Гарі занурюється у темні закутки цифрової цивілізації, де увага — це валюта. Він досліджує: від нейронауки до соціології, від особистих історій до глобальних тенденцій. Його стиль — це суміш репортажу, есеїстики та пристрасної публіцистики. Книга розбиває міф про те, що проблема — лише в нас самих. Гарі доводить: те, як організоване сучасне інформаційне середовище, — це результат навмисного дизайну. Алгоритми соціальних мереж, структура робочого дня, система освіти — усе це працює не на зосередження, а на розсіювання. Медитація, детокс від екранів, блокувальники сайтів — це лише початок. Справжнє рішення — у зміні системи, у поверненні людяності в технологічний ландшафт. Це маніфест за право бути присутнім у власному житті. Це дзеркало часу, в якому кожен з нас побачить себе — і, можливо, нарешті поставиться до своєї уваги як до найціннішого ресурсу сучасності.

Все частіше кожен із нас відчуває, що довго зосередитися на якійсь одній справі стає дуже важко. Ми весь час кудись «біжимо», що буквально, що в думках. Стійкість уваги, зосередженість на справі стає для більшості дією, що вимагає значних зусиль. А неможливість зосередитися викликає почуття провини, тривожність, проблеми зі сном, самопочуттям, вигорання, низьку продуктивність тощо. Чому це з нами сталося, як зменшити ризики перетворитися в постійного «бігуна» і покращити свою увагу на особистому рівні, а що ще важливіше, усвідомити, що подібний стан нашої психіки не лише наша особиста проблема чи вина, а й розвиток суспільства і технологій буквально спонукає нас весь час бігти, швидко переключаючись між сотнями задач водночас, виснажуючи нас фізично та психологічно – про це все у книжці. Автор дає поради, як зменшити залежність від соцмереж, та інших дій, які крадуть нашу увагу і наш дорогоцінний час, при чому поради цілком реальні для виконання, плюс він пояснює, що не потрібно картати себе, якщо якісь із них ви не виконаєте, або не в тому, що потрібно обсязі. На власному прикладі показує, як саме його ж поради подіяли на нього при практичному застосуванні, і як покращилося його вміння концентрувати увагу і при розумовій діяльності, і при фізичній, і при психологічному напруженні. Значна частина книжки присвячена розповідям про те, як розробники програмного забезпечення навчилися красти нашу увагу, підчіпляючи нас на гачок, коли створювали ті чи інші застосунки, без яких ми вже і не уявляємо наше життя, наприклад скролінг стрічки замість завантаження кожної сторінки, як було в старі добрі часи, додатково забирає години часу у пересічного учасника соцмереж, та ж історія з ютубом та рекомендованими відео в стрічці, бо ж розробникам потрібно, щоб ми якнайдовше залишалися в соцмережі, чи на сторінці програми, гри чи будь-якого іншого застосунку – від цього залежатиме їх дохід. Також подано розповіді безпосередньо таких розробників і поради, як би треба було покращити стан справ в цій сфері, щоб у людей був вибір щодо того, куди зосередити свою увагу і свій вільний (не такий і безмежний у нас з вами) час. Адже від цього також залежать наші фізичні реальні справи, які ми не встигли, чи не змогли виконати, поки розбирали тисячі непотрібних листів, переглядали тисячі непотрібних відео чи реклам тощо. А також наш психічний, емоційний, моральний, фізіологічний стан, коли ми не справляємося з тиском суспільства в сфері моментального реагування на все, що навколо нас відбувається. Читала у Лібраріусі за підпискою, на фото назви розділів змісту, щоб краще розуміти, про що у книжці йде мова. Кожен із розділів розширив мої знання чи то теоретичною інформацією, чи практичними порадами. Деякі були мені особливо цікаві і корисні, як от розділи про читання, про «блукання думками» і роботу у стані потоку. Про важливість сну, читання і шкідливість багатозначності гарні цитати з книжки наведені на сайті Лабораторії, я ж додам кілька рядків із підсумку книжки про те, що увага на думку дослідників проявляється у трьох формах і всі вони зараз руйнуються. Перша форма «прожектор», уміння зосередитися на негайних діях, наприклад, дочитати цей відгук чи знайти окуляри, вона звужує наш фокус. Друга форма, «зоряне сяйво», це те, на чому ми зосереджуємося при плануванні майбутнього, наприклад виконати якийсь проект, ремонт тощо. Коли ми відволікаємося, забуваємо головне, то згадуємо цю глобальну ціль і повертаємось до дій, направлених на реалізацію майбутнього запланованого, тобто дивимося на зірки, які світять далеко в небі. Третя форма, це «денне світло», коли нам потрібно ясно мислити, щоб добре роздивитися все навкруги і тоді лише ми можемо вирішити хто ми, куди ми прямуємо чи що хочемо робити. І оця втрата «денного світла», коли ми не можемо за браком часу та ментального простору навколо розібратися в собі, коли поглинуті лише реакцією на зовнішні подразники від світу та від соцмереж чи інших дріб’язкових справ та цілей і потопаємо у вирі інформаційного шуму – найбільш шкідлива та небезпечна. Шість невеликих порад від автора, про які детальніше у книжці: «запобіжник», контролювати своє часте перемикання з однієї справи на іншу, щоб змінити свою неусвідомлену поведінку, перестати себе сварити за зриви, замість цього випрацювати умови, щоб легше входити в стан «потоку», періодично зменшувати своє перебування у соцмережах хоча б на певний час, дозволяти собі думати ні про що, блукати думками, гуляючи без гаджетів, щоб мозок міг створити зв’язки між вже засвоєною раніше інформацією і вигадував нові ідеї, спати не менше восьми годин, якісно харчуватися, мати здорові фізичні навантаження і якщо у вас є діти, дозволяти їм самим розпоряджатися своїм часом хоча б частково, не контролювати їх ігри, не перебільшувати з наглядом. Щодо того, чому так важливо, щоб діти мали власний простір і час для вільних ігор без нав’язливого контролю дорослих є окремий цікавий розділ. Ми вже живемо у світі, де всі наші стосунки відбуваються в світі цифрових технологій, нещодавня пандемія лише прискорила цей процес симуляції соціального та реального життя, поглибивши кризу з увагою в тому числі. Але ми можемо покращити стан речей, якщо будемо розуміти що відбувається і як можна вирішити проблему, чи хоча б нейтралізувати її негативний вплив на наше повсякденне життя.

Для мене книга є маніфестом, який закликає до змін не лише на індивідуальному рівні, а й у суспільстві в цілому. Читати її дійсно було легко й цікаво. Йоган Гарі не намагається нав’язувати свої думки, а просто викладає перед нами факти. Я свідомо не буду писати нічого конкретного, адже хочу, щоб ви самі прочитали книгу та мали змогу порефлексувати над піднятими темами. Книга справді захоплива й містить неприємні, але важливі для розуміння ситуації результати досліджень. У книзі підіймаються доволі важливі для людства теми: - Проблема мозку та багатозадачності Гарі підкреслює, що людський мозок не створений для постійного перемикання між завданнями. Кожна спроба одночасно працювати й перевіряти телефон виснажує нас більше, ніж ми можемо уявити. За словами автора, продуктивність у таких умовах падає до рівня, ніби ви випили кілька келихів вина. Це науковий факт, який змушує замислитися над тим, як сильно ми переоцінюємо свою здатність до багатозадачності. - Соціальні мережі - пастка уваги Автор порівнює соціальні мережі з цифровими наркотиками. Їхні алгоритми розроблені так, щоб викликати залежність і втримувати нас якомога довше. Гарі пояснює, як ця постійна стимуляція руйнує нашу здатність до глибокого мислення та погіршує якість життя. - Важливість сну Відсутність сну робить нас дратівливими, менш ефективними й навіть шкодить фізичному здоров’ю. Гарі радить встановити чіткий графік відпочинку, аби відновити природну енергію мозку. Цей розділ звучить як короткий переказ книги "Чому ми спимо" Меттью Вокера. Проте я припускаю, що не всі читали згадану книгу, тому точно знайдуть тут щось нове. - Втрата глибокої роботи Одне з ключових спостережень автора — ми втрачаємо здатність працювати глибоко. Постійні сповіщення та відволікання роблять тривалу концентрацію майже неможливою. Гарі нагадує, що саме глибока праця приносить найбільше задоволення та значні результати. Ця думка перегукується з ідеями Кела Ньюпорта, викладеними у книзі "Зосереджена робота". - Технології як інструмент та виклик Технології аж ніяк не є абсолютним злом, адже розвивалися з благими намірами. Тут Йоган пропонує використовувати інструменти, які допомагають обмежувати доступ до деструктивних платформ, наприклад, додатки для блокування соцмереж у робочий час. Однак головна ідея — не дозволяти технологіям диктувати наш стиль життя. Одним із найгучніших посилів книги є заклик до змін на рівні суспільства. Індивідуальні зусилля важливі, але без підтримки роботодавців, освітніх систем і держави впоратися з кризою уваги буде складно. Здається, ми лише на перших етапах цієї кризи.

Мене зацікавила тема книги, хоч я не вважала, що маю проблеми з увагою, але як виявилося згодом, я глибоко помилялася і навіть не усвідомлювала цього. Та обираючи книгу, звернула увагу на те, що автор не експерт в даному питанні, адже він за фахом журналіст, проте вирішила спробувати і роботою автора цілком задоволена. Адже він провів справжнє розслідування, з'ясовуючи що вбиває нашу увагу і як її повернути. Книга підійде для тих, які відчувають, що з ними не все гаразд, як і зі мною, але гадки не мають як це виправити… І автор ділиться своїми здобутками з нами. Тож, якщо ви теж «не здатні утримувати увагу протягом тривалого часу і ваше життя розпочинається з постів, від яких вам заздрісно й лячно або вам бракує спокою», то варто вирушити з автором у подорож по увагу. Проте з цією книгою слід бути обачними, оскільки прочитавши та втіливши поради автора, можна не лише покращити увагу, а й ненароком зробити своє життя живим та свідомим. До того, як взяти до рук книгу, я думала що бути багатозначною це круто і всі успішні люди мають бути саме такі. Проте, завдяки автору зрозуміла істину, «якщо хочеш зробити щось добре, мусиш належно зосередитися на чомусь одному. А багатозадачність, це не більше ніж ілюзія, адже ми не машини й не можемо жити за їхнім принципом. Ми - люди, і функціонуємо інакше. До того ж, якщо часто перемикатися, то можна стати повільнішим, менш креативним, частіше помилятися і менше запам'ятовувати», а успішністю це аж ніяк не назвеш. Своє ж наступне відкриття, за допомогою книги, я зробила про сон. Звісно ж, я знала про важливість сну, але зазвичай нехтувала, адже здається, що коли ми багато спимо, то марнуємо свій час, а виявляється навпаки, коли мало спимо, то марнуємо своє життя. Але не спимо ми не по своїй вині. Автор запевняє, що сон людей не вигідний для нашої системи. Бо, «якби кожен спав на годину довше, ніхто не шарився б на амазоні. Цілу годину ніхто не купував би товарів і у нашій економічній системі стався б землетрус, адже вона залежна від людей із дефіцитом сну. Отже, не спати вигідно для бізнесу». І ці вислови Йогана Гарі навіють на більш глибокі роздуми, адже починаєш відчуваєш себе маріонеткою з фільмів, яка прокидається і усвідомлює, що живе в чужій грі та за чиїмись правилами. Також для мене відкриттям стало те, що «втрата уваги викликає не лише особисті проблеми, але й кризу у суспільстві. Щоб протистояти серйозним викликам вкрай важливо мати стійку увагу багатьох людей протягом багатьох років», що надзвичайно важливо для нашої країни в нинішніх умовах. Адже «незосереджені люди більше схилятимуться до спрощених авторитарних рішень та менш тверезо оцінюватимуть ситуацію, коли ці рішення зазнають краху». А тепер риторичне питання, на якому рівні наразі увага українців і хто/що її послаблює? Ось і ще одна причина, по якій книгу варто прочитати якомога більшій кількості людей. Окрім всього, в книзі ще є купа дотепних висловів автора із серії не було б так смішно. Та самим вдалим для мене є наступний вислів: «твій “друг” — це той, чиї ретельно дібрані пости ти регулярно проглядаєш і хто регулярно проглядає твої. Саме в цьому полягає дружба» зі сторони соціальних мережах. Ok, Google! Але хіба це насправді так? Адже «дружба не полягає в тому, щоб заздрісно розглядати чиїсь фотографії, вихваляння і скарги й очікувати такого самого у відповідь. Власне, це протилежність дружбі. Для дружби треба дивитися одне одному в очі, проводити разом час, реготати й стискати одне одного в обіймах, радіти, тужити й танцювати разом. ФБ викрадає все це у вас, забираючи весь час на порожню пародію дружби». Тож розділ про шосту причину порушення нашої уваги взагалі в друзки розбиває соціальні мережі і кидає їм потужний виклик. Адже чим більше користувачів відволікаються на рекламу та соціальні мережі, тим більше доларів падає на рахунки IT компаній, що розроблюють програми, які харчуються нашою увагою і навпаки. Також з розділу випливає цікавий факт, що самі ж засновники компаній в Кремнієвій долині заробляють величезні статки, володіючи увагою інших, при цьому ж, свою увагу надійно оберігають. А ще, читаючи цей розділ, я пригадала те відчуття, коли, до прикладу, заходиш переглянути погоду на завтра, а натомість в якийсь момент усвідомлюєш, що вже годину переглядаєш якусь дурню, так і не дійшовши до погоди. І саме в цих нескінченних скролах проходить наше життя, адже цю годину можна було витратити на щось суттєве, не схиливши голову до гаджета. Тому я повністю солідарна з усвідомленням автора і мені теж «подобається людина, якою я стаю, коли читаю багато книжок, і не подобається та, яка постає після зависання в соцмережах». Хоча відмовитися від соцмереж я навряд чи зможу, адже це проблема не особистості, а суспільства. В книзі купа всього цікавого, з яким хочеться ділиться та я відкладаю свій гаджет, щоб втілити поради автора в життя. Чого і всім бажаю, хто прочитав цей відгук до кінця ? Тож якщо вам відгукнулося, до зустрічі в усвідомленому житті!