Дуже потрібні тексти для осмислення культурного спадку України, для розуміння, що культура, спорт і школа аж ніяк не поза політикою

Однозначно у цій книзі щось є. Атмосфера степу, дух української міфології, глибина драми – все це мало б мене захопити. Але, на жаль, не сталося. Читала і ніби бачила перед собою картину, намальовану у складних, темних тонах: усе ніби гармонійно, проте не викликає того емоційного відгуку, на який сподівалася. Сюжет занурює у таємничу історію степового краю, де реальність переплітається з міфом, а звичайні люди стикаються з божественним і невідомим. Автор проводить нас крізь містичні події, де оживають духи, боги й легенди, та водночас розповідає про людські почуття – страх, провину, втрати. Це поєднання робить книгу особливою, але водночас і непростою для сприйняття. У мене ця історія викликала дивне й не до кінця зрозуміле відчуття. Ніби я була свідком чогось дуже давнього і важливого, але не змогла до кінця відчути його серцем. Можливо, причина у стилі, можливо – у темпоритмі, але «Степовий бог» залишив по собі радше легку розгубленість, ніж захоплення. А як у вас? Чи траплялися вам книги, які наче мають усе, щоб сподобатися, але «не заходять»? Що для вас важливіше – атмосфера чи динаміка сюжету?

Для мене, це було щось неймовірне, книга мені настільки сподобалася, що я не могла лягти спати поки її не дочитали. Моє знайомство з творчістю автора розпочалося з його збірки оповідань "Підземні ріки течуть", і після цієї книги я зрозуміла, що хочу й далі знайомитися з його творами. Після прочитання рік, я відразу ж взяла до рук його наступну, вже нібито повноцінну книгу - Степовий Бог. Чому нібито? А тому, що коли я розпочала читати Степового Бога, то зрозуміла, що автор тонко вплітає в сюжет книги відсилки до Підземних рік. І коли це сталося вперше, то я зрозуміла, як я правильно зробила що відразу почала читати Бога. Історія мене захопила. Тут не було якоїсь шаленої динамічності, чи складних діалогів, чи головних героїв, яких автор розкриває до непристойності. Але текст, як на мене , так тримає, що хочеться продовження цієї історії. Книга химерна, сюжет просякнутий містичністю, але ця містичність не та від якої хочеться заховатися під ковдру, вона примарна, як і сама історія. Інколи мені здавалося, що Степовий Бог - це одне з оповідань, яке чомусь не увійшло до збірки Підземні ріки течуть і автор згодом вирішив розвинути з нього повноцінну історію. Але і це не зовсім так, тому що в Степовому Богові багато вкраплень з різних оповідань Підземних рік. В книзі автор дублює одне з оповідань з Підземних рік, це оповідання Ми. І пише ще одне оповідання - Степ. І це неймовірно, бо читаючи Ми в збірці воно мені здалося не до кінця розкритим. І лише коли я прочитала Степового Бога а після нього знову ж таки оповідання Ми, в моїй голові всі питання отримали свої відповіді. А Степ - то ще одна відповідь на, здавалось би, цілком непримітну історію в сюжеті книги, яку розповідає один підліток іншому, і яка навіть може пройти повз увагу читача, бо вона ніяк не пов'язана з історією нашого головного героя. Але Степ показує, що це не так. Це одне ціле Всесвіту Хассара. Все пов'язано з усім, і все на світі є коло.

Було цікаво. Проте місцями складно в плані філософії. Деякі абзаци треба було прочитати 2 чи навіть 3 рази, аби дійшло про що мова?

Ви коли небудь замислювались наскільки глибоко у нашому житті вкорінилося зросійщення. Думки, що все російське то більш гарне, культурне, багате, а українське - не варте уваги, непомітно нав'язувались людям поколіннями. І це дало невтішні плоди...⠀ Мені ця книга на деякі факти відкрила очі, бо іноді варто "вголос озвучити" якісь буденні речі, щоб зрозуміти, що звучать вони з певним підтекстом. І з такими непомітними підтексти ми стикаємося щодня.⠀ Есеї охоплюють різні сфери життя і тому мені одні були цікавіші за інші. А те, що автори збірки різні, зробило її дуже неоднорідною . Іноді здавалося, що читаєш допис у фейсбуці, а іноді, що реферат з культурології; іноді було цікаво від початку і до кінця, а іноді відгукнулися тільки окремі тези.⠀ Різноманітність книги не робить її гіршою і не зменшує актуальності, кожен читач знайде те, що тригерить саме його і як на мене це й робить її обов'язковою до читання. Особливо зараз.⠀

Який насправді світ в якому ми живемо? Які сили керують нами? Хто той бог якому ми поклоняємося? Все так просто, коли з дитинства тобі дають чіткі відповіді на ці та інші питання. Ти не заморочуєшся. Усе паранормальне вважаєш за дешеві фокуси. Але що як це не жарти? ⠀ Чотирнадцятирічний Сергій знайомиться з відлюдником, який знайшов свій прихисток в українських степах. Чоловік розповідає юнакові дивні речі, які не вкладаються в голові: давні легенди, прокляття, місця сили, хассари... ⠀ Невідоме починає вабити Сергія, химерне світло кличе його. Але чи стане хлопцю сили та розуму встояти перед небезпекою??? ⠀ Мене завжди вабили подібні книги, містичні легенди. Згадую себе у віці Сергія і розумію, що сама б кинулася з голою в такий круговерть подій. Але на щастя, нам з друзями залишався лише рок. Ціную книги, які не лише розповідають історію, а й дозволяють глянути на грані своєї душі. ⠀ Стиль написання це просто?. Коментарі автора не залишили мене байдужою. Взагалі, для мене, це доволі нетиповий горор, де межа між реальним та вигаданим дуже нечітка.

«Степовий бог» містичний, часом моторошний і моментами прямо-таки епічний. Починається все в звичайному українському невеличкому містечку, де підліткам майже ніде провести час, окрім, як збиратись гуртом на головній площі в центрі. Схоже на сучасність, головний герой занурює вас у своє життя, аж поки батьки не кличуть хлопця з собою в гості до якогось дивного чоловіка, типу місцевого шамана. І тут починається найцікавіше. На фоні всього тексту особливо виділяється одна історія, яку я прямо бачила в своїй голові, так гарно описано все! Це сцена епічного бою, який описаний настільки детально, що все буквально перед очима проноситься! Ви маєте знати, що це лише перша частина трилогії, і залишається багато відкритих запитань. Але мені все так сподобалось, що я обов'язково буду читати продовження. В кінці книги ви знайдете розповідь, яка трошечки, бочком, відноситься до сюжету «Степового бога». Вона мені також сильно сподобалась. Коротше, якщо ви шукаєте вартісний, непересічний #сучукрліт, точно варто звернути увагу на цю книжку.