З моїм старшим сином ми прочитали чимало книг.
Є улюблені його книги, а є саме мої вподобання.
“Вітер у вербах” - моя улюблена дитяча книга.
Кеннет Грем написав книгу більше 100 років тому, але як справжня класика, книга актуальна і сьогодні.
Хочу відмітити стиль автора. Дуже часто автори дитячих книг грішать посередньою мовою. Читаючи історію ви будете насолоджуватись кожним словом та реченням.
Книга буде цікава не лише дітям, а й дорослим. Пригоди героїв, їх роздуми та описи природи не залишать вас байдужими.
Цікаво як цю книгу сприймають діти різного віку. Наприклад, дитина в 6 років, скоріш за все, буде слідкувати за пригодами неспокійного пана Жаби, а старші - почнуть підтримувати пана Щура.
Головний посил книги про важливість домівки. Останні роки, майже кожен українець може зрозуміти, про що пише автор.
Анонім
📌 "Прийде час, коли ти вже станеш настільки доросла, що знову зацікавишся казками" К.С. Льюїс
🌿🛶🌿 Так, я досі читаю казки. Дітям. Підлітку. Собі. І досі (чи то знову) отримую від того задоволення. Мені подобається перечитувати казки мого дитинства, але ще більше люблю відкривати нову для нас історію, спостерігати за враженнями дітей і порівнювати зі своїми.
🌿🛶🌿 Написана понад 110 років тому, ця книга не втратила актуальності і в наш час...
Добрі історії про дружбу, про життя на лоні природи, про дивовижні пригоди, які можуть статися біля річки, у норі, на ставку, у полі чи навіть на сільській дорозі. Пан Кріт, пан Борсук, пан Видра, пан Щур та пан Жаб - звичайні тварини, але багато в чому нагадують людей.
🌿🛶🏞 Історії, хоч і відбуваються в різні пори року, але нагадують літнє пообіддя. Розповідь ведеться неквапливо, але динамічно, ніби ти, добряче нагрівшись на сонці, приліг десь у затінку і насолоджуєшся прохолодним вітерцем, знаючи, що попереду цілий день, сповнений нових подій. Карколомні пригоди змінюються описами природи, але геть не занудними, а такими, що змушують відчути себе частинкою цього дивовижного світу. А вже за мить, ти мчиш автомобілем, пливеш у човні, рятуєш малечу чи вечеряєш біля вогнища...
🌿🛶🏞 Ми читали цю повість усією родиною. Менші діти, 4 і 9 років, із задоволенням слухали, розглядали малюнки і обговорювали. Сину дуже полюбився авантюрист і шукач пригод - пан Жаб, а от мені більше припав до душі пан Щур. Трохи дивним для дітей було познайомитися з пралею, адже такої професії давно не існує, бо більшість користується послугами пральної машини. На жаль, старша донечка, 11 років, не дуже зацікавилася книгою, типу вже доросла, але я сподіваюся, що колись таки вона до неї повернеться...
🌿🛶🏞 Багато кого з нас, зараз розкидало по Україні та по світу, але всіх об'єднує бажання перемоги і відчуття рідного дому. Закінчу свій відгук цитатою:
"всі знають, що шлях додому, байдуже, наскільки він довгий і складний, колись неодмінно закінчується скреготом ключа в замку, багаттям, що весело спалахує в каміні, і зустріччю з рідними речами, що вітають своїх господарів, наче мандрівників, які після довгої розлуки повернулися нарешті з далекої далечини"
Анонім
