Єва Лотоцька

Книга про те як не втрачати людяність. Гарна, щемлива історія.

Це було на мільйон відсотків моє читання! Жіночий рід йде зі мною все моє життя! Це потужний і сильний твір! Книга про щастя взаємодії та взаємопідтримки матері доні та бабусі! Книга про душевний затишок та розуміння! Незважаючи на купу болю та страждання на життєвому шляху героїв твору — все ж це книга, яка вчить йти вперед, думати за себе, жити по совісті, та випромінювати світло!

Це родинна сага чотирьох поколінь жінок одного роду крізь історію України. Розповідь починається з 1928 року, коли в родині Домбровських народжується третя дитина — донька Гандзя.. У дівчини попереду важкі життєві випробування: рання смерть матері, окупація Галичини, вивіз у Німеччину української молоді, «другі совіти-визволителі», голодомор, заслання у ГУЛАГ.
Але, попри все, Ганна виживе, вийде заміж та народить дітей, а отже ми зможемо ще прослідкувати за життям доньки Марусі, онуки Софії та правнучки Даринки на тлі всіх історичних подій (але все ж історія Ганни тут більш розкрита).

Книга сильна і водночас дуже болюча — вона проймає кожну клітину болем і жахом, а потім розливається по тілу люттю. А ще вона про любов і ненависть, про жіночу підтримку і про українські традиції, що живуть навіть в холодних сибірських бараках
#марафонкнигомам

Хоч мені і сподобався стиль написання авторки, та сюжет в книзі відсутній так само як і драматургія.
Більше схоже було на те, що розповідають в селах за столом про когось з родичів чи власну молодість. У такому то році, така то, народилась, мати загинула, батько взяв в дружини молодицю, порвала нову сукню і т.д.
Я для себе з тексту нічого ні корисно, ні емоційного не винесла.
Більше було схоже на читання хроніки.
Тому мені взагалі не відгукнулось.

Це сага про життя чотирьох поколінь жінок у період 1928-2023 років, заснована на історичних і біографічних подіях. Саги я обожнюю і ця не стала винятком, вона закарбувалася в моєму серці, читаючи її сльози мимоволі котилися по щоках.

Кажуть, що історія циклічна. В нашому випадку так воно і є. Ті ж недолюди, які відібрали в Ганни юність і волю, знову почали лізти на нашу землю, аби поневолити нас, знищити, стерти з лиця землі. Знову ті ж самі методи.

Ганна, Марія, Софія, Дарина - про цих жінок ми дізнаємося в книзі. Про життя Ганни тут найбільше та найцікавіше, адже вона жила при польській владі, перших совітах, німцях, других совітах і дивом вижила. Жага до життя, міцний внутрішній стержень не дали їй зламатися в ГУЛАГу. У таборі вона змогла вишити сорочку, яка стала оберегом не лише для неї, а й для трьох наступних поколінь жінок її роду.

Цю книгу наполегливо радитиму, адже вона про гідність, міцність, стійкість, самоідентичність українців, які незважаючи на всі несправедливості, болі є і завжди будуть. Ми маємо пам'ятати, якою ціною нам дається воля, незалежність, право називатися українцями і як все це легко втратити.

"Ми не знали, що можна так сильно любити Батьківщину, поки в нас не спробували її забрати."


🌳Історія чотирьох поколінь однієї родини, яка охоплює майже століття: 1928 - 2023 роки.
І як же ж я була втішена, коли дізналася, що події, які мають місце в цій книзі, відбуваються на Галичині: у Львові та області!

Студентка Дарина заглиблюється в історію свого роду і, перегортаючи старий потріпаний фотоальбом, відкриває свою прабабцю Ганну з невідомої їй сторони.

Ми матимемо можливість прослідкувати за долею Гандзі буквально з моменту її народження аж до самої смерті, а також за життям її дітей, внуків та правнуків.

🌳І ,повірте, ця історія не може не торкнутися вашого серця. Роман засновано на реальних історичних та біографічних подіях. Споглядаючи за життям Ганни та її односельчан, ми отримуємо унікальну можливість зануритись у важкі часи окупації Галичини. Польська влада, перші совіти, німці, які брали живу данину, та, найгірше, другі совіти, москалі, яким
"...мало було нищити тіло, їм потрібно було видерти душу...Забрати любов і поселити страх, невіру, підлоту.
Отримати власні клони."

Ця книга написана просто про надважливі речі.
Про страждання, душевний та фізичний біль, про безсилля та несправедливість, яку чинила імперія рабів та нескінченних репресій, прагнучи забрати гідність в українців, викорінити все, що пов'язано з українською ідентичністю.

Тут зібрані історії, які різатимуть вам душу, впиватимуться голками в ваше серце і змусять вас плакати, співпереживаючи тим, про кого "подбали" совіти.

Та найбільший акцент авторка робить власне на житті Ганни, жінки зі сталевим стержнем, яка, потрапивши у катівню ГУЛАГу, пройде непростий шлях до визволення. А символом її нескореності стане вишита кольоровими братками сорочка, яку жінки її роду передаватимуть у спадок, як найціннішу родинну реліквію.

🌳Тут згадується Помаранчева революція, Майдан, Іловайський котел, Донецький аеропорт і Буча. І все це історії реальних людей, які діляться подробицями, щоб їх не стер час, щоб ми та наші нащадки пам'ятали, що ми маємо святе право люто ненавидіти наших ворогів!

Обов'язково зберіться з духом та прочитайте!

Це моє перше знайомство з автором і її перша прозова книга. Між іншим "Параноя.ua" була високо оцінена журі Всеукраїнського літературного конкурсу рукописів прози на кращу книгу року "Крилатий лев" і стала переможцем у 2017 році.

Не люблю кліше, але без них нікуди. Більша частина книги схожа на типовий сучукрліт, де багато любовних перепитій🤷‍♀️.

Дві львівські дами і кожна зі своїми любовними драмами.

Дзвінка - вдова з донькою. У спробах налагодити життя стає коханкою. Не легкий для неї вибір, але почуття сильніше за провину. Стосунки з обранцем палкі, але не довірливі. Фінал банальний та кармічний.

Леська - модельєр. Мріє прославитися. З великим коханням не склалося тому короткотривалі стосунки її фішка. Фінал болючий та феєричний. Схоже на трагізм кінематографії, коли повний бокал шардоне падає на підлогу у заповільненій зйомці - друзки скла, розхлюпнуті та розлиті краплі вина ( не питайте чому, але саме таке порівняння крутиться в голові🙄).

Фінал любощів один, а от книги зовсім інший. Останній епізод повністю змінює уявлення про книгу. Тут уже забуваєш про кліше, сидиш у шоці і думаєш - ну це таки круто, такого я не очікувала.

Книга читається дуже швидко. Рекомендувати можу тим, хто любить різні літературні експеременти, трагічні любовні романи ( де вздохів та проблем більше, ніж потрібно) та любителям неочікуваного фіналу.