Якщо перша книга була доволі захоплива з приводу турніру, якоїсь поверхневої структури світобудови, нам розповідали про наявних (існуючих) богів, лор світу та якоїсь взаємодії між героями, то друга книга ставить дуже багато питань, і що дуже погано для фентезійних книг - не відповідає на них. Я прекрасно розумію, що роментезі це не серйозне фентезі, і читають його не задля лору, але я не можу співчувати і проникнутись коханням головних героїв коли їхня трагедія НІЯК не розкривається. Далі будуть СПОЙЛЕРИ, хто не читав книгу - скіпайте. 1) Як і чому люди живуть на цьому континенті, якщо єдине, що роблять вампіри це бігають і їх жерють. Якщо є інший людський континент, то чому просто не переїхати, це ж як війна, ба навіть гірше. 2) Навіщо ці вампірські королі існують, яку функцію виконують? Ми бачимо, що Рейна бояться, та поклоняються, але що він робить? Як люди (СЕРЕД ПУСТЕЛІ Я ПОПРОШУ) знаходять собі їжу? Чим живуть? Продають кров і мруть? Якщо Рейн такий хороший і зміг припинити атаки на людей, то що робили інші вампірскі королі, які були дуже жорстокі, і зовсім не переймались людьми? Чим вони правлять, землями? Навіщо ці землі? Люди не можуть поїхати? Чи вони змирились зі своїм положенням як їжі? Чому? 3) Яку політику ведуть ці королі вампірів? Все що показується в книзі - це як вони один одного вбивають, жруть людей, та займаються всякою пахабщиною на пирушках. Тобто просто мати корону на голові, приймати поклони, і вбивати незгодних? Ніякої політики, чи роботи з підданими? 4) Тобто, 2000 років, два клана Дому Ночі - вели війну на смерть, і буквально за 15 сторінок вирішили об'єднатись що б вигнати інший Дім? І до них ще люди приєднались, яких також ці всі Доми просто вважали за їжу? Вірю (ні). 5) Вигулькнула якась кров бога, якої не було у першій книзі. Я зовсім не переживала за головних героїв, бо в них банально стоїть сценарний прописаний захист від смерті. Буквально 40% книги це - "вона на мене палко подивилась, я опустив очі, стиснув кулаки і подумав що вона хоче мене вбити". Ніяких пояснень як це влаштовано, чому ці клани вирішили об'єднатись, чому люди вирішили допомогти(пояснення що Рейн такий хороший - це дитячий садочок). Замість постійних повторень про те які вампіри жорстокі і люблять вбивати, краще б авторка прописала нормальні конфлікти, в які можна повірити, і прикинутись в КОНФЛІКТ І ПРОБЛЕМУ ОБ'ЄДНАННЯ ДВОХ КЛАНІВ. Це все вирішується просто тому що. До Вівату в мене питань немає, прекрасне оформлення книги, гарний переклад (хоча головні герої матюкаються через слово як якісь діти, але це вже до авторки). Але далі продовжувати цикл я не буду. Це не Сара Масс, де хоча б відносно логічно можна повірити у світ героїв. Але якщо ви шукаєте бездумний екшен + єротичні сцени - нормально.

? Сюжет Орея — звичайна людина, яку виростив король вампірів. Єдиний шанс вижити в світі вампірів - це перемогти в Кеджарі — смертельному турнірі, який влаштовує богиня смерті. На цьому трунірі змігаються також вампіри із інших трьох вампірських домів. Щоб вижити і мати шанс на перемогу - Орея об’єднується з Рейном — вампіром і ворогом її прийомного батька. Орея починає розуміти, що коли з’являються почуття, досягнути мети буде важко... ? Мої враження Якщо коротко: це хороше романтичне + трохи політичне фентезі і якби я не читала цикл "Із крові і попелу" - впевнена я була б в захваті. Приблизно до середини книги я не могла зрозуміти власні враження. Вона сприймалась як мікс уже знайомих сюжетів: турнір, вампіри й боги, «обрана» дівчина, яку виховали вампіри. І я розумію, що це цілком нормально — книжок уже написано так багато, що важко не помічати схожих мотивів. І коли дочитала до кінця, все ж зрозуміла: мені скоріше сподобалося, ніж ні. Мені сподобалось: Гарні головні персонажі - Орея сильна і мужня, яка бореться навіть тоді, коли здавалось би нема сенсу боротись. Рейн - не всесильний мачо мен. Їхнє від ворогів до коханців було класне. Тут є сцени 18+, хоча позначки на книзі я не найшла. Кінцівка для мене реально врятувала ситуацію - тільки через кінцівку мені хочеться читати продовження і я докинула один бал. Ну і варто відмітити прекрасне оформлення. Мені не сподобалося: Основна частина книги крутиться навколо турніру, і загалом неважко здогадатися, хто зрештою переможе. Через це я не відчувала напруги, хоча ближче до фіналу турніру інтрига все ж з’являється. Ну і як я вже писала - відчувалися відсилки до інших книг. ⭐️ Моя оцінка: 7/10 #Читацькі_нотатки_відгук

Ця частина сподобалась навіть більше ніж перша. У ній є все: пригоди, страждання і гаряча любов. Неможливо було відірватися, дуже жаль було прощатися з такими харизматичними героями.

Книга на один раз, деякі моменти досить передбачувані. Моментами дуже бісила головна героїня. Історія не зачепила(

Захопливо, непередбачувані моменти, пристрасть, боротьба за владу - тут є все. Читати було спочатку складнувато, але з 50-100 сторінки важко відірватись. Головні героїсильні, вольові. розумні. 10/10

Вже так чекаю коли буде українською?

“Донька безсвіття." Карісса Бродбенд BookChef, 2025 ⠀ «Моє ім’я Тісаана. Я вільна жінка, але все ще рабиня. У мені є фрагменти багатьох речей, із яких в єдине ціле складаюся лише я сама. Я донька безсвіття і всіх світів. І я ще не закінчила.» ⠀ Ох, обкладинка цієї книжки зовсім не відповідає змісту. Я очікувала щось легенько-романтичне, а отримала історію — суміш болю, самопожертви та глибокої відданості! ⠀ Тісаана, пошматована рабиня-втікачка, шукає прихистку в Ордені. Вона частково валтанка і володіє невеликою кількістю магії. Хоч вона занадто доросла для цього, її випробовують і дають наставника — відлюдника Максантаріуса Фарліона. ⠀ “Вона твоя учениця?» означало «Вона — валтанка, і до того ж фрагментована». «Вона твоя учениця?» означало «Вона занадто стара для цього». «Вона твоя учениця?» означало «Вони змусили тебе взяти ученицю?». ⠀ Максантаріус — володар вогню, переможець у війні чи вбивця з темним минулим? Йому не потрібна компанія, не кажучи вже про фрагментовану дорослу ученицю. ⠀ Але Тісаана пройшла занадто багато болю та випробувань, щоб зупинитися перед його відмовою. ⠀ “Завжди на крок попереду, на крок попереду. Вона рухалася вперед із такою невблаганною рішучістю, завжди, незважаючи ні на що. Як я міг не слідувати за нею? І хоча кожен із цих кроків завдавав болю, наче м’язи зі скрипом поверталися до життя після довгих років бездіяльності, вони все одно здавалися такими правильними. Повільне, невпевнене, до біса жахливе повернення до природного стану.” ⠀ Він навчить її контролювати свою магію, розкрити її силу. Вона отримає визнання в ордені, на неї звернуть увагу, і вона матиме змогу врятувати своїх співвітчизників із рабства. ⠀ “- Я дала йому ім’я, - сказала. - Іль Сахадж. - Іль Сахадж? - Бесрітською мовою це означає «клинок безсвіття» або «клинок усіх світів».” ⠀ Але все має свою ціну. Вона підпише кровну угоду та отримає непоборне зло, яке намагатиметься знищити все важливе для неї. ⠀ “{Ти зрадила мене сьогодні.} Паніка підступила. Воно щільніше скрутилося навколо моїх думок. Біль пронизав мені спину. {Ти відштовхнула мене. І якщо ти зробиш це знову, мій метелику, я переріжу йому горло і злижу його кров із твоїх пальців.)”

Авторка занурює у світ, де людська душа бореться за виживання серед вампірів. Сюжет має класичну арку "від ворогів до коханців". Світ, хоч і має певні запозичення, все ж таки відчувається оригінально. Деякі моменти читаються як очікувані кліше, що дещо знижує загальне враження.