Я прочитала «Усі мої рани», і я не знаю, як тепер жити далі. Ця книга не просто історія, а дзеркало, в яке дивитися боляче, але необхідно. Я закрила останню сторінку з мокрим від сліз обличчям. Я плачу, бо впізнала в цій історії себе😔 кожне слово, кожна емоція та кожен шрам Чарлі відгукнулися в мені так, ніби авторка переписала мої найпотаємніші страхи. Я читала відгуки, де казали, що початок важкий, але мене книга затягнула миттєво. Бо я надто добре знаю, що таке бути настільки зламаною. Мені не потрібен був повний збіг подій з моїм життям, мені вистачило цього відчуття безмежного відчаю, коли фізичний біль здається єдиним способом заглушити той, що всередині. А тема небезпечні/токсичні стосунки? Чарлі тягнеться до любові, до будь-якої близькості, але вона так сильно боїться, що її знову ранять. Вона закохується не тому, що це романтично, а тому, що їй відчайдушно потрібен хтось, хто просто буде поруч, хто не кине. Це так впізнавано 😔 шукати порятунку в інших, коли ти не знаєш, як врятувати саму себе. Основні теми книги: ​*Самотність і відчай. Така гучна і пронизлива, що хочеться закрити вуха. ​*Самопошкодження та психологічна травма, як спроба випустити неконтрольований внутрішній біль назовні. ​*Пошук внутрішньої опори, спроба зібрати себе заново серед уламків власного життя. ​*Мовчання та таємниці, страх відкритися людям через минулий біль і зраду. Особливо боляче відгукнулися моменти про шрами. Вони опис нашого життя та нагадування про те, що ми пройшли через пекло, але вижили. І хоч хтось дивиться на них із жахом, для мене вони стали символом сили. Я прожила цю історію разом із Чарлі. Попри увесь біль, Кетлін Ґлазґов дає шанс на світло, вона показує, що навіть на найглибшому дні можна знайти добрiших людей, навчитися жити заново та зцілити свою душу. Це болісна, щира і дуже людяна історія, яка точно не забудеться відразу після прочитання. І хоча моє обличчя зараз усе в сльозах, я відчуваю дивну полегкість. Ніби я нарешті виговорилася. Ніби хтось нарешті зрозумів усе, що я носила в собі стільки років.

Дуже непроста, але надзвичайно сильна книга. Після неї залишилося відчуття, ніби прожила цю історію разом із героїнею. Особливо зачепило те, як авторка показує біль, самотність і поступове повернення до життя - без зайвої прикрашеності. Роуен викликає багато емоцій: їй співчуваєш, за неї переживаєш і дуже хочеться, щоб вона нарешті побачила світ не таким похмурим, яким він здається їй на початку. Книга місцями важка емоційно, але саме в цьому її сила. Є моменти, над якими справді хочеться зупинитися й подумати. Болісна, щира й дуже людяна історія, яка точно не забудеться одразу після прочитання.

"Мухи - це демони тих людей, які живуть зовні. Вони поволі їдять вас, повзають по вас, насолоджуючись смородом, від них нудить." Це сильна історія про дівчину, до якої доля виявилась не надто ласкава. Ви дізнаєтесь про події, які б могли зламати кожного. Про те, як вставати наново і намагатися змінити своє життя на краще. Хвилюватись за свої минулі помилки, робити нові, довіряти й обирати не тих, закохуватись й розчаровуватись. "Мовчання- найкраща зброя. Люди можуть обдурити тебе за допомогою слів. І перекрутять усе, що ти скажеш. Змусять тебе повірити, що тобі потрібні речі, про які ти навіть ніколи й не замислювався." Початок мені видався простим, не сильно зрозумілим. Проте всередині все стало цікавішим. Я підкреслила багато моментів для себе. Особливо щодо шрамів, бо маю на нозі дещо подібне і багато хто казав, що його треба приховувати. Та це частина мене, помилка лікарів і нікуди її не подінеш. Як життя не випробовує нас та добрі й чисті люди завжди зустрінуться на шляху і допоможуть.

Це одна з найглибших і найсильніших книг, які я коли-небудь читала. Кетлін розповідає нам історію Чарлі, дівчинки, яка справляється з величезним болем у своєму житті за допомогою самопошкодження. Зрештою, ця історія сповнена великої надії, особливо після того, як ми стали свідками подорожі Чарлі, пов'язаної з небезпекою, відчаєм, сумнівами та ненавистю до себе. Стиль авторки віддзеркалює історію - грубу, трагічну, сувору і надзвичайно красиву - з деякими сценами, що викликають і сміх і сльози. Її персонажі багаті та складні, а в образі Чарлі вона створила вразливий і водночас стійкий характер. Неможливо читати цю книгу і не бути зворушеним персонажами Кетлін. Я ніколи не забуду цю історію. Обов'язкова до прочитання для будь-якого віку!

Це не те що я очікувала від історії, тому вона затягнула мене з головою. Історія про дитину, яка потрапила у дуже жорстокий дорослий світ і не знає що робити з собою і своїми емоціями і прийшла до дуже саморуйнуючого висновку. Книжка важка, повчальна, скляна, проте я мало вірю у її фінал (момент подяки авторки і її історія трохи підвищили мою віру в такий фінал..) Ти переживаєш за ГГ як за свою доньку/молодшу сестру/подругу просто як за дівчинку, ти не хочеш, щоб вона робила помилки, бо вона не знає ще людей, має так мало досвіду. Дуже за неї переживала. Не вистачило трошечки більше бекграунду, але потім подумала. що це логічно, бо мозок дитини просто забував про всі психологічні травми й жахливі моменти. Хороша історія для юних людей, можливо допоможе трошки більше цінувати те що в них є

Чарлі 17. Вона втратила єдиного люблячого батька опиняється в медичному центі де лікує свої душевні і фізичні рани, яка ж сама собі і нанесла. Це називається НССУ, несуїцидальні самоушкодження. От тільки, вона як раз хотіла померти. Останнього разу так точно. Книга дуже реалістично передає депресію та ПТСР, але не розкривається мотивація. Також по тексту є кілька сюжетних зачіпок, які не розкриваються ніяк. Судячи з післямови від авторки, вона розуміє, про що пише. І це видно в сюжетній лінії Чарлі, але другорядні лінії не достатньо розвиваються та розкриваються. Багато води з моментами яскравих багряних вкраплень крові.

Мені книга до половини читалась досить важко, навіть думала її відкласти. Але вже трошки більше ніж з половини стало цікавіше. Трошки незрозуміла дії головної героїні, але все-таки я не була в схожих ситуаціях, тому не знати як би я діяла. Книга важлива, має великий сенс і рекомендую почитати тим, в кого в оточенні є люди із залежністю

Це історія, яка вражає до глибини душі. Вона говорить про біль, втрату, боротьбу та водночас про надію, силу і шлях до зцілення. Ця книга про дівчину, яка пройшла крізь темряву, але не здалася. Про те, як складно жити, коли здається, що тебе розбито на шматки, і як важливо знайти в собі силу збирати їх докупи. Авторка з великою чутливістю порушує важливі теми — психічне здоров’я, самотність, пошук себе. Мова книги глибока, емоційна й часом болісна, але в цьому її сила. Вона змушує замислитись, відчути, зрозуміти. Це історія, яка може підтримати тих, хто переживає складні часи, і змусити замислитися тих, хто поруч. Це не просто книга — це голос, який говорить: «Ти не одна» ?