Очікування від цієї книги в мене були дуже низькими, адже я бачила безліч негативних відгуків, мовляв, персонажі поверхневі, а діалоги неправдоподібні. Загалом я з цим згодна: мені справді не вистачило глибини, більшої пропрацьованості героїнь, і я не надто повірила в те, що персонажі за тиждень могли усвідомити всі свої проблеми. Але мене щиро здивувало, наскільки зі мною зрезонували думки героїнь, їхні стосунки з мамою та батьками, різні погляди на життя і поняття щастя. Мені було дуже цікаво читати роздуми про материнство. І хоча деякі діалоги та сцени справді здавалися штучними, я постійно поверталася думками до цієї книги. Вона змусила мене замислитись над власними стосунками з мамою, і я змогла зрозуміти кожну із сестер. Тож загалом у мене залишилися позитивні враження від читання.

Про цю книжку не скажу, що "не сподобалось", але й що сподобалось теж не скажу. Мені було байдуже. Це погано. Бо навіть негативні емоції - це під час читання все одно добре. Але тут історія пройшла осторонь і не зачепила. Бракує глибини і хоч трохи складності, скажемо так, сюжету. Героїні наче вирвані з інших текстів - гармонійно в єдине ціле мені ці всі пазли не сходились. Але скажу, що останні листи дочок до покійної матері дуже багато розповідають. Якраз оті моменти важливі і логічні. Але шкода, що такою не була вся книжка. Не кажу про помилки і неточності, вони були. Але це теж не мало б значення, якби текст був добре написаний. Аде мені було б цікаво щось ще в авторки колись: мені здається, що вона більше "розпишеться".

Вже кілька днів не можу відірватись. Рекомендую, цікава і захоплююча.

Мова книги дуже збалансована, жива, є відчуття особистої присутності в діалогах, ба навіть в думках героїнь. Емпатичним людям може бути складно під час читання, навіть якщо історії не переплітаються з власними, адже скоріш за все, у близькому оточенні в багатьох є подібні до описаних ситуації та переживання. Особисто книгу рекомендую читати по днях, так, як і структурована сама книга. Тоді власні рефлексії починають існувати паралельно і одночасно з книгою підвищуючи рівень імерсивності.

Я маю сестру, тому по особливому ставлюсь до усіх книг, де є сестринські стосунки. Мені це близьке і я це розумію. Тут у всіх трьох сестер різні проблеми, але їх замовчування лише погіршує стосунки. Важливо завжди проговорювати те, що вас турбує, особливо з близькими. В цій книзі підіймається важлива тема материнства. Авторка, як і одна з її героїнь, як раз була вагітна 2 дитиною під час написання книги і мені відгукувалось усе, що було написано про материнство. Це нормально не хотіти дітей, як Настя, я згодна на 100% з її обґрунтуванням цього питання. Це нормально дуже хотіти дитину, проходити лікування, еко і не зупинятися перед своєю мрією малючка, як ...... Це нормально після першої дитини навіть боятися думок про другу, як Аліса, але все одно ще раз завагітніти. Усе це нормально, якщо ви почуваєте себе в цьому комфортно. Дитина це про вибір, це те, з чим вам жити все своє життя, тому і відноситись до цього треба дуже раціонально. Щоденник мами, який знаходять дівчата, багато чого їм пояснив. Більше, ніж вона сама за все своє життя. Тут в цілому дуже сумна ситуація в родині. Із покоління в покоління переходить 0 розуміння і тільки постійні накази чистоти і допомоги. Куди ж без вагітності в 16, але вибір який зробила самотня мала налякана дівчинка вартий розуміння і підтримки однозначно. Коли ти не підготовлений і нічого не знаєш про дорослі любощі кохання часто завершується доволі передбачувано. Поки не народиться дитина, ви навіть не уявляєте скільки задач можете робити одночасно. Це більше, ніж робота і тут мало просто любові до малючка. Життя змінилось і усе ніколи більше не буде як раніше. Дуже важливо мати стабільний дохід, якого буде вистачати на потреби дитини та сталеві нерви, щоб жити у розумінні і злагоді. Мені хотілось би продовження. Сестри разом прожили болючу історію їх мами, але дуже хотілось би подивитися на їх життя далі, після тижня проведеного разом. Цікаво, які висновки вони зробили і чи змінили своє життя на краще.

Троє сестер після смерті матері збираються разом щоб залагодити питання спадку та продати родинний будинок. Дівчата знаходять мамин щоденник. Він змінить кожну з сестер і образ матері, який вони закарбували в пам'яті. Після прочитання цієї книги я повернулася до анотації, переглянула її ще раз і зрозуміла, вона зовсім поверхнево відображає сенси закладені авторкою. Про що ж ця історія? Про материнство, про взаємини поколінь, про дорослішання, про прийняття себе, про відповідальність, про спротив і багато іншого. Інколи здається, що всім цим проблемам тісно на двохстах сторінках роману, і хочеться більше деталей. Тема материнства мені дуже відгукнулась, десь я погоджувалася з авторкою, десь – ні, але читати було однаково цікаво. Так, інколи поведінка героїнь мені здавалася нелогічною та непослідовною. Так, деякі моменти, на мою думку, можна було б вилучити без шкоди сюжету. Але, після кожної сторінки мені хотілося зателефонувати мамі! Тому, переконана, книга варта уваги. Читайте. І скажіть мамі, що любите її.

Як можна брати гроші за те, в чому частково залучили штучний інтелект, так ще й так ліниво, що навіть не обробили згенероване зображення?

?...нікому не дістаються ідеальні матері. Мами - це просто люди." ?Ця книга збурила в моєму серці багато емоцій ?️ Після смерті матері три сестри приїздять до її будинку, щоб залагодити справи зі спадщиною, адже матір написала заповіт на них трьох. Це була її остання спроба зблизити, примирити своїх дітей, які стали чужими одне для одного. У кожної з дівчат непростий характер, свої погляди та життя, в якому не знайшлося місця для рідних сестер. Старша та наймолодша завжди боялися стати схожою на матір, в житті якої постійно змінювалися чоловіки, і лише середня донька горнулася до рідної людини. Сестри випадково натрапляють на материн щоденник і отримують унікальну можливість зануритися у її минуле. Чи віднайдуть дівчата втрачений зв'язок? Чи зрозуміють матір, болісні спогади про яку раз у раз спливають в закапелках їхньої пам'яті? Правда, яка випливе зі сторінок щоденника, змінить сестер, і кожна з них зауважить, що вони з мамою не такі вже й різні. ?Відразу скажу, що книга припала мені до душі. Це побутово -психологічний роман. Прониклива історія, яка не може не торкнутися серця. Три сестри, три різні долі...І це доволі вдалий хід, бо кожна з нас може впізнати певною мірою в тій, чи іншій сестрі саму себе. В книзі дуже багато неприхованої правди про материнство, про те, як кардинально змінюється життя жінки з народженням дитини. І мало хто виявляється морально до цього готовим. Щемкий фінал викрутив мою душу. Не пам'ятаю, коли востаннє я так плакала над книгою? ? Дуже важлива і потрібна книга, яка ще раз нагадує: що завжди варто спробувати налагодити стосунки з рідними людьми, що інколи прості бесіди за чашкою чаю мають надзвичайну силу лікувати незагоєні рани, зцілювати зранені душі, що треба розмовляти зі своїми дітьми, особливо підлітками, на делікатні теми, бо це може вберегти їх від багатьох небажаних проблем, що варто бути чуйнішим, трохи поблажливішим до своїх батьків, бо ми ніколи не знаємо, скільки днів ще їм відміряно у цьому буремному світі. Щиро раджу цю добру, світлу книгу, в якій є стільки людяності, сили прощення та, попри все, родинної любові! ?"Просто бачити людину щодня і знати її - це не одне й те ж".