але вже трошки більше ніж з половини стало цікавіше.
Трошки незрозуміла дії головної героїні, але все-таки я не була в схожих ситуаціях, тому не знати як би я діяла.

Книга важлива, має великий сенс і рекомендую почитати тим, в кого в оточенні є люди із залежністю

Це історія, яка вражає до глибини душі. Вона говорить про біль, втрату, боротьбу та водночас про надію, силу і шлях до зцілення.

Ця книга про дівчину, яка пройшла крізь темряву, але не здалася. Про те, як складно жити, коли здається, що тебе розбито на шматки, і як важливо знайти в собі силу збирати їх докупи. Авторка з великою чутливістю порушує важливі теми — психічне здоров’я, самотність, пошук себе.

Мова книги глибока, емоційна й часом болісна, але в цьому її сила. Вона змушує замислитись, відчути, зрозуміти. Це історія, яка може підтримати тих, хто переживає складні часи, і змусити замислитися тих, хто поруч.

Це не просто книга — це голос, який говорить: «Ти не одна» 💔

Мені обіцяли книгу повну скла , але я цього не отримала . Мене взагалі не розчулила ця історія , хоч вона і автобіографічна , авторка теж наносила собі пошкодження . Книга читалась дуже легко , сюжет динамічний . Єдине , що мені сподобалось , так те що в книзі на відміну від «Маленького життя» є надія , головна героїня працювала над собою і має майбутнє .

Але сама тема самоушкодження мені вже набридла , якби це жорстоко не звучало , мене це все заганяє в якусь депресію , і після цього важко брати якусь книгу до рук . Мені аж занадто багато потрапляє до рук книг про наркоманів , алкоголіків та інших залежних людей .

Ще хочу додати , що я розумію , що такі люди , як авторка і головна героїня завжди існували , але я впевнена , що в меншій кількості , ніж зараз , з появою інтернету . Бо я бачила конкретні приклади в інтернеті, коли підлітки роблять собі ушкодження , роблять фотографії і розповсюджують це . Інші підлітки це бачать , підхоплюють хвилю і теж починають з собою це робити . Головна героїня книги/авторка соромились своїх шрамів , коли це робили з собою , вони не кричали про це на весь світ , не «хизувались». А інтернет в даному випадку робить шкоду , розповсюджуючи «моду» на такі дії . Це як гра «синій кит» чи паблік «типічна анорексічка» , я думаю багато хто зрозуміє , про шо я.

важка і скляна історія💔

реалістичне зображення психічних травм та складного відновлення.
біль без прикрас і романтизації.

не ідеалізовані, а живі та справжні герої.
піднімається ціла куча важливих соціальних тем.
8/10⭐️

Загалом мені сподобалась захоплива історія

Якщо одним словом про що ця книга. То ця книга - це драма однієї дівчинки підлітка.

🗯 "Я - Франкенштейн. Я - Пошрамована дівчина."

Сімнадцятирічна Шарлотта опиняється в медичному центі де лікує свої душевні і фізичні рани, яка ж сама собі і нанесла.
Це називається НССУ, несуїцидальні самоушкодження.
В цьому центі майже всі такі, як вона, які роблять собі боляче.
Через деякий час її виписують і віддають на поруки матері, якій вона...не треба.
Дівчина на роздоріжжі матері не треба, друзів майже не лишилось.
А ті хто лишилися, не можуть навіть подбати про себе не кажучи про когось іншого.

Але Чарлі мусить вибратися із того жахіття в яке її загнало життя. І вона бореться з останніх сил. А доля все немилосердно знущається і підкидає все нові і нові випробовування.

Купуючи книгу я не думала, що тут буде стільки болю. Читаючи книгу ти дійсно співпереживаєш головній героїні. Шкода, того що випало на її долю. І те як вона пробує з цим боротися.
Хоча і не завжди виходить втриматися і не зірватися.
Тим більше коли є ті хто тебе тягне на дно.

Ця книга про життя. Але не легке життя підлітки яку хотіли зламати, поламати і викинути.
До речі ця книга не тільки про випробовування. Ту є і любовна лінія, яка буде боліти Шарлотті.

Одним словом мені книга сподобалася. Мене пройняла доля цієї дівчини, я її шкодувала, бо не всім виходить народитися в забезпеченій і люблячій родині.
Хоча і це не є показником не скотитися в прірву.

Це історія про те, як світ завдає тобі стільки болю, що ти не справляєшся. І починаєш кривдити себе в намаганні, як це не парадоксально, врятуватися.
Книга написана смачно, вас кидатиме від надії до відчаю.
Головна героїня зрозуміла, трішки наївна і з божевільним бажанням любові.
Через що потрібно пройти, щоб нарешті зуміти знайти внутрішню опору? на що ми готові заради кохання? і чи можливо зцілити свою душу?