Катерина Міхаліцина

А ви знали, що сліди білочки на снігу виглядають так, ніби вона ходить навпаки? Хахаха! Це правда! І я дізналася це з цієї маленької книжечки для малюків, які отримали мої брати.
Тут милі віршики про пташок та тваринок: білочку, песика, котика, скрекотуху-сороку, навіть горобчиків та качок! Ну і тут не просто сторінки з віршами, а ще є віконечка, за якими сховані герої книжечки "Слідопитенята"!

Це книга про важливе. Про всиновлення. І я наполегливо раджу прочитати її разом з дітьми.

Маленький хлопчик, який має маму, тата та бабусю, живе в радянському дефіцитному суспільстві. Батьки працюють, хлопчик відвідує садок, бабуся пече смачні млинці.

Часто хлопчик з мамою проходять повз дитячий будинок, з вікна якого йому постійно показує язика маленька дівчинка. І от батьки вирішують всиновити дитину.

У книзі гарно прописана і різка реакція бабусі, і соціальне осудження абсолютно незнайомих людей. Дуже гарно описані стосунки мами з сином, її пояснення усіх речей навколо.

Книжка точно корисна й повчальна.

Дуже важко щось писати про збірку оповідань різних авторів, бо це як описувати різних тварин у зоопарку - нічого спільного, крім часу дії.

«Таке різне Різдво» - така промовиста назва, ніби книжка має подарувати різдвяну надію, радість, магію, як колись у дитинстві.
Після прочитання збірки «Таке різне Різдво» у мене виникло відчуття аналогічне тому, коли поставити штучну ялинку і очікувати аромату хвої у квартирі. Жодної магії, крім того, що Леся Українка зустріла Христа (що, особисто мені здалося більше схожим на «білу гарячку»).

Напередодні Різдва хочеться історій легких, чарівних, які допоможуть віднайти дитячу радість від очікування Різдва, це точно не ця книга.

Придбала цю книгу у аудіо книгарні. Поки ще не прослухала, але сподіваюсь, що збірка казок буде приємною для мене і моїх шибеників!

Миле віршоване видання для малечі та батьків. Гарні зображення, маленькі віконечка. Обожнюємо читати цю книжку у зимовий період.

Якщо ви раптом не знаєте яку книжку поставити між "Кобзарем" та "Чорнобилем " на полицю - беріть цю.
⠀
Скажу чесно - було боляче. Моментами плакала від того, скільки ми всі разом пройшли, а потім, які ми: класні, сильні, згуртовані попри все.
⠀
Для себе зрозуміла, що війна породила не тільки біль та смерть, але й потужну сучасну літературу. Її потрібно писати, видавати, купляти, читати і популяризувати.
⠀
"Війну 2022" читати важко. Вона, як глибока рана: досі є і болить.
⠀
Це книжка моя щира рекомендація. Вона - база. Її хочеться процитувати всю.
⠀
Вам не обов'язково читати її зараз. Можна дати собі час і поки відкласти її на полицю до моменту, коли стане трохи легше сприймати війну і цей світ загалом.
⠀
А поки цитати:
⠀
*"Ці дні війни - наче нове літочислення. Час тепер має чіткий відлік з нуля. Точніше, з 4:30 24 лютого. Все, що було до - далека казка. Все, що попереду - невідома невідомість. Важливо - ця мить, що зараз, і безпека".
⠀
*" Моя улюблена наливка тепер м'ятна, на основі корвалдину. Як заморожений конфлікт, є заморожена любов. За ці дні ми позаморожували стосунки з багатьма, з ким через дрібниці були посварені, й писали "як ти?"родичам, з якими спілкувалися лише на свята"
⠀
*"Якось ми з двома подругами, ветеранами війни, пили пиво у мене вдома. "Лікую зараз спину ,- буденно поділилася одна. - Усе думаю, чи наважуся нарешті народити дитину чи доведеться знову вдягати бронежилет .."Ми всі відчували одне й те саме".
⠀
* "І коротка фраза знайомим голосом по той бік слухавки :"Почалося".
⠀

Обожнюю час від часу читати казки. Це наче такий своєрідний детокс від більш серйозної літератури та більш ніж серйозного сьогодення.

Тому і ця книжка не пройшла повз мене. Сподобалось. Бо іноді купуєш книжку казок – а вони такі всі прям дитячі-дитячі, що дорослому геть не цікаво. А цю книгу залюбки почитав сам, а потім ще й передарував дітям друзів. Малюки також у захваті)))